11 фактів, які перевертають наші уявлення про світ з ніг на голову

Загальна кількість вчених у світі досягла позначки 8 млн чоловік. Навіть якщо уявити, що кожен із них працює над одним дослідженням 10 років, це буде означати, що щодня відбуваються сотні відкриттів. Медицина, поведінка тварин, технології – знайомі нам теорії отримують спростування або постають у новому світлі.

Ми об’єднали у добірку факти, які інакше, ніж розривом шаблону, і не назвеш.

1. Найкримінальніше місто у світі – Ватикан

The Young Pope / HBO

Дивовижний парадокс склався через спосіб підрахунку рейтингу: кількість цивільних правопорушень і кримінальних злочинів, що сталися протягом року, ділять на число жителів міста. А в останньому місто-держава значно поступається бразильському Cан-Пауло, нігерійському Лагосу і навіть району Бронкс у Нью-Йорку.

Наприклад, у 2006 році населення Ватикану налічувало 492 осіб, а кількість злочинів, зареєстрованих на його території, склало 827 випадків. В результаті статистичний рівень злочинності виявився найвищим у світі – 1,68 події на кожного громадянина.

2. Лінивці можуть затримати дихання на 40 хвилин, плаваючи під водою

© Planet Earth II / BBC

Ці ссавці, відомі своїм, м’яко кажучи, розміреним способом життя, іноді не проти поплавати. І якщо на суші за хвилину лінивець може подолати всього 2 метри, то у водоймі його швидкість зростає в 5 разів! А завдяки сповільненому обміну речовин вони можуть протриматися без повітря рекордну кількість часу.

3. У людського язика немає «спеціалізованих» смакових зон

Розкуштувати солодке можна кінчиком язика, а гіркота відчувається ближче до його кореня – звична карта сприйняття смаку визнана міфом. Різні типи смакових цибулин розподілені по всьому язику. Ілюзію «зонування» створює переважання рецепторів одного виду на тій чи іншій ділянці.

4. Зір собак не чорно-білий, вони розрізняють сині та жовті кольори

© pixabay

Всупереч поширеній думці, собаки не бачать світ тільки у чорно-білій гамі. Старий міф про діахромний зір було спростовано. Експеримент з позначенням порожніх і повних годівниць різним кольором показав, що наші улюбленці не гірше від людини розрізняють синій і жовтий кольори. Однак різниці між червоним і зеленим собаки не бачать.

5. У світі існують як мінімум три Санта-Клауси

© santaclausind / instagram

Ці назви носять міста в США. Вони знаходяться у штатах Джорджія, Арізона та Індіана. Останнє багато років поспіль потрапляє на карти обов’язкових місць для святкування Різдва. Тут туристи можуть зустрітися із самим символом свята.

Санта-Клаус у Джорджії – містечко з меншим розмахом і може похвалитися тільки парком, каплицею і 8 вулицями з характерними назвами на кшталт вулиці Рудольфа або Грудневої. Ну а третє – тезка зі штату Аризона – в даний час перетворилося на місто-привид, про яке нагадують лише кілька будівель вздовж шосе.

6. Вівці влаштовують поєдинки після стрижки, тому що перестають упізнавати один одного

© depositphotos

Будь-яке стадо овець має свою ієрархію, при цьому ранжування вибудовується серед тварин однієї статі та віку. Лідери у своїй спільноті отримують кращі місця біля годівниць і під час відпочинку і можуть контролювати поведінку інших учасників своєї групи.

Але все це до найближчої стрижки, яка схожа на революцію. Разом із відмінними ознаками – зовнішнім виглядом і запахом – втрачається і статус, і за допомогою поєдинків тварини заново з’ясовують, хто тепер гідний очолити стадо.

7. Знамените яблуко Ньютона впало не на голову вченому

© Isaac Newton: The Last Magician / BBC

Падіння фрукта, який у кінцевому рахунку сприяв відкриттю закону всесвітнього тяжіння, відбулося лише на очах Ісака Ньютона. Пряме приземлення яблук примусило англійського фізика задуматися, чому траєкторія падіння щоразу одна й та сама.

