6 важливих життєвих уроків, які ви запам’ятаєте надовго

Урок 1

Чоловік заходить в душ, у той час, як його дружина тільки закінчила митися. Лунає дзвінок у двері. Жінка швидко завертається у рушник і біжить відкривати. На порозі сусід Боб. Побачивши її, Боб каже:
– Я дам Вам 800 доларів, якщо ви знімете рушник.

Подумавши кілька секунд, жінка слухається і ось вже стоїть перед Бобом гола. Боб дає їй 800 доларів і йде. Дружина надіває рушник назад і повертається у ванну.

– Хто це був?, – питає чоловік.
– Боб, сусід, – відповідає жінка.
– Чудово, – каже чоловік, – він нічого не казав про 800 доларів, які мені винен?

Мораль історії: діліться з акціонерами інформацією про видані кредити, інакше можете опинитися у незручній ситуації.

Урок 2

Священик пропонує черниці підвезти її. Сішви у машину, вона закидає ногу на ногу. Оголюється стегно. Священику насилу вдається уникнути аварії. Вирівнявши машину, він крадькома кладе руку їй на ногу.
Черниця каже:

– Отче, Ви пам’ятаєте Псалом 129?

Священик забирає руку. Але, перемкнувши передачу, він знову робить те ж саме.

Черниця повторює:

– Отче, Ви пам’ятаєте псалом 129?.
– Пробачте, сестро, але плоть слабка, – вибачається священик.

Діставшись до монастиря, черниця важко зітхає і виходить.

Приїхавши до церкви, священик знаходить Псалом 129. У ньому читає: “Йди далі і шукай, вище ти знайдеш щастя”.

Мораль історії: якщо Ви погано знаєте свою роботу, велика кількість можливостей пролетить прямо у вас під носом.

Урок 3

Торговий представник, секретарка і менеджер йдуть обідати і знаходять по дорозі античну лампу. Потирають її і бачать перед собою Джина.

– Виконаю по одном бажанню кожного з вас, – каже Джин.
– Я перша, я перша!, – пищить секретарка. – Я хочу зараз бути на Багамах, на катері, і не думати ні про що.
Пшш! Вона зникає.

– Тепер я, тепер я, – пританцьовує торговий представник. – Я хочу бути на Гаваях, відпочивати на пляжі, з масажем, нескінченним запасом смачної їжі і любов’ю усього мого життя.
Пшш! І Він зникає.

– Тепер твоя черга, – каже Джин менеджеру.
– Я хочу, щоб ці двоє повернулися в офіс після обіду.

Мораль історії: завжди давайте Вашому шефу висловитися першим.

Урок 4

Орел сидів на дереві, відпочивав і нічого не робив. Маленький кролик побачив орла і питає:

– А можна мені теж сидіти, як Ви, і нічого не робити?.
– Звісно, чому ж ні, – відповів той.

Кролик сів під деревом і став чекати. Раптом з’явилася лисиця, схопила кролика і зразу з’їла.

Мораль історії: щоб сидіти і нічого не робити, Ви повині сидіти дуже, дуже високо.

Урок 5

Індичка говорила з биком:

– Я мрію залізти на вершину дерева, але у мене дуже мало сили.
– Чому б тобі не поклювати мій послід?, – каже бик, – у ньому багато поживних речовин.

Індичка з’їла купу посліду, і це справді дало їй достатньо сили, щоб залізти на нижню гілку дерева. На наступний день, з’ївши ще, вона дістала до другої гілки. Нарешті, на чертверий день, індичка гордо сиділа на вершині дерева.

Там її помітив фермер і збив пострілом з рушниці.

Мораль історії: маніпуляції з лайном можуть допомогти вам забратися на вершину, але не втримають вас там.

Урок 6

Маленька пташка летіла на південь, щоб перезимувати. Було так холодно, що вона змерзла і впала на землю у великому полі. Доки лежала, корова пройшла повз і покакала на неї. Лежачи у коров’ячій какашці, пташка раптом зрозуміла, як їй тепло. Коров’яче лайно повернуло її до життя! Пташці стало так добре, що вона заспівала, щоб висловити свою радість.
Пробігаюча повз кішка почула спів і вирішила розібратися, у чому справа. Йдучи на звук, котяка знайшла пташку, розкопала її і з’їла.

