Паїсій Святогорець: Людина, яка піклується про своїх батьків, має велике благословення від Бога

Пам’ятаю, один член Духовного Собору з монастиря Філофей в 1914 році – ще будучи мирянином – добровольцем поїхав зі Смирни воювати в Албанію, щоб помститися туркам, які зарізали його батька.

Одного разу він спіймав турка і хотів помститися йому – око за око, а зуб за зуб. Турок почав благати: “Наша віра дика – вона вчить нас різати і вбивати.Однак ваша віра не така –Христос вчить вас іншому”.

Старість змушую людину змиритися

Ті слова настільки перевернули його світ з ніг на голову, тому він викинув гвинтівку і пішов на Святу Гору. Він став ченцем та членом Духовного Собору, однак отаманський дух все одно залишився.Він був відповідальним за покору, і всі ключі від комор висіли у нього на поясі.Ніхто з братів не наважувався перечити йому. Якщо хтось із ченців забував звернутися до нього як годиться – Старець Спиридон – то він завжди втрачав самовладання.
Одного разу з Великим Постом в монастир прийшла розбійницька зграя і почала вимагати у ченців сир. Тоді до бандитів вийшов батько Спиридон і “привітав” їх так: “Ох, і свині ви! У Великий Піст прийшли сиру просити? “- не встигли вони й слова мовити, як він повикидав їх за ворота. А якось монахи розібрали панікадила, щоб їх почистити. Бандити ж, угледівші ті блискучі завитки від панікадил, подумали, що вони золоті. Зібрали з усієї округи мулів, зайшли в монастир, покидали завитки в мішки та й поїхали.

Батько Спиридон, як тільки те побачив, взяв бандитів на хвіст, забрав у них мішки і вивалив їх вміст на землю.“Ох, і дурні ви!– сказав він їм.– Та це ж дешеві залізяки!Такі ж дешеві, як і ваші мідні лоби! “Ця людина не відала, що таке боягузтво.

Однак в старості він захворів і змирився. Мені доручили доглядати за ним. Якось він мене попросив: “Помолися, Аверкій, бо щось мені недобре”. Я піднявся і почав вголос молитися на чотках: “Господи, Ісусе Христе, помилуй раба Твого старця Спиридона”. – “Дурень, – каже, – не Старця Спиридона, а Спирька!” Як сильно упокорила його хвороба і старість! Раніше спробуй тільки не назви його Старцем Спиридоном!

І мій батько в старості змирився з надоїдливою мухою. Одного разу моя сестра побачила, що він сумує. “Що з тобою, батько? – запитала вона. – Можливо, тебе хтось із онуків образив? “-” Ні-ні, – відповів він їй. – Ким є проста людина … Я хотів прибити муху мухобійкою і не зміг. Я намагався прибити її справа – вона полетіла наліво, хотів прихлопнути зліва – вона полетіла направо! Коли я був молодим, то стріляв так влучно, що четов не вбивав, а обстрілював їх з усіх боків, так що кулі лягали впритул і вони здаватися. Коли мені було шістнадцять, я підстрелив левеня, поранив його і вступив в сутичку з пораненим звіром. А зараз не можу вбити й мухи! Е-е-е, людина – це істота нікчемна “. Мій бідний батько відчував себе великим “нічим”, ніби він нічого й не зробив у своєму житті.

А знаєте, як змиряються монахи в притулках для старців в святогорських монастирях?! Їм роблять ще один … чернечий постриг! Їм обстригають волосся, щоб воно були короткими і його було легше мити. Їм обстригають бороду, тому що у них течуть слюні, валиться повз рота їжа і як ту бороду потім чистити? Цей постриг – останній постриг. Постриг смирення!

Винагорода за догляд людей похилого віку

До чого докотився світ! І в Стародавній Фарсі, і в Епірі доглядали за старими тваринами. Ну, за мулом, зрозуміло, чому [тому що їх м’ясо не вживається в їжу]. Але ж і тих тварин, м’ясо яких було їстівним, теж не різали, а залишали в живих. Наприклад, старих биків, які раніше пахали землю, господарі шанували. Вони доглядали, дбали про них в старості, стверджуючи: “Адже це наші годувальники”. Отже, тварини, які працювали в полі, мали добру старість.

