Українка з Хорватії започаткувала флешмоб на захист українського борщу

Українка з Хорватії Інна Демченко започаткувала флешмоб, аби нагадати світу, що борщ – традиційно українська, а не російська страва.

Відповідний пост активістки розміщено у групі “Українці в Хорватії” у Facebook, –   повідомляє Укрінформ.

«Прошу всіх українців Словенії, України та світу відгукнутися і виставити у себе на сторінці хештег чи то англійською, чи то словенською, чи мовою країни, в якій ви проживаєте! Не будьте байдужими, адже йдеться за нашу культуру та ідентичність!», – йдеться у дописі.

Інна Демченко нагадала про роботу України щодо включення класичного українського борщу до  списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. «Ми повинні отримати це визнання і захистити наш борщ! Ця крадіжка і брехня, що борщ є «російським супом з червоним буряком», є ганебною, і ми повинні це зупинити всі разом! Прошу підтримати цю ініціативу! Це дуже важливо!», – написала українка.‎

Виступити на захист українського походження і приналежності борщу Інну Демченко, зокрема, спонукав напис в одному із закладів громадського харчування Любляни. В оголошенні пропонували скуштувати борщ, який назвали «російським супом».  Також трактування українського борщу як «супу» зустрічається на етикетках продукції деяких торгових марок.

Нагадаємо, що у Міністерстві культури України ще у 2018 році підтримали ініціативу щодо внесення українського борщу до списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО і розпочали необхідні процедури.

За словами очільника Української асоціації постачальників торговельних мереж Олексія Дорошенка, “борщ відповідає критеріям ЮНЕСКО, оскільки сприяє національному розвитку та свідчить про культурну ідентичність суспільства».

Фото: Укрінформ, Inna Demchenko‎


Не борщ і не вареники: Відомий кулінар назвав чотири по-справжньому українські страви

Євген Клопотенко розповів про забуті автентичні українські страви.

Кожна країна пишається своїми національними стравами, вони стають своєрідною “кулінарної візиткою”, за якою країну впізнають за кордоном – пише  HB

В Україні теж є такі страви, які відомі, напевно, кожному: борщ, вареники, сало, галушки, пампушки.

Так, ці страви найпопулярніші в нашій країні, і ми до них, безумовно, звикли! Але називати їх споконвічно українськими – неправильно і не зовсім коректно.

З національною кухнею не все так просто, вона безпосередньо пов’язана з історією та внутрішніми процесами в державі. Україна – дуже молода країна, колись була в складі інших держав, які поглинали і вбивали нашу культуру, зокрема й кухню.

Зараз ми тільки прокидаємося від цього “льодовикового” періоду, починаємо усвідомлювати власну кухню, вивчати її і відроджувати. Тому що, як би прикро це не звучало, українську кухню вбили, і зараз ми задовольняємося лише тим, що встигли запозичити у інших країн.

Наприклад, борщ – традиційна страва українців. Але його готують також білоруси (боршч), поляки (баршч), литовці (барщчяй), румуни (борш) і молдавани (борш). Є кілька теорій, звідки прийшов борщ, але жодна з них не дає конкретної відповіді. Точно відомо, що це страва селян. Чи були це українці – ще питання.

Походженням вареників ми зобов’язані турецькій кухні. Турецька страва дюш-вару готується з тіста і м’ясної начинки (вони схожі на пельмені, але розміром більші). Ця страва так сильно припала до смаку українцям, що стала частиною нашої кухні. Але українці не тільки запозичили блюдо, але й вдосконалили його – адже як начинку ми використовуємо не тільки м’ясо, а й картоплю, гриби, капусту, вишні та багато іншого.

І сало теж, на жаль, не українська страва. Просто українці придумали про нього купу анекдотів і перетворили на національне надбання.

Справжньою батьківщиною сала вважається сонячна Італія. Саме там, в тосканському містечку Колонната, стали робити перше сало – лярдо (lardo). Працівники, які добували мармур в цьому місті, стали першими, хто почав вживати в їжу засолені й пересипані всілякими спеціями шматки свинячого жиру. Для рабів у каменоломнях така їжа – ідеальний варіант: дешево, ситно і, як з’ясувалося, смачно. Це ж сало виготовляють там і досі 14 сімей. Раптом вам пощастить там побувати – обов’язково його спробуйте.

Ви запитаєте, а що ж таке українська їжа, якщо навіть сало насправді придумали італійці? На щастя, в нашій кухні є безліч класних страв, про які забули в силу різних історичних процесів.

БАЗОВА ПРОБЛЕМА НАШОЇ КУЛЬТУРИ ЇЖІ – МИ ЇЇ НЕ ЗНАЄМО

Наприклад, є приголомшлива страва – шарпанина. Спочатку готували уху, а потім в рибну юшку додавали борошно, масло, яйця і замішували тісто. Додавали шматочки риби і запікали. Схоже на рибний пиріг, але він набагато ситніший і ароматніший. Про це блюдо, до речі, писав український письменник Іван Котляревський у своїх творах.

Гамола – це неймовірно смачна українська страва. Для її приготування запікали яблука, витягали з них м’яке пюре, змішували з борошном і вівсянкою і запікали у вигляді оладок. Вони виходять хрусткі зовні і м’які всередині. Це один з прекрасних варіантів сніданку в сезон яблук.

Тетеря – це козацьке блюдо, яке схоже на куліш, але готується з пшона і заправляється рідким гречаним або житнім тістом. Приправляють його салом або смаженою цибулею. Пісну тетерю іноді заправляли хріном з квасом. Ця страва була дуже популярною в козацькому побуті. Однак з початку XX століття вона зникла з ужитку. До речі, тетерю неодноразово згадують українські письменники, наприклад Олекса Стороженко.

Крупки – ця страва була дуже популярною в Полтавській області. У білоруській кухні теж є схожа страва, але технологія трохи інша. В Україні ж крупки готували так: пшоно засипали у широку миску, поливали збитими яйцями, посипали борошном і починали качати суміш. Так робили доти, доки кожна крупинка не була б обкатана в борошно і яйці й ставала більшою (процес приготування займав 2-3 години). Потім цю крупу підсушували, засипали в курячий бульйон і варили зі спеціями.

Це дивовижний процес. Я, наприклад, її не варю, а запікаю і подаю з соусом. Це неймовірно крутий гарнір, яким ви зумієте здивувати своїх гостей. А після ще й убити наповал тим, що це блюдо українське.

І таких прикладів дуже багато. Проблема в тому, що про них мало хто знає. Це взагалі базова проблема нашої культури їжі – ми її просто-напросто не знаємо.

Але якщо ми будемо відроджувати наші традиції, цікавитися тим, що готували українці до приходу Радянського Союзу, слухати історії наших бабусь – про українську кухню заговорить весь світ. Адже таких божевільних поєднань і технік немає ніде.

