Квітка при дорозі: як живе єдиний мешканець села П’ятихатки

Сергій Квітка – єдиний мешканець села П’ятихатки Маловисківського району, що притулилося до траси Кропивницький – Умань.

При дорозі, або Одна хатинка, одна доля…

Шість років тому в П’ятихатках Маловисківського району, в селі, що притулилося до траси Кропивницький — Умань, люди жили в чотирьох будинках. Нині тут кілька «хаток» стали «зайвими»…

Квітка серед степу?

Пам’ятаю, так само їхали єдиною, звісно ж, неасфальтованою вулицею від траси і натрапили на людей. Старенька Любов Поліщук розповідала про родючу землю, співучих солов’їв, волю-вольну (на цьому, мені пам’ятається, переваги відлюдництва закінчувалися), а її сорокарічний син Сергій стояв мовчки, стримуючи в собі якісь емоції. Думаю, маминого захоплення він не поділяв… Не знаю, де тепер ті люди. Ще у вісімдесятих минулого століття розташування між перспективним Смоліним з його урановою шахтою та Уманню з її промисловістю, історією й академічністю приваблювало переселенців і зупиняло від переїзду місцевих. П’ятихатки мали магазин, початкову школу, колгоспну контору, автобусне сполучення… Може, треба було назвати село якось інакше — Стохатками чи Багатохатками, наприклад? І тоді доля його склалася б зовсім по-іншому?! А може, села-кораблі тонуть, розчиняються, як привиди в часі, хоч би як звалися?

Нинішній єдиний мешканець села, Сергій Іванович Квітка, над такими питаннями не замислюється. Інакше важко було б йому самотніми вечорами, особливо зимовими. Туга змусила б шукати освітлені вулиці, тікати з пустого хутора — йти на голос, дитячий гомін, у напрямку Життя. А так він може замовити соловейку ранкове пробудження з сонцем, вийти вдосвіта з сапою на город і махати нею до другої по полудню — поки призабутий сигнал клаксона не покличе його до воріт. Між іншим, отак ми його й викликали до гурту, витягали із тієї камери без видимих стін, де тільки він, земля, небо…

— Ой, давно я вже з людьми не балакав, — приглядається до наших облич єдиний мешканець П’ятихаток (чоловік, котрий уособив у собі всіх жителів спорожнілого села, увесь його народ), намагаючись з одного погляду з’ясувати, що в нас на думці. Пояснюємо швидко, щоб зняти з себе підозри й не хвилювати людину без причини. Мовляв, уже бували тут колись, а тепер просто їхали «за стовпами».

Комусь не до лампочки

У кущі ведуть дроти, до того ж — цілі, значить, хтось має платити за струм. Значить, комусь тут лампочка й розетка потрібні.

— Так, ме9ні без електрики не вижити, тому за світло я плачу справно, — дякує цивілізації, а точніше — конкретному постачальнику, Сергій Квітка, про всяк випадок нагадуючи, що свято дотримується умов відповідного договору, і так буде завжди. — Колодязь метрів за п’ятсот, отам, у дворі, за яким я наглядаю. Ті домовласники виїхали із села чотири роки тому — відтоді я живу тут один… Взимку на цих п’ятистах метрах стежки доводиться розкидати сніг, влітку — вирізати бур’ян. Але то не страшно. Роботи я не боюся.

«І самотності не боюся…»

…А от про лихих людей, котрих ніч часом посилає на поріг до людей і в глухих селах, і в міських кварталах-вуликах, не згадуємо. Навіть у сонячний травневий день… Дивує, звичайно, що нестарий, працьовитий чоловік вікує сам-один, маючи чималеньку присадибну ділянку… Зрозуміло, що всі розмови про «нерухомість» — вартість хати посеред степу чи площу оброблюваної землі біля такої хати — в цій ситуації видаються доволі смішними. Хіба комусь спаде на думку рахувати пальми на безлюдному острові й кількість бананів на них? Словом, міг би Сергій Іванович Квітка, наприклад, з Березівки, до чиєї сільської ради належать П’ятихатки, чи з того ж Смоліного привести додому господиню. Було б із ким у вікно на сніг дивитися, для кого піч топити.

— Жив я тут з однією… Пила дуже… Випровадив, — зізнається господар і, здається, чути, як тихо помирає романтика на вже висапаному від лободи й свиріпи гектарі родючого чорнозему, де Сергій Квітка вирощує буквально все, що потрібно, щоб прогодуватися самому й виростити курей, качок, кролів…

Наговорився? Розчарувався?