Крім того, у той час у людей не було технічних засобів, які є сьогодні. Треба було руками в млині змолоти кормову сочевицю, дрібно її подробити, щоб бідний старий бик міг її прожувати. А сьогоднішня молодь про подібні речі й не знає: вони не піклуються навіть про немічних старих людей, не те, що про тварин!
Ніколи в житті я не відчував себе так добре, як в ті кілька днів, коли мені дали послух доглядати за одним старим монахом. Догляд за людьми похилого віку має велику винагороду. Мені розповідали про одного послушника на Святій Горі, який був одержимий страшним демоном. Йому дали послух доглядати за шістьма старенькими ченцями в монастирському притулку для людей похилого віку. Ті роки були важкими – у людей не вистачало коштів, які могли б полегшити їх працю. Бідолаха звалював собі на плечі тюк зі старечою білизною і тягнув його на дальній ставок, де все те прав,за допомогою мила ваяльника … Минув час і біс, яким він був одержимий, його залишив, і чоловік став ченцем. Це сталося, перш за все, тому що сам він жертвував собою заради інших, і тому, що старці-монахи благословляли його за це.

Сучасні подружні пари часто нарікають і обурюються через труднощі, які виникають у них в сім’ї через дивацтва і бурчання старих, які живуть з ними. Ці люди забувають про те, що самі виробляли, коли були дітьми – про ниття і дивацтво, якими вони мучили інших. Вони не пам’ятають, що своїм плачем і вередуванням не давали спокою своїм батькам. Саме тому Бог і дозволяє людям терпіти труднощі, пов’язані з доглядом за людьми похилого віку, щоб вони хоч якось “розплатилися” за труднощі, які раніше створювали іншим.

Зараз прийшла їх черга підставити плече своїм батькам і подбати про них з вдячністю, так само як робили їх батьки, коли коли вони були дітьми. Ті, у кого немає почуття обов’язку до своїх батьків, будуть судимі Богом як несправедливі і невдячні.

Я бачу, що часто причина мук, що відчувають більшість мирян, полягає в тому, що їх батьки тримають на них образу. Молоді с ім’ї страждають через те, що в них не піклуються про дідусів і бабусь. Як ви думаєте: я ке благословення матимуть діти, які виросли в сім’ї, де нещасну стареньку або бідолаху-старого відвезли в будинок для людей похилого віку, залишили там помирати з душевним болем, забравши собі їх майно і не дозволивши порадіти своїми внуками?

Сьогодні приходила до мене одна жінка похилого віку і розповідала мені, що у неї є чотири одружених сина. Усі вони живуть в одному кварталі, але вона не може з ними зустрітися, бо одного разу вона “насмілилася” порадити своїй невістці: “Любіть одне одного, але до церкви теж ходіть!” Коли сини почули це, вони розгнівилися! “Щоб ноги твоєї більше не було у нашому домі! – сказали вони. Ця нещасна не бачить своїх дітей вже п’ять років. “Помоліться, отче мій, – просила вона зі сльозами, – адже у мене є і внучата. Помоліться, щоб я побачила їх хоч уві сні “. І яке благословення будуть мати діти цих жінок?

Бабуся в сім’ї – це боже благословення, але деякі цього не розуміють. Зазвичай чоловіки старіють раніше, і за ними доглядають дружини.Коли чоловік помирає, діти забирають бабусю до себе в будинок, щоб вона доглядала за внучатами і не відчувала себе нікому не потрібною.Якщо діти так чинять, то це дуже добре.Так старенька мати знаходить спокій, і сім’я отримує хоч якусь допомогу. Адже мати через безліч своїх справ не встигає дати дітям необхідну ніжність і любов.

Саме ця присутність справ дає дітям бабусю, тому що вік бабусі – це вік любові і ніжності. Глянь: коли дитина пустує, то мати її лає, а бабуся – пестить.Коли діти перебувають під наглядом бабусі, мати встигає зробити всі свої справи, а діти оточені ласкою і любов’ю, та й сама бабуся зігріта любов’ю своїх онуків.