І тут навіть не стільки важливо, що кухня наша, тут важливо, що вона смачна, вона цікава і нам є чим пишатися. А ми з вами несемо відповідальність за те, чи дізнається про неї хтось ще.


Щоденник чоловіка, дружина якого на дієті

Я, звичайно, все розумію. І прагнення всіх дамочок, в тому числі і моєї коханої, стати ще краще, ніж вони є насправді. Але ось їх маніакальне прагнення зробити краще всіх оточуючих мені, напевно, недоступне… Почалося все, як зазвичай, після новорічних свят. Моя благовірна спробувала почати нове життя з початком року. Але як – би не так. Тазики з олів’є і бабусин наполеон допомогли їй безславно програти боротьбу з любов’ю до смаженої картоплі і пампушок з повидлом та інших смаколиків. Тому боротьба була тимчасово відкладена. І ось тепер Катя вирішила, що ті зайві два сантиметри на талії, які були у неї, скільки я її знаю, заважають їй в цьому році просто до неможливості.

День перший. Моя мила одягла на себе джинси, які носила в дев’ятому класі. Ледь застебнула, і надула губи. На моє боязке зауваження, що Катюша містилася в ці джинси виключно в положенні “лежачи” останні п’ять років, я отримав ляпаса. І за що? ! Абсолютно незрозуміло.

День другий. Мені здається, Катя починає сходити з розуму. Гаразд, нехай худне, але навіщо ж над усіма іншими знущатися? Моя кохана згодувала все смачне, що було в холодильнику, нашому коту. Мурзик очманів, роздувся, і лапами ледве діставав до землі. На вечерю вся сім’я їла щось, що могло б бути несолоним рисом. Кажу “могло б”, тому що без мікроскопа вміст тарілки було практично невидно. Зараза-теща активно підтримала Катю.

День третій. На роботу не йшов, а біг. Чекав обідньої перерви, як манни небесної. Колеги дивилися з жалістю. Хтось пожартував: “Тебе що, жінка не годує? !”. Жартівники нещасні. Ввечері тесть намагався випросити у жінок нормальну вечерю. Ага. Катька поставила перед татком тарілку з морквяним рагу. Ну і дитину вони виростили. Над рідним батьком так знущається!

День четвертий. Кіт Мурзик просився на волю. Підозрюю, що не до кішок. Бідолаха давно забув про підступну щедість господині, і тепер, як повноправний член родини, теж живиться дієтичними продуктами. Проситься на вулицю. Там водиться справжнє, а не соєве м’ясо.

День п’ятий. А теща все-таки людина. Зуміла пронести в будинок повз пильне око Каті пакет з цукерками. Треба запам’ятати, що вона любить такі і як-небудь їй купити (Боже! Я? Тещі? Цукерки? Ось довели…) після того, як ця Катькина битва з сантиметрами закінчиться. “Катя, ну навіщо ти з ними воюєш? ” – ласкаво шепочу я ввечері їй на вушко. “Сантиметри такі маленькі, а ти велика…” Ледве встиг договорити. Нічого-нічого. Будемо вважати удар по вуху легким масажем.

День шостий. Все, набридло. Намагався пояснити коханій дружині, що чоловік повинен добре їсти, інакше у нього ні на що не буде сил. Не допомогло. Але було і веселе. Спостерігав, як мій тесть, ой, вибачте, тато, чоловік видатної комплекції, після трудового дня з’їв салат із селери, і так правдоподібно сказав: “Я ситий!” Так у ньому актор пропадає.

День сьомий. Ура, п’ятниця! Після роботи – пиво, пиво, пиво, з картоплею, з сосисками, і ніяких варених овочів! З небес на грішну землю… “Милий, ти повернешся додому раніше, адже сьогодні пральну машинку привезуть…” Ні, ну яка сте…дружина моя улюблена. Її технічній освіті будь-хто позаздрить, а вона вдає, що не може впоратися з пральною машиною. Це що, у жіночих журналах радять прикидатися дурною і безпорадною? У тих же, де радять худнути разом з усією родиною? Ввечері теща підстерегла мене біля входу у ванну і мовчки всунула в руку бутерброд з салом. Трохи не розплакався і сказав “Спасибі, мамо”. Ось героїчна жінка. І де вона його ховає?

День восьмий. Все пропало. Мурзик знайшов на балконі тещину заначку. Вночі чув, як він гарчав, роздираючи сало зубами. Злякався до нього наближатися, що б відібрати. Лежав без сну і заздрив. Вранці мама поїхала до приятельки з голодним блиском в очах, а тесть покликав мене в баню. Як і передбачалося, до лазні ми не дійшли, і осіли в найближчому кафе. Додому всі повернулися ситі і благодушні, де застали злу і голодну Катю в гарячій суперечці з знаряддям тортур.Ваги відчайдушно чинили опір її натиску, і відмовлялися зрушити стрілку хоч трохи вліво.

День дев’ятий. Настала криза. В гості прийшла Катіна подружка. З тортиком і пляшкою мартіні. І щиро дивувалася з приводу запропонованих їй млинчиків з кабачка. Я, виявляється, недооцінював цю милу, чарівну пліткарку і скандалістку Люду. От блін. Рано радів. Вона допустила жахливий промах – сказала “дорога, ти схудла”. Це просто кошмар. Я давно помітив, що жінки кажуть це один одному просто так, від випадку до випадку, просто, щоб зробити приємне. А нам далі мучитись. Дякую, Люда, надихнула.

День десятий. Здається, назріває буря. Катя дістала з шафи ті трикляті джинси. І – джинси застебнулися на ній легко. Дивно. Я міг би заприсягтися, що ні на один сантиметр моя кохана не схудла (адже ось парадокс – всі схудли, а Катя – ні). Мама і тато хитро переглядаються.
І тут мене осяює – хай живе швейна машинка і тещині вмілі руки! А зовсім щаслива Катя влаштувалася у мене на руках з тарілкою, на якій лежав величезний шматок торта, і, сподіваюся, надовго залишила цю дурну затію. Я її люблю, а не ці горезвісні сантиметри. А еталонні джинси я заховав подалі. Куди – бачив тільки Мурзик.

За матеріалами Блискавка.


20+ порад від людей, які відвідують тільки гарні ресторани

Статистика стверджує, що з кожним роком популярність ресторанів зростає: люди частіше ходять в такі місця або замовляють їжу з доставкою. Ви теж не проти іноді підкріпитися поза домом? Щоб не промахнутися з вибором, озбройтеся лайфхаками від користувачів Reddit. Місцеві кухарі та офіціанти розповіли, що викаже заклад, де їсти не варто нікому. І вам теж.

Тутка зібрав поради, які стануть в пригоді при відвідинах ресторану, нехай це буде маленький сімейний заклад на кілька столиків або пафосний зал з дефлопе в меню.