Ці роздуми згадує біограф вченого Вільям Стьюклі у книзі «Спогади про життя Ньютона». Очевидно, цей текст і став підгрунтям для легенди про яблуко, що впало на голову дослідника.

8. Зміна шпалер на робочому столі знижує рівень стресу

© pixabay

Традиційна порада змінити оточення, якщо постійна напруга заганяє вас у глухий кут, тепер можна застосувати до того, як виглядає екран вашого ноутбука або iPad. Новий фон може послабити дію стресу і підвищити продуктивність. При цьому найбільш ефективні знімки природи, найменш – міські види і геометричні абстракції.

9. Горили вміють муркотіти не гірше від кішок

© pixabay

Крім звичних нам домашніх улюбленців звуки муркотіння можна почути від лемурів, морських свинок, ведмедів, лисиць, гієн, кроликів і білок. А горили можуть почати муркотіти під час прийому їжі.

10. У повній темряві очі людини здатні помітити палаючу свічку на відстані 48 км

© depositphotos

Ми не можемо у повній мірі оцінити силу власного зору, оскільки навіть при рівному ландшафті його обмежує лінія горизонту. Максимальна відстань, при якій на експеримент не впливатиме форма Землі, складає всього 5 км.

Насправді ж людина здатна бачити набагато далі: була б планета пласкою, у повній темряві ми б змогли розгледіти маленьке полум’я, що горить в 48 км від нас, свідчать дослідження вчених.

11. Тонна мобільних телефонів містить більше золота, ніж тонна золотої руди

© pixabay © depositphotos

Згідно даних екологів, переробка 1 000 кг руди дає 1-2 грами золота. І ту саму кількість дорогоцінного металу можна отримати, якщо відправити в переробку золотовмісні деталі 41 мобільного телефону.

Одна ж тонна гаджетів містить близько 300 грамів золота. Однак вартість самих пристроїв занадто висока, щоб такий варіант «золотодобування» виявився рентабельним.
За матеріалами Всвіті.


7 міфів про здоров’я та медицину, з якими пора розпрощатися

Перекис водню не рятує від мікробів, а манту можна мочити.

За роки розвитку медицини люди дізналися чимало лайфхаків, які допомагають попередити або ефективно протистояти всіляким захворюванням. Мити руки перед їжею, глибоко дихати в стресових ситуаціях, спати не менше восьми годин на добу, пити достатню кількість рідини – цей список можна продовжувати довго. Однак не всі популярні рекомендації однаково корисні.

Ось сім міфів, з якими пора розпрощатися.

1. Пробу Манту не можна мочити

Це одна з найбільш популярних помилок. Вважається, начебто вода, що потрапила на шкіру, може вплинути на реакцію організму, через що плямка від уколу збільшиться в розмірах і дасть привід запідозрити туберкульоз. Однак це не так.

Ін’єкція туберкуліну вводиться в глибокі шари шкіри. Проникнути туди, а значить, і вплинути на реакцію вода не може. Саме тому в рекомендаціях експертів (Tuberculin Skin Testing) немає ніяких обмежень щодо купання після манту. Медики просять лише по можливості не терти і не дряпати місце уколу.

2. Ранки і подряпини потрібно обробляти перекисом водню

Вважається, що перекис дезінфікує і прискорює загоєння. Насправді ж тривідсотковий розчин перекису водню (Н2О2), який часто зустрічається в домашніх аптечках першої допомоги, з точки зору обробки ран практично не потрібен.

Доказів того, що перекис ефективний як загоюючий засіб, вчені не знайшли (Dermal wound healing is subject to redox control). Що стосується знезаражувальних властивостей, то дослідження ще ведуться. Однак уже є дані (Mechanisms of delayed wound healing by commonly used antiseptics), що перекис (як, до речі, і йод) з антисептичної точки зору не кращий вибір. Справа в тому, що багато мікроорганізмів містять ферменти, що швидко відключають дію Н2О2 , тому зменшення числа бактерій носить лише короткочасний характер.