Людина, яка піклується про своїх батьків, має велике благословення від Бога. Один молодий чоловік, одружившись, поділився зі мною своїми планами: “Геронде, я хочу побудувати будинок і на нижньому поверсі розташувати дві маленькі квартирки для моїх батьків і для тещі з тестем”. Знаєте, як це мене зворушило! Знаєте скільки благословень я дав цій людині! Дивно: чому багато людей цього не розуміють?

Кілька днів тому назад до мене прийшла одна жінка і попросила: “Отче, моя мати розбита паралічем. Як же я втомилася! Вісім років перевертати її з одного на інший бік! “Ти бачиш, що діється? Дочка говорить про свою матір в такому тоні! “О, – кажу, – твоя проблема вирішується дуже просто! Зараз я буду молитися, щоб тебе на вісім років розбив параліч, а твоя мати одужала і за тобою доглядала “. – “Ні, ні, отче!” – закричала вона. “Чотири роки, щонайменше, – настоюю на своєму я, – чотири роки тобі треба – це точно! Як же тобі тільки не соромно? Що краще? Бути здоровим, не відчувати болю і доглядати за хворою людиною, отримавши за це винагороду від Бога, або страждати від того,що не в змозі поворухнути ногою, змиритися і просити: “Принеси мені, будь ласка, поїсти; поверни мене на інший бік, підсунь мене до стіни … “? Коли жінка дослухала до кінця, то я побачив, що їй стало соромно.

У родині не буде подібних проблем, якщо діти будуть ставити себе на місце своїх постарілих батьків або коли невістка поставить себе на місце свекрухи і подумає: “Адже і я колись стану свекрухою – і чи сподобається мені, якщо моя невістка не звертатиме на мене уваги?

За матеріалами Отож.


Притча: розмова з Богом

Чоловік. Отче наш, …
Бог. Так?
Чоловік. Не перебивай мене, я молюся.
Бог. Але ти покликав Мене.
Чоловік. Покликав Тебе? Я Тебе не кликав, я молився. Отче наш, що єси на небесах…
Бог. Ну ось, знову ти це зробив.
Чоловік. Що зробив?
Бог. Покликав Мене, ти сказав: «Отче наш, що єси на небесах». Ось Я. Що у тебе сталося?
Чоловік. Але я нічого не хотів сказати. Знаєш, так просто говорив свою щоденну молитву. Я завжди молюся. Відчуваю, що це мій обов’язок.
Бог. Добре. Продовжуй.
Чоловік. Нехай святиться ім’я Твоє…
Бог. Стій, що ти маєш на увазі?
Чоловік. Ти про що?
Бог. Нехай святиться ім’я Твоє?
Чоловік. Нуу… це означає. Звідки я знаю, що це означає? Просто частина молитви. До речі, що це означає?
Бог. Це означає гідний, святий, чудовий.
Чоловік. Аа, тепер зрозуміло. Ніколи раніше не думав, що таке «святиться». Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.
Бог. Ти правда цього хочеш?
Чоловік. Звичайно, чому б і ні?
Бог. Що ж ти будеш робити?
Чоловік. Робити? Нічого, напевно. Я просто думаю буде добре, якщо Ти будеш все тримати під контролем тут внизу так само, як і там на верху.
Бог. Є у Мене контроль над Тобою?
Чоловік. Ммм, я ходжу в церкву.
Бог. Це не те, про що я тебе запитав.
Чоловік. Вистачить до мене чіплятися. Я нічим не гірше тих лицемірів, які ходять в церкву!
Бог. Вибач, але по-моєму ти молився, щоб здійснилася Моя воля?
Чоловік. Гаразд. Думаю мені є над чим попрацювати.
Бог. Чудово.
Чоловік. Послухай, Господь, мені потрібно закінчити молитву. Зазвичай, вона не займала стільки часу. Хліб наш насущний дай нам сьогодні…
Бог. Тобі потрібно це вирізати.
Чоловік. Це ще чому?
Бог. Ти весь час турбуєшся про завтрашній день.
Чоловік. Гей, хвилиночку. Що це таке? Я тут намагаюся виконати свої релігійні обов’язки, а Ти без кінця мене перериваєш і нагадуєш про мої поступки.
Бог. Знаєш, коли молишся завжди є небезпека закінчити молитву зміненим. Ти покликав Мене, і ось Я тут. Продовжуй молитися.
Чоловік. Я боюся…
Бог. Чого?
Чоловік. Я вже не знаю, що Ти скажеш.
Бог. Спробуй і побачиш.
Чоловік. І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим…
Бог. І як у тебе справи з пробаченням?
Чоловік. Пробач. Але я не можу пробачити його, Ти ж знаєш.
Бог. А що ж твоя молитва, про що ти молився?
Чоловік. Я не мав на увазі того, про що молився…
Бог. Якщо ти молишся не тому, що хочеш поговорити зі Мною, а тому що ТАК ТРЕБА, то це просто релігія… і Мене там немає.
Я слухаю СЕРЦЕ, а не слова…