  • Запитайте, звідки ваші устриці. Якщо вам не можуть відповісти – краще відмовитися. Те ж стосується й більшості морепродуктів. © heroesforsale
  • Цей підхід працює і з іншими стравами. Наприклад, ви замовили м’ясо в закладі, який спеціалізується на ньому. Я працював в такому місці, де нас щовечора детально інструктували, звідки м’ясо і риба в меню, якої породи була тварина, з якою вона ферми і так далі. Це дуже, дуже класний знак, за яким можна зрозуміти, що інгредієнти дійсно якісні, а співробітники по-справжньому пишаються своєю роботою. © lunarjam
  • Чищу кухонні витяжки. Якщо ви зайшли в заклад і там пахне жиром – одразу ідіть геть. Це чіткий знак, що тут не найкращим чином дотримуються чистоти. Іноді в таких місцях жир капає з витяжок прямо на робочі поверхні, де готують їжу. © FoxZach63
  • Я шеф-кондитер. Багато людей радять уникати особливих пропозицій в меню, але якщо ви бачите щось нове в розділі десертів або сніданків, то це варто спробувати. Найчастіше над такими стравами кухарі працюють по кілька тижнів у вільний час, вкладаючи тонну зусиль і любові до своєї справи. © robotran
  • Готую в маленькому мексиканському ресторані. Завжди дивлюся, як співробітники спілкуються між собою. Якщо вони явно задоволені тим, де знаходяться, і одне одним, то зазвичай це означає, що робота в закладі налагоджена, тобто персонал знає, що робить, а отже, від них можна чекати смачної їжі. Так завжди буває в сімейних ресторанчиках, куди я сам люблю ходити і де, як мені здається, найсмачніша їжа. © ruizpancho

  • На столах – їжа, але в ресторані пахне не нею (нехай навіть гарно пахне) або нічим не пахне взагалі? Це може означати, що персонал намагається замаскувати щось не дуже приємне. © CrossFox42
  • Не кухар, але працюю в ресторані. Іноді гостей зустрічала господиня закладу, і вони обурювалися, що їм довелося цілу годину чекати столика о 7 вечора в суботу, грозилися піти. Тоді вона відповідала їм: «Якщо в ресторані, куди ви прийшли, не потрібно чекати ввечері суботи, вам не варто там їсти». І посміхалася їм своєю найщирішою посмішкою. © newgrl
  • Не про санітарію, а про економію. Якщо ви хочете замовити роли, обов’язково прочитайте їх склад. В одному японському ресторані, де я працював, ми подавали рол «Вулкан» за $ 7,25 – такий самий був рол «Каліфорнія», який коштував $ 3,75, тільки трикутної форми і з пряним майонезом. Риби в ньому було більше, але ця кількість не варта націнки. Бачив таке і в інших закладах. © -eDgAR-
  • Заклади з купою вивісок на кшталт «Обід з особливою ціною», «Безкоштовна закуска з 5 до 8 вечора по буднях» або «Знижки на головну страву щосереди» зазвичай наближаються до банкрутства і відчайдушно намагаються виплисти на поверхню. Виняток – мережеві ресторани. © Tickle_bottom
  • Я шведський шеф-кухар. Якщо замовляю м’ясо, яке подається з соусом, завжди прошу сервірувати його збоку. Коли м’ясо поливають соусом, нерідко це звичайна спроба замаскувати помилки, допущені при готуванні. © skikibobski

  • Тримайтеся якнайдалі від шведських столів, особливо з салатами. У більшості випадків там стоять одні й ті ж місткості, які наповнюються знову і знову. Гидота. © hugsfrombugs
  • Не замовляйте рибу щонеділі. Більшість закладів отримують її щопонеділка і четвергах, риба втрачає свіжість досить швидко, і до неділі зазвичай вона вже не особливо свіжа. © thefabulousbomb
  • Перше, що нам сказали в школі кухарів про зберігання їжі: якщо ви заходите в ресторан, який спеціалізується на морепродуктах, і там пахне рибою – повертайтеся назад і біжіть світ за очі. © XxcontaminatexX
  • Викладачі в школі кухарів одноголосно стверджують: якщо назву страви в меню написано не зовсім правильно, це зроблено спеціально і дозволяє подати гостю не те, що він очікує від цієї страви. Яскравий приклад: Krab Cakes замість Crab Cakes. © Splinkyyy
  • Якщо ваша тарілка гаряча, це не означає, що їжу розігріли в мікрохвильовій. Кожен ресторан, в якому я працював, тримав свої тарілки підігрітими в спеціальній шафі. © Lattes1

  • Я шукаю пилюку в неочевидних місцях, наприклад, на кондиціонерах. Плюс у мене є звичка проводити пальцем по спинці стільця, щоб і його перевірити. © biology_is_destiny
  • Якщо власник ресторану сперечається у відгуках з незадоволеними клієнтами, це поганий знак. Одного разу бачив, як господар закладу посварився на Facebook з жінкою, яка незаслужено поставила одну зірочку. Нехай вона була несправедлива, але людина, яка дозволяє собі таке ставлення до відвідувачів, які в свою чергу платять їй, може поводитися і з персоналом так само або навіть гірше. Як наслідок, працівники можуть бути незадоволені становищем і ставитися до своїх обов’язків абияк. Або ж у закладі постійна зміна погано навчених кадрів. © Tickle_bottom
  • Ця порада найкраще працює з маленькими закладами, а не з великими і пафосними. Хоча, може, там теж, але я сам не працював в таких і точно сказати не можу. Приходьте в заклад ближче до перезмінки і займіть місце ближче до кухні. Коли зміна закінчиться, співробітники будуть сміятися, жартувати, обніматися і так далі. Якщо це так – продовжуйте відвідувати цей заклад. © Orval
  • Раніше заробляв приготуванням піци. Якщо в кухні великі вікна або вікна відкритого типу – це гарний знак. Зазвичай персонал в таких випадках пишається тим, що будь-хто може подивитися на роботу, а їжа не нагрівається в мікрохвильовці при першій зручній нагоді. Ми часто сперечалися і сміялися одне над одним, клієнтам це подобалося. © motomouth3