Є в старанного господаря і двійко поросяток (нещодавно здав гуртовикам велику свинку й прикупив маленьких — по дві тисячі гривень за «рильце»).

Та найбільше часу забирає (і, мабуть, у цій ситуації добре, що забирає) пасіка. Біля дороги, обіруч стоять свіжофарбовані вулики. Добротного вигляду. Майже півсотні бджолосімей працюють задля того, щоб Сергій Іванович мав за що жити в цій глушині. Адже пенсії в чоловіка немає. Без роботи уже років десять.

«Торік здав мед (щоправда, за такою невигідною ціною, що аж розпач бере. — Авт.), а гроші «розтягнув» на всю зиму, — розповідає про свої «труди і дні» Квітка, знову й знову змушуючи шукати відповідь на запитання — чому живе на безлюдді самотиною? — Ще виїжджаю час від часу на своєму «пиріжку» (йдеться про іржавий, але в робочому стані «Москвич». — Авт.) на базар, продаю курочок, гусей. Буваю в Малій Висці, де стою на обліку в центрі зайнятості. Грошей не платять, але субсидію дають… А так… Інших людей часом багато днів не бачу. То як зовсім засумую, вибираюся в Березівку чи в Смоліне, зустрічаюся з приятелями…

До того як остаточно «звернути» на своєму «пиріжку» з людної траси у п’ятихатську дерезу, Сергій Квітка працював водієм автобуса в Хмельовому. Возив пасажирів в обласний центр, в села. Отже, багато спілкувався, виконував важливу, соціально значиму функцію. Та раптом — «дирк» і отаборився в місці, де навіть циганам скучно ставати табором. Чому? Наговорився, розчарувався? Чи степові вітри покликали? Відповіді не знайдете. І не шукайте…

Фото Олександра Буркуна.

Джерело: Голос України


Багатий татусь повіз сина в село, щоб показати, як бідно можуть жити люди. Після відповіді дитини, він зрозумів наскільки убогий сам

Якось батько багатої сім’ї вирішив узяти свого маленького сина у село, на ферму, щоб той побачив наскільки бідними можуть бути люди. Вони провели день і ніч на фермі у дуже бідній сім’ї. Коли вони повернулися додому, батько запитав свого сина: Читати далі


Чоловік посадив 6000 дубів на згадку про кохану. Тільки через 20 років всі зрозуміли, навіщо

У Джанет і Вінстона Хоуз була чудова історія кохання, про яку багато людей можуть тільки мріяти. Вони закохалися один в одного з першого погляду, і їх почуття міцніли з кожною хвилиною. У 1962 році молоді одружилися і оселилися в чарівному фермерському будиночку в англійському селі Віквар, графство Глостершир. Читати далі


Українка приголомшила весь світ: жінка, яка народилася без рук, сама виховує двох дітей

Віра Омельчук з села Залісці Шумського району Тернопільщини народилася без обох рук. Але справляється по господарству, тримає 40 соток городу, сама робить усю хатню роботу і виховує двох дітей, повідомляє 0352.ua. Читати далі


9 вишуканих фільмів про кохання, заснованих на реальних подіях

Про справжнє, щире кохання пишуть романи і знімають фільми. В основу деяких картин лягли реальні події, які не залишають байдужим нікого!

Пропонуємо вашій увазі дев’ять цікавих фільмів про кохання, які засновані на реальних подіях:

«Їсти, молитися, кохати»

«Їсти, молитися, кохати» – це цікава екранізація автобіографії письменниці Елізабет Гілберт. Одного разу ця жінка раптом зрозуміла, що абсолютно нещасна, а її життя проходить даремно. Але вона вирішила не плисти за течією, а змінити щось. І почала Елізабет з себе.

Вона подала на розлучення і відправилася в захоплюючу подорож. Спочатку вона приїжджає в Італію і вчиться не тільки їсти, але і насолоджуватися їжею. Потім вона вирішує насититися духовно і їде в Індію, де вчиться молитися і досягати душевної рівноваги.

І, нарешті, в Індонезії вона знаходить не тільки гармонію, а й справжнє кохання. До речі, в реальному житті Елізабет і її коханий Жозе як і раніше щасливі разом і одружені.