Втім, зовсім списувати перекис з рахунків не варто: він ефективний для механічного очищення ран. Приблизно так само, як і чиста проточна вода.

3. Противірусні препарати рятують від застуди

На жаль ні. Противірусних засобів, які могли б запобігти або полегшити перебіг ГРВІ та застуди, на сьогоднішній день не існує (Antivirals for the common cold). Ефективність обмеженого числа препаратів підтверджена лише при грипі типу А. Вони полегшують симптоматику і скорочують термін хвороби приблизно на добу, що, погодьтеся, не так вже й багато. Однак респіраторні інфекції їм не по зубам.

Крім того, противірусні таблетки можуть бути небезпечні для здоров’я, і це теж треба враховувати.

4. Зір псується від читання при тьмяному світлі

Очам читання в напівтемряві не дуже подобається – це факт. При поганому освітленні доводиться напружувати очні м’язи і пильніше вдивлятися в текст. Через це частота моргань стає нижче, а слизова оболонка – сухішою. В результаті очі швидше втомлюються. Читати при поганому освітленні справді незручно. Але це не призводить (Reading in Dim Light) до будь-яких необоротних наслідків для зорової системи.

5. Перед тренуванням потрібна розтяжка

Якщо ви збираєтеся пробігти стометрівку швидше Усейна Болта або прямо сьогодні підняти рекордну для себе вагу, то додатково підготувати м’язи до екстремальних навантажень не буде зайвим.

Але за великим рахунком розтяжка марна. Вона не має значного впливу (To stretch or not to stretch: the role of stretching in injury prevention and performance) ні на інтенсивність больових відчуттів після тренування, ні на запобігання травм. А в деяких випадках, якщо розтяжка надмірно інтенсивна, вона ще й погіршує м’язову силу і загальний результат занять.

Все вищеописане стосується виключно розтяжки, а не розминки перед тренуванням в цілому. Попередній розігрів для м’язів все-таки бажаний. Тільки додатково тягнути їх ну зовсім необов’язково.

6. У свіжих фруктах міститься більше поживних речовин, ніж в заморожених

Заморожені фрукти та овочі мають рівно ті ж корисні властивості, що і свіжі. Причина полягає в тому, що їх заморожують відразу після збору врожаю, коли поживна цінність зелені найбільш висока. А деякі заморожені плоди: наприклад, кукурудза, чорниця і стручкова квасоля – навіть перевершують свіжі з точки зору змісту вітамінів (Vitamin Retention in Eight Fruits and Vegetables: A Comparison of Refrigerated and Frozen Storage).

У будь-якому випадку заморожені фрукти та овочі корисніші того «свіжачка», який полежав на прилавку або в коморі хоча б день-два: тепло і відносна вологість повітря сприяють втраті поживної цінності.

  • Зелений горошок втрачає близько половини вітаміну С протягом 24-48 годин після збору.

7. Продукти з високим вмістом холестерину шкідливі

Взагалі-то холестерин не шкідливий, а, навпаки, життєво необхідний. Він забезпечує стабільність клітинних мембран всіх живих організмів на Землі. А крім того, бере участь у виробленні вітаміну D під дією сонячних променів, а також у виробництві стероїдних гормонів, включаючи кортизол, прогестерон, естрогени і тестостерон. Популярне видання Huffington Post свого часу опублікувало велику статтю про те, наскільки незаслужено демонізований холестерин. Допитливі можуть ознайомитися з нею тут.

Коротка витримка (не тільки зі статті, а й з інших наукових досліджень): холестерин, який міститься в їжі, не збирається руйнувати ваше здоров’я і не робить ні найменшого впливу на стан серцево-судинної системи.

Коли медики говорять про підвищений холестерин, вони не мають на увазі кількість цієї речовини, отриману з продуктів харчування. Мова йде виключно про холестерин, циркулюючий в крові, уточнює популярний американський медичний ресурс WebMD (The Dangers of High Cholesterol).