  • Працював шеф-кухарем 4 роки. Чесно кажучи, раджу звернути увагу на сміттєві баки біля закладу (вони зазвичай розташовані десь поблизу задніх дверей). Якщо це – гарний ресторан, то там будуть звичайні баки, нічого особливого. Але в закладі, куди краще не ходити для того, щоб поїсти, смітник буде схожим на зону стихійного лиха, тому що персоналу не до того: коробки, які ніхто не спромігся скласти, повні мішки навколо контейнера, пакети, що протікають і так далі. Безлад зовні – відображення внутрішнього хаосу. © liberty285code6
  • Скибочки лимона, які пропонують до води або чаю? Ви ж не хочете їх, повірте. Вони часто приготовлені не кухонним персоналом, а обслуговуючим, вони перенесли більше дотиків, ніж потрібно, значно старіші, ніж мають бути, і зберігалися при неправильній температурі. © contrabardus
  • Я не кухар, але їжджу на мотоциклі на далекі відстані, тому можу поділитися досвідом. Якщо багато знаків веде до маленького ресторану, відмовтеся від його відвідин. Виняток становлять ті випадки, коли парковка при ресторані переповнена. Маленькі ресторани зазвичай не потребують багато реклами. Вони знають, що їх їжа смачна. © PhoenixKnight777
  • Простий спосіб зрозуміти, чи буде їжа в мексиканському ресторані смачною, – це спробувати соус сальса. Якщо ви отримали водянистий томатний соус з чипсами, то їжа, швидше за все, не виправдає очікувань. © aquinasbot
  • Працюю в піцерії. У нас є тайська куряча піца з арахісовим соусом. Це наша найбільш непопулярна піца, і арахісовий соус майже завжди не закінчується так довго, що використовується навіть після закінчення терміну придатності. До чого це я? Якщо в страві є інгредієнт, якого немає більше ні в одній позиції меню, то це поганий знак. © landofthebunnies


Продукти, від яких не товстіють

Одного разу відома балерина Майя Плісецька поділилася секретом своєї дієти — просто не їсти. Сучасні дієтологи і гастроентерологи стверджують, що це найгірший варіант для нашого організму і ставитися до нього так радикально не можна.

Що з’їсти без шкоди для фігури?

Як виявилося, для того, щоб контролювати свою вагу, не обов’язково займатися голодуванням. Досить просто знати, яким продуктам віддавати перевагу і їсти їх без страху поправитися.

Огірки

Через те, що цей овоч на 96% складається з води, його вважають найкращим варіантом для тих, хто стежить за фігурою або сидить на дієті. З огірків можна приготувати багато дієтичних страв, смузі і солінь, більшість яких ми дуже любимо і постійно використовуємо в своєму раціоні.

Цитрусові

Багато хто прагне уникати цитрусових, тому що існує міф про високий вміст цукру. Насправді ж вони багаті корисною та необхідною організму клітковиною, флавоноїдами та вітаміном С. А грейпфрути взагалі мають низьку калорійність!

Яйця

Курячі яйця складаються з білків і корисних жирів, тому їх використовують практично у всіх дієтах, а також додають в різноманітні салати, випічку і гарніри. У білках 4 яєць міститься всього 70 ккал і 14 грамів чистого білка без жиру.

Попкорн

Так, ви не помилилися! Тільки мова йде саме про простий попкорн без цукру і масла. Повна пачка містить всього 31 ккал — така кількість точно не зможе зашкодити вашій фігурі, навіть якщо вирішите з’їсти подвійну порцію.

Буряк

Якщо ви кожен день будете з’їдати буряк, це допоможе врегулювати рівень цукру в крові, забезпечить енергією і посприяє ефективному спалюванню жиру. В одному середньому буряку міститься близько 40 ккал — кількість, яка навряд чи зможе нашкодити вашій фігурі.

Салат-латук

У 100 г салату міститься всього 12 ккал, тому його без побоювань можна їсти цілий день. Завдяки своєму ненасиченому смаку він викликає апетит. У салаті міститься багато фолієвої кислоти, вітаміни групи В, калій і залізо. Тому він не тільки низькокалорійний, а ще й дуже корисний.

Селера

Це унікальний овоч, в якому їстівне все: листя, стебла і коріння. Селера має легкий проносний ефект, стимулює вироблення шлункового соку і відмінно очищає організм від токсинів. У нього така ж низька калорійність, як і у грейпфрута, а також майже на 95% він складається з води.

Ананас

Речовини, які містяться в ананасі, допомагають організму ефективніше розщеплювати жири. Всього 50 г перед основним прийомом їжі дозволить організму швидше насититися, і ви навіть непомітно для себе зменшите обсяг звичайної порції.

Ламінарія

Водорості складаються з рослинного білка, який досить довго перетравлюється людським шлунком, а тому відчуття голоду прийде нескоро. Також вона прискорює обмін речовин і очищає кишківник від шлаків і токсинів.

Броколі і цвітна капуста

У це складно повірити, але 200 г капусти містить всього 7 ккал — це практично рекорд серед низькокалорійних продуктів. Броколі і цвітна капуста активно сприяють спалюванню зайвого жиру і відмінно усувають відчуття голоду, тому можете не переживати за свою фігуру, коли їсте ці продукти.

Звичайно ж, ваш раціон не повинен складатися виключно з цих продуктів — найкраще користуватися розписаними схемами харчування або тими, що розроблені дієтологом. Також не забувайте, що крім харчування потрібно приділяти увагу фізичним навантаженням і правильному способу життя в цілому. Любіть себе і обов’язково діліться з друзями корисними порадами!

За матеріалами Пошепки.


8 корисних продуктів, які ви їсте неправильно

Є корисні продукти, які багато вживають неправильно. Всі ці продукти вам дуже добре відомі. І зрозуміло, ви вмієте їх готувати. Але як зробити це правильно, щоб не втратити жодних вітамінів і мікроелементів? Щоб крім смаку організм отримав ще й максимальну користь?    

1. Броколі

В одному з найкорисніших продуктів на планеті Земля міститься вітамін C, хлорофіл, антиоксиданти, клітковина, речовини, що знищують ракові клітини, і ще багато інших необхідних організму мікроелементів. Як їх всі зберегти? Китайські вчені у 2009 році встановили, що краще всього вживати цей продукт в сирому вигляді або приготувати на парі. Ніякого довгого смаження, тушкування та запікання. Навіть дві хвилини, проведені в овочевому бульйоні, вб’ють частину корисних властивостей броколі. Не поспішайте засмучуватися — свіжі овочі, правильно приготовлені на парі або нарізані тонкими скибочками в салат, теж можуть бути дуже смачними.

2. Полуниця

Солодка соковита ягода, багата клітковиною, антиоксидантами і вітаміном C, улюблені ласощі багатьох. Ви, напевно, зараз подумали: «Що з нею щось може бути не так? Полуницю, адже і готувати не потрібно — їж і радій!». Але і тут є свої нюанси: коли принесете додому кошик цих ягід, не поспішайте відразу всіх їх мити і відривати хвостики (останнє, особливо важливо). Багато корисних речовин, що входять до складу полуниці, дуже чутливі до світла і кисню. Коли ви ріжете її або чистите від хвостиків, частина вітаміну C та деяких інших мікроелементів просто випаровується.

