Про кмітливих гуцулів, які перевозили з України в Польщу мед

Митниця при виїзді в Польщу з України.
Підрулює газелька з брезентовим тентом на кузові. У кабіні 2 Гуцули, а під тентом 5 бідонів, доверху наповнених свіжовідкачаним медом.
Митники зраділи, пожвавилися і, пред’явивши всякі папірці з приводу мита на вивіз меду за межі України, стали питально-вичікувально дивитися в очі Гуцулам.
Один Гуцул не змигнувши оком заявляє, що це ЇХ мед, він його збирається загнати друзям-перекупникам в Польщі і, якщо пани-митники будуть такі люб’язні і скоріше їх пропустять, то по дорозі назад він обіцяє їм віддячити пляшкою польської горівки.
Скривджені таким видним нерозумінням проблем чесних співробітників української митниці, ті заявляють, що без сплати повного мита (30% від ринкової вартості вантажу в Польщі, близько $200) вони вантаж не пропустять.
Hа це Гуцул говорить, що і пляшку він тоді теж не поставить.
У відповідь лунає дружний сміх митників і прикордонників. А потім починається справжній цирк. Газель з’їжджає з траси на травичку. Гуцул дзвонить кудись по мобільнику, вони з другим Гуцулом відкривають тент і кришки бідонів і сідають курити.
За півгодини з польського боку під’їжджає критий гpузовичок і діловиті поляки вивантажують на травичку… 5 бджолиних вуликів і відкривають льотки.
Далі Ви напевно вже представляєте. За неповних 2 години 5 роїв бджіл безмитно із зухвалим і безпардонним дзижчанням, під матюки прикордонників і скрегіт зубів митників об залізо прикордонного шлагбауму перекачують начисто весь вміст 5-ти бідонів до себе в вулики.
Українці закривають тент і з гордим видом в’їжджають в Поляндію без краплі меду.
Ось і борися після цього з контрабандою!


Про двох гуцулів і “Лебедине озеро”

Приїхали якось напередодні Великодня верховинці з Карпат до Львова.
Щось до свят прикупити, містом пройтися,.. трохи смерід з тих всіх гусей-качок-свиней вивітрити…
Коли втомилися вже ходити, зайшли до Львівської опери. А там якраз, в-акурат, показували балет «Лебедине озеро»…
Сидять ото вони,.. сидять, дивляться. Балет в розпалі…
Тут один в другого на вухо питається:
– А чо то вони ніц-но цілий час навшпиньках скачуть?
– Не знаю, сусіде. Лебедів багато,.. певно шо бояться їден на другого наступити…
– Так-так,.. багато лебедів. Певно шо всеньке подвір’я в гімні…

Оповів: Любомир Коваль


Зустрілися два гуцули і стали до балачки. Та й один з них почав нарікати на життя…

Зустрілися два гуцули і стали до балачки.
Та й один з них почав нарікати на життя. Каже:
– Не везе ми з жіночками, братіку, ой не везе! Маю таку проблему – жадна не дає…
– А ти до мольфарки ходив?
– Та ходив!
– І шо?
– Та нич! Мольфарка також не дала!..

Оповів: Любомир Коваль


Перший Національний ТБ-канал провів серед мешканців Карпат опитування, кого вони підтримують – владу чи опозицію…

Перший Національний ТБ-канал провів серед мешканців Карпат опитування, кого вони підтримують – владу чи опозицію…
Гуцули переважно підтримали “народну” опозицію. Нє,.. ну бо там же грузини розмаїті,  а багато грузинів – то так само “діти з гір”, так само вина смачні роблять і п’ють…
Лемки переважно підтримали владу. Нє,.. ну бо лемки все’дно нікому нігди не вірять, о яка тоді лем різниця, кого підтримувати?…
І тільки бойки, недовірливо дивлячись журналісту в очі, уточнювали:
– А нашо Ви, прошу пана, про то сі питаєте?..