За матеріалами: Тутка


Про чорта та інженера

Помер один Інженер і потрапив до Пекла. Роздивився, що до чого, освоївся…
І доволі швидко його перестав влаштовувати той рівень комфорту, який панував у Пеклі. А маю казати, що Інженер той за життя був дуже кмітливий і винахідливий, непогано заробляв, з ким треба ділився, побудував собі файний особняк в три поверхи десь так за 20 км від Львова, як по дорозі на Краків, із великим садом і басейном; та й у самому королівському Львові мав помешкання в двох рівнях на Новому Львові,.. теж парк поряд, чистенька джерельна водичка,.. суперовий басейн на Петрушевича близенько… Словом, жив він за життя незле. Але хтів жити ще ліпше. Та й злигався чи то з “ригоаналами”, чи то із “самонемічними”, чи ще з якимись презервативами… Та й фсьо! Не було на то ради – мусів за таке товариство по смерти йти до Пекла! Бо мати дочиніння з такими фацетами – то є великий і тєжкий гріх!..
І от він у Пеклі. Яко правдивий і моцний Інженер, почав він ото Пекло вдосконалювати. У короткі терміни встановив там кондиціонери, освіжувачі повітря в туалєтах, басейн з гідромасажем (правда, без сауни; бо на холєри в пеклі ще й сауна?!.), розмаїті ескалатори для транспортування смоли,.. і т. п. і т.д… Взнавши про те, яке “неподобство” твориться у Пеклі, телефонує Господь із Небесі до Сатани:
– Ну що, Рогатий, як там у вас справи?
– Справи просто пречудово. У нас тепер є кондиціонери, освіжувачі повітря в туалєтах, басейн з гідромасажем, розмаїті ескалатори і сам Чорт навіть не знає, що в нас там ще є і що цей Інженер ще придумає і встановить у найближчий час.
– Що-о-оо?!! У вас є Інженер?!. Слухай сюди, Дідьку, тут якась помилка. Інженери не повинні потрапляти до Пекла! Негайно відішли його до мене!..
– Нізащо! Мені дуже сподобалося мати толкового Інженера в команді. Я йому такі умови влаштував, що не то що в Раю – у Межигір`ї таких не було!..
– Слухай уважно: Інженера негайно на Небесі!..
– Та ну тебе,.. розігнався!.. І що ти мені зробиш? Я ж твоє породження, котре вже давно перевершило тебе у силі, нахабстві, хитрості… От тільки сотворити я нічого поки що не можу. Хіба що плодити Зло…
– Слухай уважно, говорю востаннє: Інженера негайно на Небесі! Інакше я буду з тобою судитися!..
– Ага! Судися, судися… А сам як думаєш – розумного Юриста ти де знайдеш?..

Оповів: Любомир Коваль


Тоді Господь Бог утворив чоловіка з земного пороху та вдихнув йому в ніздрі віддих життя, і чоловік став живою істотою…

Тоді Господь Бог утворив чоловіка з земного пороху та вдихнув йому в ніздрі віддих життя, і чоловік став живою істотою…
(Книга Буття 2:7)

А після цього сказав Він тому чоловікові, що зможе він, той чоловік, знайти щастя в любому куточку Землі…
Після чого, посміхаючись, зробив Він Землю круглою…