«Колонія Дігнідад»

Цей фільм теж варто подивитися, адже в ньому розповідається про кохання двох молодих людей: журналіста Даніеля і його дівчини – стюардеси Олени, які випадково опинилися в самому центрі державного чилійського перевороту. Хлопця звинувачують у шпигунстві і після тортур відправляють в Дігнідад – колонію, з якої ніхто не повертався живим. Дівчина вирішує врятувати коханого і на добровільних засадах вступає в дивну спільноту.

Дівчині вдається знайти Даніеля, але вибратися з цього місця не так просто, особливо удвох. І все ж закохані готові на все, щоб знову знайти свободу і бути разом.

«Клятва»

Проникливий фільм про кохання, віру і цілеспрямованість. Ченінг Татум і Рейчел Макадамс грають Лео і Пейдж, які на річницю весілля потрапляють в аварію. На щастя, обидва чоловіки залишилися живі. Але Пейдж, вийшовши з коми, розуміє, що не знає чоловіка, який представляється її чоловіком і зізнається. Він став для неї абсолютно чужим, а все те, що було пов’язано з ним, стерлося з пам’яті.
Але Лео не впадає у відчай і вирішує зробити все, щоб його кохана дружина згадала те, що пов’язувало закоханих. І йому вдається завоювати серце Пейдж вдруге. В основу цієї романтичної картини лягла реальна історія Крікіт та Кіма. Понад двадцять років тому через два місяці після одруження, прокинувшись після аварії, дівчина втрачає пам’ять і не може згадати все те, що трапилося з нею після знайомства з Кімом. Але йому вдається врятувати сім’ю і зробити дружину щасливою.

«Анна та король»

Любов цієї дивної пари не повинна була спалахнути, вона заборонена. І все ж сіамський король Монгкут і Анна Леонуенс закохалися. Він – владний і могутній правитель Сіаму, вона – примхлива жінка, що працює вчителькою при його дворі і навчає культурі та англійської мови його 39 дружин і 82 дітей.

Вона прекрасно розуміла, що не повинна мати почуттів до Монгкута, але нічого не могла з цим вдіяти, хоча всі її знали як сильну та розумну жінку з характером. Анна Леонуенс насправді існувала і залишила мемуари, на основі яких Маргарет Лендон написала роман. Саме по ньому був знятий однойменний фільм.

«З Африки»

В основу цієї картини лягла біографічна книга письменниці з Данії Карен Бліксен. Слідом за своїм чоловіком вона переїхала до Кенії, щоб зайнятися бізнесом і знайти своє покликання. Але замість цього жінка, яка виявилася в самому серці Африки, знайшла кохання – справжнє і єдине.
З волі долі тут вона зустріла мисливця і мандрівника Деніса. Хоча у цих двох були різні погляди на життя, вони зрозуміли, що піти від почуттів не вийде. Між Денісом і Карен спалахнув роман, і ця красива історія була гідно оцінена, навіть кінокритиками. Фільм удостоївся одразу семи премій «Оскар», серед яких були нагороди за декорації і філігранну зйомку.

«Невидима жінка»

Це історія кохання англійського письменника Чарльза і Еллен Тернан – починаючої молодої актриси. Їхні почуття засуджували, адже йому було сорок п’ять років, а їй всього вісімнадцять. Але це не завадило Еллен і Чарльзу бути щасливими.

Заради неї він покинув сім’ю, а їх роман тривав довгих тринадцять років, поки письменник не пішов з життя. Але він забезпечив безбідне існування своєї коханої, внісши її ім’я в заповіт і залишивши їй спадок.

«Новий Світ»

Ця картина знята за книгами найголовнішого героя – капітана з Великобританії Джона Сміта, і він написав їх після повернення з Північної Америки. Туди він їздив підкорювати індіанців і завойовувати заселені ними землі, але знайшов щось більше – справжнє кохання, яке розвивалося на фоні неймовірної краси природи диких місць. І його коханою стала юна і красива індіанська принцеса Пакохонтас.

Ця красива історія зачепить серця і розповість про те, що коханню підкоряються не тільки всі віки, але і люди з різних верств суспільства. І зовсім не важливо, що між індіанським плем’ям принцеси і британцями, яких очолював капітан Джон Сміт, розгорівся справжній конфлікт.

