Про хитрого онука і затверділого хробака

Маленький хлопчик зі своїм дідом очищали двір граблями від листя.
Хлопчик зауважив хробака, який намагався залізти назад в землю, але йому не вдавалося.
Онук:
– Діду, сперечаємося на 100 гривень, що я запхаю хробака назад в його нору?
– Не вийде. Він дуже м’який і звивається.
Ну, посперечалися. Хлопчик біжить до дому і виходить з флаконом лаку для волосся.
Оббризкує хробака, розпрямляє і чекає, поки той затвердне, а потім легко запихає його назад в нору.
Дід дає онукові 100 гривень, хапає лак і біжить до хати. За півгодини бабуся виходить з будинку і дає внукові ще 100 гривень.
Онук:
– Ба, так дід вже дав мені 100 гривень.
Бабуся, загадково усміхаючись:
– Я знаю. Ці особисто від мене.

До теми:


Два бойки вповідають один одному, які в кого вродили яблука…

Два бойки вповідають один одному, які в кого вродили яблука…
– От у мене ябко ся вродило, так то є, я Вам скажу, ябко… Поклав-їм я ‘го на лавку – розламалася надвоє лавка! Таке фист було то ябко…
– Та шо то є,.. дурне то всьо! От я своє ябко поклав на стіл – розвалився стіл наніц!..
– А в мене,.. а в мене таке ябко ся вродило, шо як поклав-їм го на фіру…
– Шось Ви вже ся сусіде забрехали-сте! Ше ми скажіт, шо фіра ся розламала…
– Та де-еее!..Шо там якась фіра?!. З мого ябка виліз хробак і зжер конє!..

Оповів: Любомир Коваль