Дотепна невістка (гумореска)

Раз свекруха до невістки
Стала говорити,
– Все в нас добре, тільки хату
Треба побілити.

Є білило і вода,
Каже до невістки,
Тільки, як назло, нема
Для побілки щітки!

До теми: Курка (гумореска)

А невістка до свекора,
Бороду побрила,
Щітку з бороди зробила,
Хату побілила!

Знов свекруха, – Фарбувати
Треба нашу хвірточку,
Фарба є, але немає
В господарстві кісточки!

Знов невістка до свекора,
Вуса відрізає,
Ось і кісточка готова
І хвірточка сяє!

До теми: Як бабуся в автобусі “Калуш-Львів” їхала (гумореска)

А під вечір прийшов син,
Наверх поглядає,
Сидить батько на дереві,
Ногами махає!

– А чому ти там сидиш?
– Там тісто мішають.
А чи яйця у них є,
Я цього не знаю!

Оповів: Василь Мацюк

До теми: Скористався нагодою (гумореска)


І сміх, і гріх: Як вуйко Місь з Ганев в театр ходили

Де вже вуйко Місь тільки не бував, і завжди з ним якісь пригоди трапляються. Цього разу хлоп вирішив завести свою Ганю до театру. Читайте і поширюйте чергову веселу історію від Романа Дронюка.

– Знаїш Ганько, шо тобі скажу?
– Шо Міхайле?
– Ми з тобов житє прожили, а в театрі не були!
– І шо?

– Шо шо? Я підготував тобі сюрприз, подарок.
– Який?
– Та замовив нам квитки в театр, на виставу по інтернеті. В неділю їдим.
– Йой ти не мав де гроші діти!
– Мовчи бабо! Коли ше будеш в театрі? Вистава, (За двома зайцєма)… Всьо крапка! В неділю їдем! Будеш мати, шо бабам розказати…

До теми: І сміх, і гріх: вуйко Місь і Скажені Бджоли …

У неділю зачєлисі збирати… Я вітіг шлюбний костюм, нутрійову шєпку, дублюнку з кожуха, перероблену. Гані вбрала струксову спідницу, нові райтузи, бурки, напастувала кальоші. На голову канадску хустину. Мотоблоком до Станіслава не будем їхати, бо бензина дорога, їхали автобусом. Ледвим дотелепалисі. Я в кожусі впрів шебим не прокігнуло… Мой, яке то файне місто Станіслав! Але одно не розумію, чи тут шос горіло, чи шини палили, чо так багато чорних людий, ади сто метрів не мож пройти, шоби не здибати їх. Я сі одного спитав, шо сі стало, а він мені не по-нашому відповів… Я сі добре придивив, йой та це такі люди як ми в Єгипті здибали, негри… Йой, а то, шо вся африка в Франківськ перебраласі? Хоть був мороз на дворі, купив Гані льоди, коли, ше буде їсти льоди в Станіславі… Вітпитали той театр, зайшли в фоє, якийс хлоп з бабов, хотіли наші кожухи обмінєти на номерки, ото вігадали. Я їх послав, туда, куда маскаль маму шле… Хапнув Ганю за рукав і покєг. Боже, як зачєли ми блудити по тім театрі, йой і в гримерку до голих артистів зайшли, і сторожі збудили, і в костюмерну попали. Аж якийс хлоп, за дисєтку завів нас в зал… Боже ледвим тоті місця найшли, я став якіс пані на лабатени, а Гані впала якомус хлопови головов міже ноги, його жінка, аж вівкнула, трохи не чупрувала Ганю. Нарешті сі всіли…

До теми: Як Вуйко Місь був мисливцем

– Ну Ганю вікігай!
– Шо?
– Як шо? Хліб з мальцем, цибулю. Таже нашо тормозок брали? Я від рані вже зголоднів! Зачєли ми їсти… Якас пані возмущаласі, шо цибулі смердит. Шей мені з рук віпав хліб, і впав панови, шо сидів перед нами на плечі, шей, курва, смальцем до долини… Я перепросив вітер рукавом смалиц, він нічо і не поняв. Перекусили ми, Ганці цибулі забиласі за щеку, то мусіла здоймити вівтирати фустинув… Тут зачєласі вистава… Віключилосі світло, заграла музика. На сцену війшов Голохвостий. Якас пані шипит, шо моя шєпка з нутрії ї сцену закривая, мусів здоймити… Ади так напали, чисто впрів в кожусі, але не скину, бо вже хотіли в фоє відобрати, кожух цінний… І тут Гані мене штуркая- Міхайле, я в віходок хочу!

– Ади маїш! Бідний в танец музикі с… ти! Терпи! Дивисі виставу! Через деякий чєс…
– Йой Міхайле гину!
– А най-го, шлях трафит, з бабов!
– Та йди вже.
– Куда?