І ще одна важлива річ, на яку варто обов’язково звернути увагу: купуйте полуницю тільки в сезон. Корисну ягоду взимку в нашій країні ви навряд чи знайдете. А якщо вже дуже сильно хочеться поласувати, то замість красивих глянцевих «заморських» полуничок краще купіть пакет заморожених ягід — навіть у них вітамінів буде більше.

3. Насіння пекучого перцю

Ви викидаєте насіння пекучого перцю. Не відправляйте насіння в сміття. Воно набагато гостріше і пряніше, ніж сама м’якоть перцю. Ви можете додати гостроти в страву як раз з допомогою перцевого насіння.

4. Насіння льону

Всередині цих маленьких зерняток ховається справжній скарб — клітковина, омега-3 жирні кислоти і лігнани (найсильніший антиоксидант, запобігає розвитку ракових клітин). Що не так з цим продуктом? Всі корисні речовини містяться саме всередині, з-за чого людський організм не завжди може їх повністю засвоїти. Додавши ложку насіння до йогурту, в смузі або енергетичний батончик, ви навряд чи пізнаєте всі його цінні якості. Як же бути? Більшість експертів здорового харчування радять перемелювати насіння льону в порошок (або відразу купувати їх саме в такому вигляді). При такій обробці порушується тільки оболонка і текстура продукту (що вам, власне, і потрібно), а всі корисні речовини, навпаки, максимально розкриваються.

5. М’ясо на грилі

Всі знають, що з грилем потрібно бути напоготові і довіряти м’ясо варто тільки професіоналам, а то замість апетитних соковитих шматків свинини або курки можна отримати обгорілі жорсткі «жаринки», про які й попереджають дієтологи — в такій скоринці можуть міститися речовини, які стимулюють розвиток ракових клітин. При приготуванні м’яса на високих температурах з великим жаром виробляються шкідливі канцерогени — гетероциклічні аміни і поліциклічні ароматичні вуглеводні.

І ніколи не покладайтеся на скоринку — завжди перевіряйте температуру усередині м’яса термометром. Ця проста міра не тільки виключить ймовірність вживання недостатньо готового продукту, але і допоможе уникнути харчового отруєння.

6. Йогурт

Іноді, відкривши  йогурт, ви можете помітити зверху трохи рідини, від якої хочеться скоріше позбутися (так багато хто саме так і робить, просто виливає її в раковину). Більше ніколи так не робіть! Ця рідина — сироватка, в якій міститься багато білка, вітамін B12, кальцій, фосфор та інші мінерали. Просто швидко розмішайте йогурт ложкою і збережіть всі ці корисні речовини всередині.

Уважнішими треба бути і любителям додати кілька ложок кисломолочного продукту до смаженого м’яса або в маринад для нього. Корисні бактерії і тепло — речі несумісні. З білком, кальцієм і вітаміном D нічого не станеться, а от про пробіотики доведеться забути.

7. Шкірка цитрусових

Ви їсте тільки м’якіть цитрусових. Не викидайте шкірку лимонів, лаймів і апельсинів. У ній більше флавоноїдів і клітковини, ніж у соковитій м’якоті. Спробуйте дуже дрібно порізати шкірку і додавайте її в різні страви для додаткового смаку і аромату.

8. Крупи і боби

Необроблені зерна і сушені боби (мова піде саме про них, а не про всі крупи) містять у своїй оболонці фітати — антиоксиданти, які, вступаючи в контакт з вітамінами і мінералами, заважають організму їх повністю засвоїти. Вихід із ситуації простий — перед приготуванням замочити зерна і боби на ніч (або хоча б на кілька годин) у воді. По-перше, це допоможе позбавитися від частини фітатів, а по-друге, спростить роботу шлунка і кишківника. І не хвилюйтеся: всі корисні речовини (серед яких цинк і залізо) при цьому нікуди не пропадуть, а навпаки, тільки краще і швидше засвояться організмом.

За матеріалами Тутка.


10+ продуктів, які дивним чином впливають на психіку

Мода на здорове харчування набирає обертів. Оглядаючи магазинні прилавки і вивчаючи склад кожного продукту, який зазначений на упаковці, ми з упевненістю стверджуємо, яка їжа однозначно корисна, а яка може сильно нашкодити організму. Але наукові дослідження підтверджують, що поняття користі – відносне, і багато продуктів приховують в собі безліч різних речовин, про дію яких ми не підозрюємо. Читати далі


З ложкою по Україні: 14 нетрадиційних страв, які варто спробувати

Українська кухня, як і її народ, така ж щедра і багата. Наші страви формувалися і змінювалися протягом тривалого часу. Є в українській кухні і страви, запозичені в інших народів. Деякі з них настільки прижилися, що стали вважатися традиційними і споконвічно українськими, хоча мають далеко не українське походження. Давайте докладніше вивчимо певні ласощі, які в достатку можна зустріти на нашому столі.

Фляки (флячки)

Незвична страва, яку лагідно називають флячки, є гастрономічним надбанням Польщі. У нас же воно набуло широкого поширення у Галичині.

Фляки – не що інше, як суп, головним інгредієнтом якого є яловичий рубець. Рецепт цієї страви дуже простий, а всі складові до нього можна роздобути у будь-якому найближчому магазині. Великої популярності страва здобула завдяки високій поживності і яскравому смаку. Ви здивуєтеся, скільки сил може надати такий простий і ароматний бульйон.

Де спробувати: фляки – фірмова страва у ресторації «Гостинний пан» у Вінниці, вул. Генерала Арабея 3а.

Банош

Банош – це традиційна страва гуцульської кухні, яка представляє собою густу кашу з кукурудзяного борошна, звареного на вершках або сметані. Цю страву ще називають вічним двигуном, адже навіть невеликої порції вистачить, щоб нагодувати багатодітну родину.

Кажуть, що рецепт баноша придумали, коли зовсім не було що їсти, залишилася тільки сметана і трохи кукурудзяного борошна. Згідно з традицією, кашу повинні готувати тільки чоловіки і лише на відкритому вогні, помішуючи страву дерев’яною ложкою.

Де спробувати: скуштувати банош пропонують багато ресторанів і кафе карпатського регіону. Наприклад, ви можете зазирнути до корчми «Фільварок» у Буковелі, яка знаходиться біля верхньої станції підйомника №2.

Книші

З приводу походження книшів можна зустріти досить багато суперечок, але більшість стверджує, що це страва білоруської кухні. Круглі пиріжки з тонкого листового тіста і багатою начинкою завоювали велику популярність. Не дивно, що багато хто намагається привласнити винахід рецепта цієї страви.

Книші в основному подають як доповнення до гарячих або м’ясних страв. А начинка може бути абсолютно будь-якою. Найпоширеніший варіант – книш з гречаною кашею, цибулею і шкварками, він може бути і солодким – з варенням, сиром або ягодами. В українській кухні найчастіше використовують бринзу, картопляне пюре, сир або капусту.