Оповів: Любомир Коваль


Високо в горах Карпатах, десь на полонині, сидить мама з дочкою…

Високо в горах Карпатах, десь на полонині, сидить мама з дочкою…
– Порадьте-ми шось, мамо.
– А шо сі стало, доцю?
– То во не знаю, шо маю робити. Здибаюся з трьома легінями. І ніяк не годна-м одного з трьох вибрати.
– Ну то кажи.
– Їден дуже добре зароблєї. Як літо – то ніц-но людям дахи бляхов криє… як осінь – то кіньми ніц-но їздить – бульбу людьом з полів привозит, потім гній розвозит. А як сніг впаде – то чоботи всім направлєї. Та й має багацько грошей. Але тупе таке, як той чобіт. Я коло нього ніц-но говорю і говорю, говорю і говорю… А він писка стулить і ніц-но заглядає на мої цицьки…
– Ая…
– А другий такий мудрий, так всьо знає, шо гет ми страшно сі коло нього робе. Може цілий вечір вповідати, як яка зьвізда на небі сі називає, гет всі зьвізди знає, де в яких краях жиют які люди і яка в них цера – чорна, жовта чи біла, де які слоні з якими псами жиют… А я ніц-но слухаю і слухаю, і слова встромити не годна-м…
– Ая…
– А той третий – то фест як файно танцює. Так тими ножисками закидааає, так ними ладно тупає… Ніц но би-м сі дивила і дивила…
– Ая, – каже мама,- туво тепер-ка сі квапити не треба, раз вже маєш гет трьох…
Потім на кілька хвилин замислилася мама і вповідає:
– Слухай, доню! А того першого ніяк не годна-с навчити танцювати?..

Оповів: Любомир Коваль


Високо в горах Карпатах молоді гуцулята беруть шлюб…

Високо в горах Карпатах молоді гуцулята беруть шлюб.
– …А тепер, коли ми вас пошлюбили, коли молода віддала вже свою руку, серце і то всьо решта, молодий може накінець-то обняти і поцілувати її…
Десь здалека чути старечий голос:
– Я вас благаю, яку руку, яке серце, яке обняти і поцілувати?!. Вже п’єтий рік, як він її безбожно грає!

Оповів: Любомир Коваль


Потяг “Львів – Ужгород”. У купе їде сімейна пара і випадковий супутник…

Потяг “Львів – Ужгород”. У купе їде сімейна пара і випадковий супутник.
Жінка постійно “пиляє” чоловіка… За якийсь час хлопи виходять покурити в тамбур…
– Послухайте, що маю Вам казати, – каже супутник, – це, звичайно, не моя справа, але у вашої жінки жахливий характер. Я дам вам адресу психотерапевта в Києві. Він виправить її характер за один сеанс. Правда, він лікар дорогий – бере 500 долярів за сеанс…
– Не трееееба, дяааакую, – спокійно відповідає чоловік, – я вже везу її в гори, на природу. Після тунелю вийдемо, а там гуцули обіцяли прибити її нахер. І всього за якихось 500 гривень і три флєшки горівки…

Оповів: Любомир Коваль


Кацапський турист в Карпатах вирішив перевірити, чи правда те, що гуцули непривітні до кацапів…

Кацапський турист в Карпатах вирішив перевірити, чи правда те, що гуцули непривітні до кацапів.
Стукає в першу-ліпшу хату. Виходить гуцул.
Турист:
– Папіть нє дадітє?
Гуцул йде і повертається з горщиком молока.
Турист п’є і каже гуцулу:
– Врут всьо про вас, што ви нас нєнавідітє. А ви вот атлічноє малако мнє далі.
Гуцул:
– Ну, якщо чесно, я б його тобі не дав, якби в нім щур сі не втопив.
– Што?! Ах ти ж сволочь такая! – кидає горщик, а той в шматки.
Гуцул:
– Ото вандал!..
Повертається і кричить дружині:
– Галю, ти то виділа!? Та цей кацап розбив ноцник твоєї мами!


Карпати… Вдосвіта ранесенько…

Карпати. Вдосвіта ранесенько.
Молодий гуцул з дівчиною під копицею сіна ведуть розмову:
– Знаєш шо, Оксаночко… Після того, що нинька вночи тутка сі стало, я просто мушу на тобі сі вженити!
Оксанка, обтрушуючи сіно зі спідниці, відповідає здивовано:
– Господи Боже ти мій! А шо ж то нинька вночи тутка такого сі стало?!


Киряють двоє гуцулів…

Киряють двоє гуцулів. Єден вчит другого:
– Би жінка не воркотіла, я вповім тобі про іден перевірений прийомчик. Залітаєш до хати з криками “йой, Єті!”, ховаїшси під перину і вдаєш, що тремтиш, поки не заснеш.
Гуцул так і зробив. Притаївси і чекає, чи не буде жінка цабанити.
В хаті – ціхо.
Гуцул віддиховси. Придивлєєси – маткабоска! – на ловці стоят чужі штани!
– Кров би тє нагла заллєла! – зриваїси гуцул. – То чиї ґачі?
– Чо с роззівивси? – буркнула заспано гуцулка. – Єті приходив! але ти не пережьивай, я му дала такого шпіца, що він без сподЕнь втіков!

Оповів Олег Ущенко