Порушення обміну холестерину в організмі – ось основне зло. І щоб не допустити його, рівень холестерину в крові рекомендується контролювати. Робиться це не шляхом якихось харчових обмежень, а профілактичними методами: за допомогою регулярних аналізів крові і консультацій з вашим терапевтом.


Їх вважали майже безсмертними: правда і міфи про козаків-характерників

Розбираємося в байках та легендах

Епоха українського козацтва, здавалося б, вивчена набагато більш детально, ніж інші періоди нашої історії. Але парадокс в тому, що, чим більше ми знаємо історичних фактів про щось, тим більше навколо цих фактів в’ється міфів і легенд. Зараз можна нерідко почути, як черговий експерт по козацтву із захопленням розповідає, наприклад, про козаків-характерників, таємничих чаклунів, яких не брали кулі, і завдяки яким запорожці вигравали битви.

Чи є у цього міфу якісь реальні передумови? Або це не більше, ніж казки? Спробуємо розібратися.

Байки і перекази

Почнемо з того, що всі історії про характерників зазвичай починаються з слів «за легендами», «згідно з переказами» і так далі. Це вже наводить на певні підозри. Адже повинні ж бути у якогось історичного явища конкретні джерела.

Історії про характерників беруть свій початок в літературі та окремих свідченнях сучасників. Одним з перших про деяких дивних уміннях деяких козаків згадав польський історик Бартош Папроцький, ще в XVI столітті. Нібито він знає про козака з війська гетьмана Самійла Зборовського, який вміє заговорювати кулі.

Схожі історії розповідає «Історія Русів», анонімний працю з історії України кінця XVIII – початку XIX ст. Наприклад, там стверджується, що козацького полковника Золотаренка майже неможливо було вбити, так як він володів якоюсь надприродною силою.

В літературі і різних історіях, записаних мандрівниками, залишилося також чимало згадок про надзвичайно могутньою фізичній силі деяких запорожців. Український історик Дмитро Яворницький в «Історії запорізьких козаків» описує якогось Васюринській, який міг збити людина з ніг одним подихом. Власне, Яворницький і створив знайомі нам образ характерників, описуючи їх так:

«… яких ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної, не брали. Такі “характерники” могли відкривати замки без ключів, плавати на човні по підлозі, як по морських хвилях, переправлятися через ріки на повстині або циновки, брати голими руками розпечені ядра, бачити на кілька верст навколо себе за допомогою особливих “верцадел”, жити на дні річки, залазити і вилазити з міцно зав’язаних чи навіть зашитих мішків, “перекидатися” на котів, перетворювати людей у ​​кущі, вершників на птахів, залазити у звичайне відро і плисти в ньому під водою сотні і тисячі верст ».

Найвідомішим характерником у нас прийнято вважати кошового отамана Івана Сірка. Сірко – персонаж цілком реальний. Дійсно, така людина існувала, був кошовим отаманом Січі 12 років поспіль, а вже просто козаком – все своє життя. Життя, до речі, досить довгу, як для військової людини. Іван Сірко помер в 1680 році у віці 70 років. Згідно зі спогадами сучасників, його дійсно багато хто побоювався, вважали вкрай хитрим, сильним і на рідкість живучим людиною.

Давайте аналізувати

Почнемо з того ж Сірко. Не виключено, що Іван Дмитрович дійсно був хорошим бійцем, розумним і щасливим людиною, якій вдалося пережити близько пару сотень сутичок і боїв, і дожити до похилого віку.

Історія знає чимало таких прикладів. І автоматично це ще не робить людину чаклуном. Швабський лицар XVI століття Готфрід фон Берліхіген дожив до дивного за мірками того часу віку – близько 80 років. Пережив сотні боїв, два повстання, і навіть пропонував імператору Священної римської імперії поцілувати його нижче спини. І залишився живий.

До речі, про Берліхігена теж ходили чутки, що він приятелює з дияволом, а в його похідному наметі живе якась «темна жінка». Людям буває просто складно повірити в чиюсь удачу і довголіття. Особливо в ті темні неосвічені століття.