Оповів: Любомир Коваль


Давно-давно, десь в Едемі. Приходить Єва до Творця…

Давно-давно, десь в Едемі. Приходить Єва до Творця:
– Господи! Ти так все чудово влаштував, і отой чарівний сад, і райські кущі, і яблунька, і навіть ота-во прикольна гадюка! Але чому мені так сумно і одиноко, Господи?
– Гаразд! Я попробую допомогти тобі, я сотворю тобі друга…
– Так, Господи…
– Це буде сильна, брутальна, смердюча і хтива тварюка,.. вся із пристрастей і протиріч…
– Так, Господи…
– Його неможливо буде приборкати,.. весь день він буде полювати,.. вечором буде грати в карти,.. буде без міри жерти і вживати алкогольні напої, а опісля – ригати і пердіти де попало… А ночами – ублажати тебе…
– Так, Господи…
– Але тоді ти маєш пообіцяти мені де-що…
– Так, Господи! Я на все згідна, лиш би одній не бути!..
– Ніколи! Ніколи і за жодних обставин не кажи йому, що я сотворив тебе першою!!!..

Оповів: Любомир Коваль


Про чотирьох бойків і суперечку

Одного разу посперечалися чотири бойки про якусь дрібницю.
Не важливо навіть про що. Кожний мав свою тверду думку про предмет суперечки. Вкінці їм ця суперечка надоїла, бо надходив час на вечерю, і, поступово хлопи почали приходити до якоїсь спільної думки. Всі,.. крім одного. І тyт, той один, побачивши, що всі аргументи вичерпані, почав ревно молитися до Бога:
– Боже! Я знаю, що я пpавий! Підмиленіє молю тебе, яви якийсь знак, аби тих три придурки зрозуміли, що я правий!
Тyт же небо затягнуло хмарами, пішла злива і вдарив грім.
– О, видите?!. – аж закpичав бойко, – сам пан Біг дає вам знак, що я правий!
– Та шо ти таке дурне городиш! Що нігди дощ не падав і не гриміло?.. – заперечують йому ті троє. – Звичайне співпадіння…
Тоді хлоп впав на коліна, знову пpостеp pyки до неба і надривно сказав:
– Боже милостивий! Ще раз молю тебе, дай нам ще один знак! Най блискавка вдарить он в то дерево!..
Тyт,.. ба-бах – і блискавка розколює дерево…
– Ну шо?!. А видите, а чи я не казов?!.
Ті тpоє:
– Hy і шо з того! Пpи гpозі завжди таке буває…
Але бойко – то є бойко. Б’є поклони і просить в Господа, аби він явив знак, і, розігнав на небі хмари…….
Раптово хмари розсіялися, яскраве світло залляло полонину і Голос з неба прогримів:
– А ви знаєте хлопаки, він справді має рацію!..
Тpоє бойків переглянулися між собою…
– Hy і що з того?! Все їдно так виходить, шо троє проти двох!..

Оповів: Любомир Коваль


Помер один багатій та й опинився під воротами до раю…

Помер один багатій та й опинився під воротами до раю.
Тут виходить до нього святий Петро:
– Чого тобі треба, чоловіче?
– Святий, впусти мене до раю. Я заслужив – багато церков набудував за життя.
Святий Петро каже:
– Мушу спитати у Бога.
Пішов, нема його, нема, чоловік вже починає метушитися, чого ж так довго. Аж тут Петро вертається:
– Знаєш, ми порадилися з Богом і вирішили, що повернемо тобі гроші за церкви.


Відходить на той світ один старий чоловік…

Помирає один старий чоловік.
До нього приходять попрощатися двоє його друзів – вже також поважного віку – і кажуть:
– Чуєш, Стефане, ти, певно, скоро підеш на небеса, там із Hим ся зустрінеш. І якщо Він про нас спитає, то кажи ти Йому, чуєш, Стефане, що ти нас не видів та й взагалі не знаєш.

Оповіла: Леся Яворська


Помер чоловік і потрапив на небо. Побачив там Бога і питає…

Помер чоловік і потрапив на небо. Побачив там Бога і питає:
– Господи, ну чому в інших було все, а у мене нічого? Все життя тонув у боргах і злиднях. Ти ж міг без особливих зусиль послати мені хоч трошки багатства!
А Бог йому відповідає:
– Я Кожен день тобі слав “Унікальний метод розбагатіти без зусиль”, “Заробіток в інтернеті за кілька годин” і “Реальний спосіб заробляти до $ 5000 на тиждень”!
Ти хоч раз за посиланням перейшов?

Розповів Захар Клименко