Де спробувати: в Україні книші найбільше поширені на території Полісся. Багато ресторанів і кафе Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської та Сумської областей пропонують спробувати цю страву.

Збитень

Збитень – це давньослов’янський напій, який був відомий і користувався великою народною любов’ю задовго до появи на Русі чаю. Цьому напою не менше тисячі років, і перші самовари призначалися саме для варіння збитня, а вже потім набули звичного для нас призначення.

Роблять збитні на основі меду з додаванням різних прянощів і трав’яних зборів. Напій вважають вітамінним, здатним надавати тонізуючий і лікувальний ефект при багатьох захворюваннях. Він буває алкогольним і безалкогольним, його можна пити як гарячим, так і холодним.

Де спробувати: паб «Товстий Лев» у Києві, вул. Велика Васильківська 18.

Меживо

Меживо є однією з традиційних споконвічно українських страв. Ця закуска смачна як в гарячому, так і в холодному вигляді і представляє собою щось середнє між ікрою і рагу. Найпоширеніший набір овочів для страви – буряк, кабачки, гарбуз і томати, до цих основних інгредієнтів обов’язково додають цибулю і моркву.

Для України найбільш характерним є меживо з баклажанів. Особливість цієї страви полягає у тому, що через кілька днів вона стає ще смачнішою, оскільки овочі додатково маринуються. Також зустрічаються і фруктові варіанти рецепта.

Де спробувати: цю страву готують у багатьох ресторанах і кафе різних куточків України.

Бограч

З угорської «бограч» перекладається як казанок, і оскільки казанок є похідним начинням, рецепт бограчу кочував від села до села. В Україні відомий угорський гуляш в основному зустрічається на території Закарпаття, де є безліч угорських селищ, що зберегли давні традиції. Для того, щоб бограч дійсно вдався, його слід готувати так, як це робили наші пращури протягом століть – у казанку і на багатті.

Цікава легенда, пов’язана з появою у страві паприки – головного інгредієнта бограчу. Турки, що одвічно воювали з угорцями, готуючи собі їжу, трохи перестаралися і сипнули занадто багато паприки. Спеція настільки сильно не припала їм до смаку, що вони відмовилися від своєї страви й віддали її полоненим угорцям. З тих пір кухня Угорщини рясніє паприкою, неприйнятою їхнім ворогом.

Де спробувати: ресторан «Бограч» на площі Миру 10/12 у Мукачевому.

Човлент (чолнт, чулнт)

Човлент – це традиційна єврейська страва з м’яса, квасолі, крупи та овочів. ЇЇ готують у горщику і в печі. Винахідливі закарпатці запозичили рецепт цієї страви у євреїв і перетворили його у звичайну їжу для кожної сім’ї, не забувши внести деякі корективи. Так українці використовують будь-яке м’ясо і обов’язково додають гострий перець. Кажуть, що найсмачніший і ароматний човлент виходить з копченого окосту або грудинки, можна також додати часник для пікантності.

Де спробувати: кафе «Кіфлик» на Шота Руставелі, 4 у Києві.

Рокот крумплі

Ще одна страва, запозичена в угорців – рокот крумплі. Слід сказати, що угорська кухня багата різноманітними овочевими запіканками, але цей рецепт дуже простий і навряд чи залишить когось байдужим.

У перекладі з мови предків «Rakott Krumpli» означає «картопля, запечена шарами». Щоб приготувати цю страву, знадобляться інгредієнти, які можна знайти у будь-якому домі: картопля, яйця, сир, копчена ковбаса і, звичайно ж, особлива спеція – червоний перець.

Де спробувати: цю страву з картоплі можна спробувати у багатьох закладах Західної України.

Токан

Спочатку токан прийшов до нас з румунської кухні, але це не завадило страві прижитися в Україні і стати однією з улюблених. Досить часто страву плутають з мамалигою, цю плутанину легко пояснити. Мамалига – це кукурудзяна каша, а токан – страва зі свинини, яку незмінно подавали з цією самою кашею.

З часом рецепт видозмінювався, і тепер токан подають у наступному вигляді: на тарілку викладають шар каші, потім шар бринзи і знову шар каші. Шарів може бути стільки, наскільки вистачить каші. На завершення викладають смажену свинину або шкварки або взагалі можуть замінити іншим видом м’яса.

Де спробувати: практично кожне кафе, ресторан чи колиба на Закарпатті мають у своєму меню токан.

Мамалига

Мамалига є молдавською національною стравою. Це круто замішана каша з кукурудзяної муки, яку прийнято варити у чавунці. Що може бути особливого у цій страві? Справа в тому, що мамалига ні за смаком, ні за консистенцією або зовнішнім виглядом не схожа на якусь іншу відому нам кашу. Спочатку її готували з проса, але коли у Молдавському князівстві почали розростатися кукурудзяні поля, то цей злак легко замінили. До того ж кукурудзу не обкладали даниною турецькі окупанти.

Історично так склалося, що мамалига була основною їжею у селян, її використовували замість хліба. Для того щоб розрізати страву, найчастіше використовують вощену нитку або спеціальний дерев’яний ніж.

Де спробувати: мамалигу можна покуштувати у Колибі-музеї, яка знаходиться у селі Ділове, у самому Географічному центрі Європи.

Крученики

Крученики або завиванці – це українська національна страва, яку можна повсюдно зустріти на території Закарпатського регіону. Посудіть самі: «крученики по-хустськи», «крученики мукачівські», «крученики волинські», у кожному районі по крученику. Не варто забувати також про те, що кожен користується своїм особливим рецептом, тому крученики мають неповторний смак.

Крученики являють собою різновид рулету з овочевою начинкою, туго обкручений шаром м’яса або риби. Для приготування страви використовують невелику кількість інгредієнтів, але смак має чудовий. У якості начинки можна використовувати все, що завгодно: як гриби, так і, наприклад, чорнослив. Ця закуска в основному подається гарячою, але і холодні крученики добре розлітаються.

Де спробувати: крученики готують у багатьох колибах Закарпаття. Приїхавши у цей регіон, замовте смакоту і ви.

Гомбовці

Гомбовці – дивовижна угорська страва. Але дивні вони не своєю рецептурою, а тим, що фактично повністю повторюють страву, яку готують на іншому краю світу. Мова йде про китайські парові булочки баоцзи, які дуже популярні у Японії і Південно-Східній Азії. Що ж, угорці були кочівниками, тому цілком імовірно, що гомбовці прийшли до нас з маловідомої азіатської провінції.

Самі гомбовці представляють собою булочки з дріжджового тіста у вигляді кулі. Їх готують на пару з різноманітними солодкими або ягідними начинками. Смак цього десерту буде залежати від вашої фантазії та обраної вами начинки. Але є у гомбовців одна маленька особливість: після приготування їх обов’язково посипають підсмаженими сухарями.