Мораль історії:
1. Не кожен, хто напаскудив на Вас, Ваш ворог.
2. Не кожен, хто дістає Вас з лайна, Ваш друг.
3. Коли Ви глибоко у лайні, краще тримати рот закритим.

Автор історій: невідомий. Джерело: coma.in.ua


Палю я на балконі. Сусіди. З Луганська. А годині о 11 ночі вони вже здорово п’яні починають співати. Я зриваючи голос кричу їм у паузі …

Я вже добу хотів про це написати, але не міг знайти потрібні слова. Щоб без пафосу, але в повному обсязі. Не знайшов слів, тому – як можу викладу. Читати далі


У Запоріжжі АТОвець зламав ніс маршрутнику, який відмовився його везти по УБД

Конфлікт і бійка сталися на зупинці громадського транспорту “ЗТЗ”, що в Дніпровському районі Запоріжжя вчора, увечері, через відмову маршрутника безкоштовно везти АТОвця.

Про це повідомляє портал Depo.Запоріжжя з посиланням на Expres.

49-річний АТОвець зайшов до маршрутного таксі №76, надав посвідчення учасника бойових дій, а також посвідчення інваліда третьої групи, аби проїхати безкоштовно.

Проте водій маршрутки відмовив чоловікові, мовляв, усі пільгові місця вже зайняті. Між обуреним АТОвцем та маршрутником стався конфлікт та бійка.

За повідомленням джерела в патрульній поліції, у водія – пошкодження обличчя, перелом носа та розбита губа, у військового – незначні пошкодження обличчя.

Водію маршрутки було викликано “швидку” для надання медичної допомоги.

Усіх учасників події було доставлено до Дніпровського відділку поліції.


Коротка і мудра притча про два типи мислення, які впливають на наше життя

Якщо запитати муху, чи є в околицях квіти, вона відповість:

– Не бачила жодних квітів. Зате гною в цій ось канаві повнісінько.

І муха почне перераховувати всі смітники й помийні ями, на яких побувала.

Запитайте бджолу, чи бачила вона в околицях якісь нечистоти, і вона відповість:

– Нечистоти? Ні, не бачила ніде. Тут так багато запашних квітів!

Шлях бджоли і шлях мухи

У давній культурі є поняття двох основних типів свідомості людини: свідомість (менталітет) мухи і свідомість (ментальність) бджоли.

У чому відмінність? І муха, і бджола однаково потрібні в природі. І та, і інша люблять солодке. Вони можуть жити в одному просторі, але зовсім різними життями. Бджола цілеспрямовано летить до квітів і видобуває нектар, з якого потім зробить мед.

Муха теж летить до квітів, але дорогою постійно відволікається на зустрічні коров’ячі та конячі кізяки і зацікавлено починає роздивлятися: а що ж це таке? Спускається вниз уважно подивитися і все з’ясувати…

У підсумку вона так занурюється у всебічне дослідження гною, що найчастіше взагалі забуває, що летіла до квітів.

Бджола, натомість, навіть залетівши на смітник, шукає квіти, які дадуть їй нектар і пилок.

Муха ж, залетівши і в чудовий сад, обов’язково знайде сміття і бруд.

Так само і люди. Кожен з нас серед інформаційних полів вибирає шлях або бджоли, або мухи. Свідомість мухи

Людина зі свідомістю мухи завжди помічає «коров’ячі кізяки». А головне – вона завжди хоче детально дослідити це питання. Хто залишив? Коли? Чому Петрови розлучаються? Чому в країні криза і хто винен? У кожному «коров’ячому кізяку» треба длубатися обов’язково і дуже довго. Всебіч обговорити, припустити, розслідувати…

Свідомість мухи – знаходити в усьому негатив і занурюватися в нього

Люди-мухи в усьому помічають лише негатив, в будь-якій ситуації вони постійно чимось невдоволені. Виходячи з дому, всуціль не бачать сонця, а лише сміття і нечистоти на газоні. Між переглядом цікавого й мудрого фільму і кримінальної телепередачі неодмінно виберуть останнє. Свідомість бджоли Людина зі свідомістю бджоли знає, що в світі існує добро і зло, краса і сміття, низьке й високе. Вона чітко усвідомлює, що це її вибір – звертати увагу на те або інше, повсякчас концентруватися на негативному або позитивному. Людина-бджола прагне нести в світ тільки добро і позитивні емоції й новини.