– Та йди рідом на свіло, там хтос тебе справит!
Пішла Гані, мой як зачєла блудити помежи ріди, то там її виджу, то там… Ей най рітуясі, як може, не маленька… А я буду дивитисі виставу… Ади, як той Голохвостий упадая коло Проні! А Проні нічо так, лиш носата, а з заду опше супер… Лиш той Голохвостий впав на коліна, перед Пронев, матко божа! На сцену віходе моя Гані… . А це шо мая бути? Пройшла через усю сцену і щезла за кулісами. У Голохвостого аж капилюх упав з голови… Аж тут знов з’являєсі Гані… І каже до Голохвостого, прошу пана, підкажіт, де тут віходок… Тому щека відвисла, Проні вдала, шо зумліла.

Я не вітримав, кричу…

– Ганю, шо робиш? Таже кудас вілізла на сцену! Щезни не позорсі!
– А ти чо мене сюда привів? Я не хотіла іти в цей дідчий театр.
– Йой тихо бабо не позорь мене.

До теми: Як вуйко Місь на відпочинок літав

Тут уже удав, шо зумлів Голохвостий…

– Таже злізь з сцени, бабо дурна!
– Я в віходок хочу!
– Я тобі зарас дам віходок! Тут якас пані каже…
– Чоловіче! Чо ви сі чіпайте до артистів, сядьте не мішайте!
– Та яка це артистка, це моя Гані!

Тут музика заграла, і штори сі зачєли закривати, але дурна баба війшла на авансцену, і кричит…

– Місю! Віведи мене звідси!
– Таже зліз з сцени, Бабо!
Зал зашумів… На сцену вібігли якіс два хлопи, (одного я зразу впізнав, він кожухи хотів з нас при вході здоймити)Хапают вони Ганю і зачинают кігти, та зачиная кричєти, драпатисі…
– Міхайле, рітуй.
– Йой, як зриваюсі я, лечу по кріслах, людим по головах. Вібіг на сцену, одному луплю в рийку… Ти чо мені жінку рушіїш? Другий сам втік. Тут на сцену вібігают поліціянти, пшікают мені в лице балончиком, заломлюют руки. І обох нас з Ганев віводі з сцени… Я чую, як зал зірвавсі оваціями, крики браво… Курва, навіть на біс війти не дали… В Участку мусіли писати пояснюючу, і тридни замітали Станіслав… І через кого – через бабу!

Треба було з кумом іти до театру… Або в нічний клуб…
– Чос стала! Замітай! Чи знов в віходок хочеш? Йой, село!

До теми: Як вуйко Місь в Чорткові лікувавсі

Р. ДРОНЮК. ВУЙКО МІСЬ. 24. 02. 19р

Читайте поширюйте, лиш не забудьте згадати автора, бо вже об’явилисі, автори моїх небелиць… А ше ліпше бисте скинулисі мені по п’єтці то віпустив би книжку, то малисти би шо читати…
вуйковий рахунок.
4188370100836090 Raiffeisen BANK AVAL
коли лиш шось капне, буде нова небелиці. А коли шос більше, то вуйко присвятит тому хто кинув… А ви, як думали… “

https://www.facebook.com/groups/ukrainizatsija/permalink/2169220713166596/


І сміх, і гріх: вуйко Місь і Скажені Бджоли …

Життя вуйка Міся не буває нудним. Особливо тоді, коли поряд – вірний і надійний кум. Цього разу хлопаки вирішили зайнятися медівництвом. Однак бджоли мали свої плани на їхні плани. Читайте, смійтеся, поширюйте – весела історія від Романа Дронюка зробить Ваш день веселішим.
Читати далі


Як Вуйко Місь був мисливцем

З вуйком Місем постійно трапляються якісь пригоди. Цього разу він вирішив подарувати жінці шубу – не просту, а натуральну, ще й з екзотичного хутра. Хочете знати, з якого? Читайте і насолоджуйтеся оповідкою від Романа Дронюка!
Читати далі


“Коли я взнав, шо наш голова з головихов і ксьонз з попадев сім’ями полетіли віддихати в Єгипет, то гумно в мині закипіло”, або як вуйко Місь на відпочинок літав

Веселі пригоди вуйка Міська тривають.  Раніше ми розповідали про те, як він ходив у лікарню палець лікувати. Цього разу вуйко вирішив чкурнути на відпочинок у Єгипет. Ще й свою Ганю прихопив. Що з того вийшло – читайте у історії Романа Дронюка.
Читати далі


Ключик до тещі (гумореска)

Жінка й теща парубка
Довели “до ручки”.
Скаржиться за чаркою
Друзям він з получки:
– В приймах я без дозволу
Не роблю нічого.
Прямо хоч у зашморг лізь
Від життя такого!
Друзі стали вчить його:
– Ми пройшли цю школу.
Як прийде́́ш додому – бий
Кулаком по столу
Та кажи: “Я – чоловік,
Я – хазяїн в хаті”
Й починай умови їм
Свої виставляти.