«Теорія всього»

Перераховуючи найкращі і найромантичніші фільми про кохання, яке не знає перешкод і кордонів, варто згадати і цей, який зайвий раз доводить, що жінка, яка має сильні почуття, здатна на багато що і буквально готова на все. Стівен Хокінг – простий студент Кембріджського університету і поки ще початківець талановитий учений. Він знайомиться зі студенткою філологічного факультету Джейн і закохується в неї.
Але щастя цієї пари не судилося бути довгим, адже незабаром Стівен розуміє, що не може контролювати власне тіло. У хлопця діагностують складне невиліковне захворювання, але Джейн не залишає його в біді. Навпаки, вона допомагає йому продовжити свої дослідження і стати заслуженим астрофізиком. У реальному житті у подружжя народилося троє дітей, але все ж через двадцять шість років спільного життя вони розлучилися, хоча, безсумнівно, прожили щасливе життя.

«Заборонене кохання»

Ця непроста і заплутана історія про любовний квадрат, учасниками якого стали четверо молодих людей. Талановитий і чарівний поет Ділан Томас – перше кохання красуні Віри Філліпс. Але з волі долі ці двоє розлучаються, хоча через деякий час життя знову зводить їх. Але бути разом цим двом не судилося, адже Ділан встиг одружитися на чарівній і молодій Кейтлін.

Віра, бажаючи бути поруч з колишнім коханим, стає подругою його дружини. Розбавляє цю компанію її наречений, а згодом і чоловік Вільям Кілліком. Але чи зможуть ці четверо розібратися в собі і в своїх почуттях і зробити, нарешті, правильний вибір, не допустивши фатальних помилок і не розбивши серця один одному?

За матеріалами Сома


Накипіло! Сповідь вчительки: Не все таємне має ставати явним…

Мені можна зателефонувати о десятій вечора, з’ясувавши, що ваша дитина не записала домашнє завдання. І плювати, що моя дитина тільки що заснула і що історія з годинним укладанням тепер повториться.

Мене можна зловити на зупинці біля школи і буквально відтягнути від автобуса, тому що вам раптово захотілося поговорити про успішність вашої дитинки. І плювати, що наступний автобус через сорок хвилин пише Ilimos
Мені можна їздити по вухах на будь-яку тему. Наприклад, я – вчитель історії та класний керівник – раптово повинна поговорити з учителем біології, щоб вашому синові не ставили трійку (з біології, так!), Тому що він розумник і пише вірші. Плювати, що я не бачу тут логіки і що біолог теж не побачить.
Але це не головне. До цього я була готова. Не була готова я до того, що ви будете стежити за мною поза школою, на дорослих заходах і в соцмережах.
Ні, моя дитина не вегетаріанець. Я теж. Вегетаріанець чоловік, це його вибір, а мені подобається готувати для нього, викладати фотографії і обговорювати рецепти. Але давайте припустимо, що зла вчителька морить голодом свою дитину, і зі смаком обговоримо.
Ні, я не належу до жодної субкультури. Ви мене бачили взагалі? Просто мої музичні смаки далекі від ваших. І, до речі, більш близькі до класичної музики, ніж ваші.
Ні, я не буду замотуватися в паранджу на пляжі, щоб ваша дитина випадково не побачила мої фото в купальнику. Хоча я думаю, що насправді ви стурбовані тим, щоб це фото не побачив ваш чоловік, адже діти в 11-12 років не сидять в Фейсбуці.
Так, я написала в Фейсбуці, що мені дуже сподобався фільм про двох великих французьких поетів і музику Макса Ріхтера до нього. Який жах, діти дізнаються, що я дивилася кіно про гомиків!
Звичайно, дізнаються, якщо ви чогось прочитаєте їм це вголос. Я вчитель! Зайдіть на мою сторінку без реєстрації або з аккаунта своєї дитини – і ви не побачите нічого, крім скромних сімейних фото, кулінарних рецептів і перепису вподобаних віршів.
А в реальному житті – кінчайте вже вашу моральність. Я о десятій вечора в ресторані пила текілу! Ваша дитина ніяк про це не може дізнатися. Хіба що ви їй розповісте. Ну, тоді розкажіть ще, що того ж вечора вдома я займалася з чоловіком сексом, адже все таємне стає явним!

П.С. Дістали ці «яжемами» цих ледачих «вониждіти» … зауважте, що я акцентую увагу тільки на неадекватних!
Тому що правильні батьки і діти в чужій брудній білизні не риються.