Вона не перекидає на інших свої проблеми, рідко ниє й скиглить і ніколи й нікого злостиво не критикує і не засуджує, не зневажає, не принижує і не проклинає. Завжди намагається знайти у всьому кращі сторони і прагне до позитивного мислення, – як бджола, що рухається до нектару, стараючись оминаючи бруд, помийні ями і смітники.

Свідомість бджоли – знаходити позитив і радіти життю

Бджолі абсолютно нецікаві чуже сміття й бруд. Вона хоче бачити красу квітів, вдихати їх аромат і збирати нектар. Її цікавлять лише хороші якості, тобто позитив, краса, користь – все найкраще. Хто Ви – бджола чи муха?

А тепер задумайтеся – чия поведінка вам ближча? Як часто ви відволікаєтеся на різне сміття на шляху до нектару, до своєї мети? Як ви ведете себе в різних життєвих ситуаціях – як бджола чи як муха? Побачивши прекрасне, вловивши аромат квітів і спробувавши нектар, намагайтеся повертатися до цього все частіше і частіше. Важливо не втрачати орієнтир, а зробити націленість на позитив – стилем мислення, способом життя.

Наше сприйняття притягує ту реальність, на яку спрямована наша увага

Коли на вашому шляху зустрінуться коров’ячі чи конячі або ж собачі кізяки, не звертаючи на них великої уваги, летіть далі!

Перший і найголовніший крок до здійснення корінних і довготривалих змін у житті – розуміння суттєвої, принципової різниці між цими двома типами свідомості й мислення: бджоли і мухи.

Другий крок – зробити рішучий і усвідомлений вибір на користь свідомості й мислення бджоли.

Третій – повсякчас прагнути, старатися й вчитися постійно й неухильно дотримуватися цього вибору. Допоки це не стане вельми твердим і однозначним стрижнем і суттю нашого життя.

І що, до того ж, – безсумнівно та однозначно і явно позитивно – впливатиме і на стан нашого фізичного здоров’я. Ми, зазвичай, знаходимо тільки те, що шукаємо.

Джерело


Професор сказав, що Бога немає. На що студент дав йому геніальну відповідь!

Одного разу професор університету, який був атеїстом, поставив одному студенту цікаве питання:

Професор: “Бог хороший?”

Студент: “Так”.

Професор: “А Диявол хороший?”

Студент: “Ні”.

Професор: “Правильно. А скажи мені, синку, чи існує зло на Землі? ”

Студент: “Існує”.

Професор: “Зло всюди, чи не так? І Бог створив все, вірно? ”

Студент: “Так”.

Професор: “Так хто створив зло?”

Студент: …

Професор: “На планеті є потворність, нахабство, хвороби, невігластво? Все це є, вірно? ”

Студент: “Так, сер”.

Професор: “Так хто їх створив?”

Студент: …

Професор: “Наука стверджує, що у людини є 5 почуттів, щоб досліджувати світ навколо. Скажи мені, синку, ти коли-небудь бачив Бога? ”

Студент: “Ні, сер”.

Професор: “Скажи нам, ти чув Бога?”

Студент: “Ні, сер”.

Професор: “Ти коли-небудь відчував Бога? Пробував його на смак? Нюхав його? ”

Студент: “Боюся, що ні, сер”.

Професор: “І ти досі в нього віриш?”

Студент: “Так, вірю”.

Професор: “Виходячи з отриманих висновків, наука може стверджувати, що Бога немає. Ти можеш щось протиставити цьому? ”

Студент: “Ні, професор. У мене є тільки віра “.

Професор: “Саме так. Віра – це головна проблема науки “.

Студент: “Професор, а холод існує?”

Професор: “Що за питання? Звичайно, існує. Тобі ніколи не було холодно? ”

Інші студенти засміялися над питанням молодої людини.

