Про хитрого лихваря і нетямущого позичальника

Приходить хлоп до лихваря попросити в борг гривню, а лихварь йому й каже:
— Гаразд, я дам тобі гривню, але ти маєш мені щось у заставу залишити.
— Та не маю я нічого, що ж залишати?
— Та бодай сокиру.
— Ну добре, бери.
— Слухай, — каже лихварь, — мені ж невигідно тобі просто так гривню давати. Нумо, ти мені за рік дві гривні віддаси?
— Добре, — каже хлоп. Узяв він гривню, хоче йти.
Лихварь його зупиняє:
— Стривай, але ж тобі складно буде за рік мені дві гривні віддати, ти мені зараз гривню відразу віддай, тоді через рік тобі буде легше.
І справді, подумав хлоп і віддав гривню назад лихварю.
Виходить він від лихваря й думає:
— Цікаво вийшло: сокири нема, гривні нема і я ще й гривню винний лишився, і наче все правильно!


Анекдот: Чоловік приходить в генделик і бачить, що на стійці стоїть величезний пивний кухоль…

Чоловік приходить в генделик і бачить, що на стійці стоїть величезний пивний кухоль, майже повний стогривневими купюрами.
– А це для чого? – Запитує він у бармена.
– Це у нас тут прикол такий. Кидаєш в кухоль сотку, я даю тобі три завдання, впораєшся – келих твій.
– А шо за завдання?
– Кидай сотню, скажу. Цікавість серйозна річ, дістав чоловік сотку і кинув у кухоль.

– Дивись, – каже бармен, – спочатку треба випити пляшку горілки з горла і не зморщитися, друге: у мене за стійкою бару сидить пітбуль, у нього зуб хитається, треба вирвати голими руками, і останнє: нагорі в квартирі живе бабця, їй вісімдесят шість, мріє ще разок з кимось злягнуться. От такі тобі три завдання!

– Нє, – каже хлоп, – з цим ніхто не впорається!
Сидить він, пиво п’є, а самого жаба за сотку тисне. Та хрін з ним, – думає, – спробую …
Бере пляшку горілки і, на подив усім, вливає її в горлянку не скривившись.
Потім зникає за стійкою бару. Звідти довго чується метушня, ричання пса, вереск, матюки. Відвідувачі плескають, свистять… Тут все затихло, з’являється закривавлений хлоп в лахмітті, і з величезною рішучістю в очах запитує:
– Ну де ця бабця з хворим зубом?


Заснув московит летаргічним сном й прокинувся 2056 року…

Заснув московит летаргічним сном, та й прокинувся 2056 року.
Домашні пояснили скільки часу той проспав. Вийшов він на вулицю і ледь не звар’ював: красота, чистота, всі одягнуті дуже гарно, місто освітлене ілюмінацією. Підійшов до першого ліпшого перехожого й став розпитувати:
– Як Ви живете?
– Прекрасно. – каже той, – Снідаю, обідаю та вечеряю в ресторані. Кожен член сім’ї має власне авто. Щороку усі відпочиваємо на курорті.
– Ви мабуть міністр?, – питає московит.
– Ні, – відповідає перехожий, – вантажником на заводі працюю.
– Скільки ж Ви заробляєте!?
20000 гривень!


Про скупого нареченого

Весілля. Після церемонії наречений підходить до священика і запитує:
— Скільки я вам винен?
— Загалом, ми грошей не беремо. Але якщо ви бажаєте зробити пожертвування церкві — робіть.
— А скільки?
— Ну, наприклад, відповідно до краси вашої нареченої.
Наречений думає, потім дістає з кишені гривню, дає священику.
Священик гмукнув, крутить папірець у руках. Потім заглядає під фату і простягає нареченому кілька монет:
— Візьміть здачу…