Де спробувати: ресторан «УнгварЬскій» знаходиться в Ужгороді на вул. Електрозаводська 29.

Флодні і Пожоні Кіфлі

Ще один угорський десерт – популярний пиріг Флодні і рогалики Пожоні Кіфлі. Ці легендарні солодощі готують за старовинною рецептурою угорців єврейського походження.

Флодні – не що інше, як пісочний пиріг, але з особливим і багатим «внутрішнім світом». Вся родзинка цього десерту полягає у начинці: горіхи, яблука і мак, які укладають шарами. На батьківщині Флодні традиційно готують до Різдва. Євреям, що запозичили рецептуру пирога, настільки сильно полюбилася ця випічка, що його неодмінно подають до весільного столу. Можливо, вся особливість десерту полягає у секретах інгредієнтів, адже Флодні необхідно готувати з додаванням качиного, гусячого або курячого смальцю.

Рогалики Пожоні Кіфлі – ще одна страва, приготовлена за оригінальним угорським рецептом. Їх особливість полягає у тому, що для тіста одночасно використовують і дріжджі, і розпушувач. Таким чином, рогалики виходять розсипчастими і надзвичайно ніжними. Саме такі десерти немов тануть у роті.

Де спробувати: справжні угорські солодощі можна спробувати у Берегові. Зазирніть у будь-яке кафе-кондитерську.

Львівська кава

Історію львівської кави слід почати із згадки про Франца-Юрія Кульчицького – засновника першої кав’ярні у Відні і однієї з перших у Європі. Він був уродженцем Львова. І швидше за все через це кавова традиція незабаром прийшла і на батьківщину Кульчицького.

Сьогодні Львів і кава – два нероздільні поняття, що злились воєдино. Проходжуючись вуличками древнього міста, не можна не відчути злегка терпкуватий кавовий аромат, що доноситься з невеликих віконець численних кафе. Справжньою кавоманією Львів захворів у кінці 18 століття, коли повсюдно почали з’являтися різні кав’ярні та кондитерські. Тут кожен міг приєднатися до ритуалу «кавування» з більш ніж 500-річною історією. Від цієї «епідемії» Львову так і не вдалося оговтатися. Місто як і раніше тримає марку кавової столиці України.

Де спробувати: краще місце – «Віденська кав’ярня», яка розмістилася у Львові на проспекті Свободи. Тут подають каву з сюрпризом, її, безсумнівно, слід спробувати.

Інформація про заклади, згадані у статті, не є рекламною і основана на нашому досвіді мандрівок.  Будемо раді, якщо ви поділитесь враженнями від своїх кулінарних мандрівок Україною.

За матеріалами Атрефакт.


10 причин, чому жителі Азії такі стрункі

Згідно із статистикою, азіати – найбільш стрункі люди на планеті. “Це генетика”, – скажете ви. Але будете праві тільки частково, адже велику роль у збереженні фігури відіграють також традиції та звички.

Ми зібрали для вас 10 секретів, які допомагають азіатам залишатися у формі без строгих дієт і виснажливих тренувань.

10. Ставлення до їжі

Окрім кількості та якості їжі на фігуру впливає і саме ставлення до неї. Наприклад, для американців їжа – це не просто природна потреба, але ще й розвага. Недивно, що там такі популярні eating contests – конкурси поїдання продуктів на швидкість.

Не те щоб жителі Азії не любили поїсти – вони люблять їжу так само як і всі ми, але все-таки для них це в першу чергу життєва необхідність.

9. Розмір порції

Як правило, азіати віддають перевагу невеликим порціям, люблять вибирати з великої кількості страв і пробувати одразу декілька.

При цьому дослідження підтверджують: навіть незначне зменшення порції сприяє схудненню. Волонтери з Корнельського університету отримували зменшені порції їжі тільки під час ланчу, а в іншому харчувалися як завжди. В результаті кожен з них схуднув на 500 г за 2 тижні. Дивно, але організм учасників експерименту швидко пристосувався до такої системи і не намагався компенсувати мізерний ланч нападами вечірньої обжерливості.

8. Способи приготування їжі

Ресторани етнічної кухні адаптують свої страви під смаки місцевого населення. Тому може здатися, ніби їх страви майже завжди смажать у фритюрі, але це не так. Звичайно, в азіатській кухні чимало смаженого, але все-таки це не найбільш популярний спосіб приготування – багато страв готують на парі або відварюють. Головне – дотримуватися у всьому міри.

7. Ферментовані продукти

Місо-суп, кімчі, соєві боби натто – ось лише декілька типових страв азіатської кухні з ферментованих продуктів. Піддавшись молочнокислому бродінню, ці продукти виступають натуральними пробіотиками. Їх вживання сприяє втраті ваги й особливо вісцелярного жиру, який скупчується навколо органів черевної порожнини.

6. Риба і морепродукти

Азіатську кухню важко уявити без рибних страв і дарів моря, які містять поліненасичені жирні кислоти омега-3. Окрім сприятливого впливу на імунну, судинну і репродуктивну системи омега-3 сприяють зниженню ваги.

Вченими був проведений 3-тижневий експеримент, який показав, що за однакових умов (правильне харчування і фізичне навантаження) група, яка отримувала капсули омега-3, втратила за ці 3 тижні на 1,5 кг більше тих, хто отримував плацебо.

5. Велика кількість зелені

Як було сказано вище, азіатські страви рідко подаються великими порціями, але це не стосується овочів і особливо зелені – їх прийнято їсти багато. Ще одна важлива відмінність – смак. Самі жителі Азії зізнаються, що наші овочеві страви здаються їм досить прісними у порівнянні з тими, що вони готують у себе вдома.

4. Чай замість холодної води

На відміну від європейців і американців, азіати зазвичай запивають їжу не холодною водою або газованою водою, а теплим чаєм, найчастіше зеленим. Існує думка, що холодна вода, особливо у поєднанні з жирною їжею, уповільнює процес травлення і в результаті може спровокувати збільшення ваги.

3. Корисні десерти і перекуси

В країнах Азії популярні солодощі та снеки на основі рису, водоростей, червоних бобів, а також горіхи, насіння і фрукти. Поза сумнівом, ці ласощі набагато корисніші за звичні нам чіпси, печиво і тістечка.

2. Звичка ходити пішки

Дивно, але ця звичка пов’язана з високою щільністю населення. Жителі великих міст користуються громадським транспортом замість автомобілів, мешкають в маленьких квартирах в районах, де магазини, пральні та інші громадські місця знаходяться в кроковій доступності.

Тому виходить, що типовий житель Азії проходить більшу відстань за день, ніж, наприклад, американець, який частіше всього пересувається в автомобілі.