Хлопець все так і зробив,
Як його навчили:
Спершу вдарив кулаком
По столу щосили
І почав: – Ми більше так
Вже не будем жити.
Відтепер, що я скажу –
Будете робити!
Від такої новини
Жінка оніміла,
Ну, а теща, взагалі,
Мало не зомліла.
– Так! Що схочу їсти я –
Те і готувати!
Жінка: – Як?
І теща: – Як?
Я хазяїн в хаті!
І шкарпетки ви мої
Будете вдвох прати!
Жінка: – Як це?
Теща: – Як?
Я хазяїн в хаті!
З ким захочу із вас двох,
З тим і буду спати!
Жінка: – Як?
Теща: – А так!
Він хазяїн в хаті!

Оповів: В’ячеслав Даниленко (04.09.2013)


Підняв собі настрій (гумореска)

Коли я вийшов з магазину,
Куди на хвильку завітав,
Побачив: мент біля машини
За паркування штраф складав.
Я підійшов, сказав: “Ну, годі!
Пробач уже на перший раз.”
Та той безсовісний добродій
Лиш посміхнувся напоказ.
Я довго, взагалі, не думав –
Його упевнено “послав”,
А він тоді стосовно гуми
На скло квитанцію поклав.
Я обізвав його “дебілом” –
Він втретє штраф почав складать,
Ну, я тоді його сміливо
Давай всіляко обзивать.
Я обзиваю, а він пише.
Тривало довго це у нас,
Та потім я усе облишив,
Бо йти додому був вже час.
Іду додому по алеї
І гарний настрій не мина:
Все-таки добре, що своєї
Машини в мене ще нема!

Оповів: В’ячеслав Даниленко
04.07.2013


Курка (Гумореска)

Запряг Стефко коні- зрані, виїхав орати,
Я сі в хаті залишила, би усьо прибрати.
Зночи курку спорядила, чесником натерла
І цибулі укришила, майонезу вперла.

Всьо зробила до ладу- треба відпочити,
Бо як Стефко сі поверне, то мені… не жити.
Усадила м тую птицю тихо до духовки,
Ладно вбрала зеленинов, дала м пити Бровку.

Як то добре, жи весна- то мені на руку:
Стефко з Богом їде в поле, а я…до Фейсбуку.
Так сі я там почуваю, як у своїй хаті,
Таке всьо там кольорове та й люди крилаті.

Класи сиплю, всьо читаю, шо нині на днині,
Посиділа си нівроку, десь…зо дві годині.
Чую брама заскрипіла,- Стефко сі вертає,
Горіч* вдарила у горло, вітер мнов здуває.

Лечу скоро я до кухні… а там- повно диму,
Вже їм Стефку догодила…у сумну годину.
Вікна скоро відкриваю, жену до півниці…
Несу бутиль свіжий з салом, цибулю та єйці.

Скоро жарю, сало шпарю, єйцьми поливаю-
А шо хлопови сказати, то вже і не знаю.
Подививсі Стефко, збоку, на тії котлети,
Зів спокійно та пішов лігти на бамбетли*.

Мене взяв разом з собов, а би шось казати,
Бо не міг, не то жи спати, навіть задрімати.
-Як не було у селі того інтернету,
То і кури не горіли- читала с газету.

І сиділа, пильнувала, коло тої пічки,
А тепер лиш у Фейсбуці до темної нічки.
Ні з ким спати, ні тулити, ні кого любити…
Так сі хоче ми шо ночи та й на звізди* вити.

-Дай ми, Стефку, я ті прошу, ту святу годину,
Хтось ми видно нині врік, у ту Божу днину.
Завтра другу курку зроблю…най сі на тім стане
Як мі знов, у тім Фейсбуці, нічка не застане.

………………………………………..

Ось так тепер живемО- від рана до ночи,
Де хребет вогнем пече, та вмлівают вочи,
Всьо горит, тече, втікає…чоловікам муки,
Бо прекрасна половина пильнує Фейсбуки.

Оповіла: Леся Утриско


Хибний діагноз (гумореска)

Досягти висот науки
Дівчина схотіла
Й літаком “Авіаліній”
В Київ прилетіла.
Здала іспити успішно
Вона в виш столичний
Та й комісію проходить
Перший раз медичну.
Обійшла всі кабінети
(натерпілась муки)
І в останньому дали їй
Карточку “на руки”.
Тільки глянула студентка
В карточку медичну,
Зразу в кабінет побігла
Гінекологічний:
– Доктор, що Ви написали? –
дівчина ридає.
– Те, що є, те й написав я, –
той відповідає.
– Мені соромно й незручно
Від такого слова.
Написали би: “Середня” –
Пишете: “Здорова”.

Оповів: В’ячеслав Даниленко
12.06.2013