19-річний закарпатець, поїхавши на заробітки, зустрів cпoкyсливу італійку: “Забиpайся в свою Україну, поки ще тут не має у тебе великих пpоблем”

19-річним Андрій поїхав з Закарпаття на заробітки в Італію. Він був красень – високий, ставний. Тож італійки кидали на нього оком. Але він байдуже сприймав усі ті зацікавлені погляди. Хлопці з бригади жартували над ним, що міг би підхопити якусь мільйонершу і не мордуватися на будівництві.

Але якось кохання наздогнало і Андрія. Він по самі вуха закохався в одну італійку. Мову як слід не знав, але хіба це може стати завадою у любові? Андрію подобалося у цій жінці буквально все – її вибрики, розкішне волосся, її манера одягатися. А ще зводили з розуму її парфуми. Вони нагадували запах конвалії.

Пише zakarpatpost.net

Дівчина знала, що йому дуже подобається цей запах і більше не змінювала парфумів. Тож вони супроводжували його упродовж усіх їхніх зустрічей. Ця пpиcтpасть була раптовою і такою щирою, що всі навколо симпатизувати закоханим. Дівчина поки не наважувалася привести його додому, адже її батько був дуже знаним банкіром, то ж його спочатку треба було підготувати до цієї зустрічі.

Андрій не міг провести її додому, бо боявся що дівчину вразить бідність його родини. А вирішив, що спочатку хай вже він заробить грошей, перебудує хату, зробить ремонт. А вже тоді запросить її в гості.

Але раптом їхнє щастя урвалося. На будівництво прийшов незнайомий чоловік. Він поводив себе дуже статечно, був добротно одягнутий. Спитав, де можна знайти Андрія. І одразу здогадалися, про що йдеться. Коли він побачив хлопця, влаштував неабиякий скандал. Прораб італієць переклав йому побажання незнайомця. Той погpожував, що Андрій пальцем не сміє доторкнутися до його дочки. І нехай забирається в свою Україну, поки ще тут не має великих проблем. А проблеми у нього виникнуть величезні, обіцяв банкір.

Андрій розгубився. Адже не відчував себе винним, а тільки приниженим. Він не міг витримати цієї ганьби і вже наступного дня зібрався додому. Що й казати, вдома дуже здивувалися, чому він серед літа приїхав. Андрій не став нічого пояснювати. Але вже за кілька тижнів поїхав в Іспанію. Отак і почалося його життя у заробітках. То одна країна, то інша.

Але вирвати із серця пам’ять про дівчину Андрій так і не зміг. Бо йому було вже 27 років, а він так і не одружився. І навіть не завів роман з якоюсь дівчиною.

І тут у 27 літ йому випала нагода поїхати в Італію – по туристичній путівці. Він дуже вагався, чи варто туди їхати. Та все ж друзі вмовили його не пропускати таку пропозицію. Адже путівка була гаряча – майже задарма. Тож він погодився.

Всю подорож був якийсь знервований. Неуважно дивився навколо і, здається, зовсім не слухав про те, що говорив їм екскурсовод. А якогось дня вони їхали у метро. Раптом Андрій різко озирнувся. Він почув запах парфумів, який дуже нагадував запах конвалії. Це завдало йому біль від давнього спомину.

Але Андрій обернувся і побачив такі знайомі йому очі. Так, це була вона. Дівчина впала йому в обійми, стала гаряче його цілувати. Всі люди на ескалаторі заусміхалися до них.

Потім вони пішли у першу кав’ярню, яка трапилася їм на дорозі. Дівчина розповіла, що її батько збанкрутував. Його серце не витримало такого удaру і він пoмер. І ще вона всі ці роки шукала Андрія, але так і не могла його знайти. І ні, вона не вийшла заміж. Вона все ще сподівалася його зустріти. Свої слова кохані перекладали через онлайн-перекладачі, які є в інтернеті. Переклад виходив смішним, а деколи навіть зворушливим.

Андрій більше не боявся, що дівчина відкине його через бідність. А вона не боялася наразитися на гнів батька. Того ж року вони одружилися. І мама з радістю сприйняла українського зятя. Останній час їй було дуже самотньо та важко через смeрть чоловіка. А коли народився внук, вона не тямила себе з радості.

Отака от любов по-італійськи може трапитися з будь-ким і будь-де. І навряд чи варто боятися і зупинятися, якщо ви кохаєте по-справжньому.

Петро КЛЯП


“Не розуміє іноземної”: у Києві пасажирка маршрутки навчила російськомовних розмовляти українською

У Києві пасажирка маршрутки пояснила російськомовним, що не всі розуміють цю іноземну мову. Читати далі