1. Вправи і медитація

Традиційна східна медицина приділяє багато уваги попередженню захворювань і прагне усунути сам корінь недуги, тоді як на заході в основному працюють з наслідками. Тому жителі азіатських країн практикують медитацію, тай-чи та інші види заняття для того, щоб попередити розвиток тих або інших хвороб, серед яких і надмірна вага.

Бонус: Гімнастика для плоского живота, яка займе всього 1 хвилину

Все, що вам знадобиться, – це поверхня, на яку можна спертися (стіл), і буквально 1 хвилина вільного часу.

Як виконувати:

    • Встаньте так спиною до столу, розпряміть плечі, підніміть підборіддя вгору, як показано на малюнку.
    • Підніміть руки і починайте по черзі тягнутися до стелі то лівою, то правою рукою. Зробіть 4 повтори для кожної руки.
  • Поверніть корпус вправо (ноги залишаються в початковому положенні) і торкніться руками столу, повторіть таке ж скручування для лівої сторони.

Виконуйте вправу щоденно впродовж 1 хвилини, і вже через тиждень ви помітите перші результати.

За матеріалами Тутка.

 


Суші-історія. Від Азії до нас

Рис разом з морепродуктами і водоростями має небагато калорій, хоча є дуже потрібною стравою з огляду на вміст вітамінів та інших необхідних речовин. Йдеться про йод, цинк, калій, фосфор, на які багата ця їжа…Через свою флору і фауну азійці є здоровою та довголітньою нацією.

Оскільки великою частиною культури Азії загалом є рис та морепродукти, ми поговоримо про те, як ці речі прийшли у їхнє та наше життя та як впливають зараз. Розповімо вам про історію суші у Азії та Японії, в тому числі.

Суші-історія. Від Азії до нас

Рис, як бог

ДЛЯ БАГАТЬОХ КРАЇН АЗІЇ РИС І МОРЕПРОДУКТИ З ОГЛЯДУ НА ЇХНЄ ПОШИРЕННЯ Є ПРАКТИЧНО ГОЛОВНИМИ СКЛАДОВИМИ РАЙОНУ. ЦЯ ЧАСТИНУ МАТЕРИКА ДОСІ СЛАВИТЬСЯ ПРОСТОТОЮ І ВИШУКАНІСТЮ У ЇЖІ.

Згідно японських вірувань, є навіть божество під назвою Інарі-сама (на честь нього названо один із видів суші). Вважається, що саме цей бог приніс у Країну Вранішнього Сонця зерна рису, сховавши його у бамбукових паличках, щоб ніхто не дізнався про це.

Загадом до самої культури вирощування рису в Японії ставились дуже серйозно – це підтверджує велика кількість легенд про зникнення злаку і загибель людей після цього. Від вирощування цієї культури залежало майже все – статки людини, рівень благополуччя, здоров’я. Рис довгий час був своєрідною валютою, а його наявність вважалась ознакою багатства.

Ще одною складовою раціону азійців є морепродукти. Оскільки риба та різноманітні додатки були популярні окремо, не дивно, що поєднання цих інгредієнтів у вигляді суші стало для мешканців східних країн справжньою знахідкою.

Суші-історія. Від Азії до нас

Неприпустиме марнотратство

Є два варіанти трактування історичних подій стосовно розвитку суші. Перший варіант нам розповідає про те, що Японці самі почали використовувати рис та морепродукти вкупі ще у 6 столітті нашої ери. Згідно з другим варіантом, взагалі культура використовування рису для консервації риби прийшла з Півдня Азії і сталось це на століття швидше.

Спершу рис як культуру використовували під час маринування риби. Рибини різали шматками, засолювали і викладали шарами у бочку – вперемішку з вареним рисом. Продукти могли залишити на декілька місяців, поклавши під прес – щоб пройшов процес ферментації. Однак після цього рибу можна було зберігати майже такий самий термін і вона не псувалась. Смак такої страви азійцям сподобався. Водночас липкий, зліплений рис викидали.

Лише після того, як цей спосіб маринування випробували у Південно-Східній Азії, він почав мігрувати. Спершу у Китай, а потім цей спосіб маринування риби і морських дарів перейняли у Японії. Цікаво, що китайський ієрогліф, який позначає «суші» перекладається як «маринована риба» – це одне із давніх значень, пов’язане з його використанням.

Навіть за сучасними мірками, марнування такої кількості рису для азійців, в тому числі японців, китайців, є неприпустимим марнотратством, тому еволюція в плані культури приготування суші не могла стояти на місці.

Суші-історія. Від Азії до нас

Спрощення процесів приготування

У XVI викидати використаний рис припинили, зрозумівши, що це також страва. Натомість вже через деякий час з*явились перші варіації суші. Це був той ж рис із овочами та рибою, але з солодом, що мав кислуватий смак. З використанням останнього час приготування страви різко зменшився – не треба було чекати, поки риба промаринується.

У  XVII столітті винайшли популярний зараз рисовий оцет, який повністю замінив процес бродіння. Навіть зараз колишній спосіб бродіння вважається невиправдано дорогим, хоч у Китаї його подекуди використовують.

Перші варіанти суші вже схожих до сучасних, зробили лише у ХІХ столітті. Кухар у місті Едо (тепер Токіо) зліпив разом пригорщу рису, додав васабі, накрив це шматочком риби і обв’язав смужкою норі. Перші суші носили назву Нігірі (від японського слова, що перекладається як «пригорща», «жменя»). Саме стільки рису зазвичай беруть для приготування однієї суші.

Суші-історія. Від Азії до нас

Суші, які ми знаємо

У 70-х роках в Америці був своєрідний «бум» на азіатську їжу, і суші в цьому переліку займали не останнє місце. Тоді вже існували набори для приготування суші вдома. Крім того, виробники, щоб задовольняти попит на товар, спробували механізувати процес – створили суші-машини. Проте останні не користувались широкою популярністю. В Японії до процесу приготування суші ставляться дуже серйозно і ненавченого кухаря на кухню не пускають.

Зараз будь-який японець точно назве вам більше видів суші, ніж ви знаєте. І все одно, поширеною класифікацією видів є наступні суші:

  • Макі (так звані роли)
  • Темакі (конусоподібні суші)
  • Нігірі (найпростіші суші)
  • Гункани (суші овальної форми, які огортаються норі).

Якщо ви вирішите скуштувати справжні суші а не «західний» еквівалент, вам у Японію або у ресторани, де власник – азіат, а сушист – японець. Однак навіть тоді зауважте, що начинка суші – продукт сезонний. В різні сезони продукти вартують по-іншому.

Підшукайте собі цікавий смак і вирушайте пізнавати смаки азійської та японської кухонь!

Фото з відкритих джерел.

За матеріалами Цікаво знати.