Студент: “Насправді, сер, холоду не існує. Відповідно до законів фізики, те, що ми вважаємо холодом, в дійсності є відсутністю тепла. Людина або предмет можна вивчити на предмет того, чи має він або передає енергію. Абсолютний нуль (-273 градуси за Цельсієм) є повною відсутністю тепла. Вся матерія стає інертною і нездатною реагувати при цій температурі. Холоду не існує. Ми створили це слово для опису того, що ми відчуваємо при відсутності тепла “.

В аудиторії повисла тиша.

Студент: “Професор, темрява існує?”

Професор: “Звичайно, існує. Що таке ніч, якщо не темрява? ”

Студент: “Ви знову неправі, сер. Темряви також не існує. Темрява в дійсності є відсутність світла. Ми можемо вивчити світло, але не темряву. Ми можемо використовувати призму Ньютона, щоб розкласти біле світло на безліч кольорів і вивчити різні довжини хвиль кожного кольору. Ви не можете виміряти темряву. Простий промінь світла може увірватися в світ темряви і освітити його. Як ви можете дізнатися наскільки темним є який-небудь простір? Ви вимірюєте, яка кількість світла наявна. Чи не так? Темрява – це поняття, яке людина використовує, щоб описати, що відбувається при відсутності світла. А тепер скажіть, сер, смерть існує? ”

Професор: “Звичайно. Є життя, і є смерть – зворотний бік “.

Студент: “Ви знову неправі, професор. Смерть – це не зворотна сторона життя, це її відсутність. У вашій науковій теорії з’явилася серйозна тріщина “.

Професор: “До чого ви ведете, юначе?”

Студент: “Професор, ви вчите студентів тому, що всі ми походимо від мавп. Ви спостерігали еволюцію на власні очі? ”

Професор похитав головою з усмішкою, розуміючи, до чого йде розмова.

Студент: “Ніхто не бачив цього процесу, а значить, ви в більшій мірі священик, а не вчений”.

Аудиторія вибухнула від сміху.

Студент: “А тепер скажіть, чи є хто-небудь в цьому класі, хто бачив мозок професора? Чув його, нюхав його, доторкався до нього? ”

Студенти продовжували сміятися.

Студент: “Мабуть, ніхто. Тоді, спираючись на наукові факти, можна зробити висновок, що у професора немає мозку. При всій повазі до вас, професор, як ми можемо довіряти сказаному вами на лекціях? ”

В аудиторії повисла тиша.

Професор: “Думаю, вам просто варто мені повірити”.

Студент: “Саме так! Між Богом і людиною є тільки одна зв’язок – це ВІРА! ”

Професор сів. Цього студента звали Альберт Ейнштейн.

Джерело: Кенгуру


Випадок у лікарні, який перевернув мій світ

Сиджу біля мами в лікарні. Поруч лежить бабуся, років під 90. Приходить до неї дід, ледве волочачи ноги, такий же сухенький, як і вона.

Дістає з пошарпаної радянських часів авоськи просту їжу, яку приготував сам: натерте яблуко в банці, відварену курочку, поламану на дрібні шматочки, щоб їй було зручно і практично, не потрібно було жувати.

Вони майже не розмовляють. Дідусь сидить скорчившись на стільці поруч з нею і просто тримає її за руку… як ніби, якщо відпустить, то вона піде назавжди…

І я подумала про те, що ж людям молодим, повним сил і здоров’я, заважає так само трепетно ставитися одне до одного? Чому така недбалість у стосунках?

Адже настане час і доведеться обличчям до обличчя зіткнутися зі старістю і безпорадністю. І як важливо мати поруч близьку людину, споріднену душу, яка до останніх днів, з останніх сил буде тримати тебе за руку, боячись відпустити…

Джерело: Тутка


Після історії цього дідуся починаєш більше цінувати своє життя

Кілька тижнів тому я зробив собі каву, взяв ранкову газету і сів послухати радіоприймач. Перемикаючи хвилі, я раптом зупинив свою увагу на приємному голосі одного старця. Він говорив про якусь “тисячу кульок”. Я зацікавився, підкрутив гучність і відкинувся на спинку крісла.
Читати далі