В принципі, схильністю людей перебільшувати і вірити різним забобонам, можна пояснити майже всі історії про характерників. Значна фізична сила не є чимось незвичайним і зараз. У пресі періодично можна побачити історії про самородках, яким хороша генетика і фізичні навантаження допомогли стати значно сильніше звичайної людини.

Ніяких реальних доказів існування магії в світі в цілому і на Січі зокрема, не існує. Є фольклор, але його треба часто сприймати алегорично.

Історична правда

Образ запорозького справжнього запорізького замовлення в цілому дуже сильно відрізняється від того, що ми звикли собі уявляти. Природно, ніяких голих торсів і десятка шабель за спиною козаки не мали. Це було, як мінімум, непрактично. Та й билися без всяких алюзій на японських ніндзя і іншого бойового гопака.

Не було у них і чаклунів. Всі перемоги, які здобули запорожці на поле бою, здобували НЕ заговорений кулями і прийомами ніндзя, а самими звичайними солдатами. І це куди більше схоже на привід для гордості, ніж розповіді про чаклунів.

Майже у кожного народу є подібні історії. Вікінги вірили, що їхні герої користуються чарами під назвою «гальд», які допомагають їм виживати в бою. Засновника айкідо Моріхея Уесібу досі зображують на портретах зникає в легкому серпанку, адже багато хто вірив, що ця людина могла знаходиться в декількох місцях одночасно.

Існування легенд і байок – це абсолютно нормальний результат існування народу. Ось тільки вірити в них на блакитному оці зовсім не обов’язково. Пройде багато років, навіть віків, і легенди будуть скаладти вже про сучасних бійців, які боронять Україну саме зараз. Важко сказати, які саме це будуть легенди. Але точно можна сказати одне. Хоробрий і відданий солдат гідний хорошої легенди. Але і правду про його боротьбу треба теж пам’ятати.

Фото з  відкритих джерел.

За матеріалами Сома.


Міфи про зовнішній вигляд, які давно пора залишити в минулому

“Скажи мені хто твій друг — і я скажу хто ти” або ж “скажи мені що ти читаєш — і я скажу хто ти” та інші подібні висловлювання, вказують на речі за допомогою яких можна краще зрозуміти, що собою уявляє та чи інша людина. Проте до того, як вона почне говорити — всі думки про неї формуватимуться виключно із суджень про зовнішній вигляд.

Деякі люди кажуть, що для них зовнішність немає ніякого значення, інші кажуть, що вона важлива для кожного, але все ж всі ми, у тій чи іншій мірі, маємо свої уявлення, норми, вподобання щодо зовнішності. І це не погано, а навіть цілком природно. Проте слід відрізняти просте сприйняття і стереотипи — за якими про людину часто формують хибне враження. У сучасному суспільстві деякі із них виглядають вже геть недоречно, тож про них давно пора забути:

1. Міфи про татуювання

Досі можна почути нісенітниці про те, що із татуюваннями тебе не візьмуть на роботу, чи їх доведеться постійно приховувати. Проте цей міф далекий від сучасної реальності. Так, є декілька професій, які не передбачають татуювань на тілі, наприклад стюардеси, працівники закладів із особливим стилем тощо. Але їх не так вже й багато, набагато більше якраз тих — де з татуюваннями вас приймуть із задоволенням: у брендові магазини молодіжного одягу, барменом, перукарем чи навіть моделлю. Також існує безліч професій, де татуювання на тілі не мають жодного значення.

Міфи про те, що татуювання роблять лише члени кримінального світу, дівчата легкої поведінки чи байкери — і зовсім слід залишити бабусям для обговорювання на лавці. Ну а тим, хто ще не вважає себе пенсіонером — такі стереотипи зовсім ні до чого.

2. Міфи про зайву вагу

“Подивись на неї — це ж скільки треба їсти, щоб так розповніти?” чи “Глянь на нього, сам себе запустив і довів до такого!”, подібні висловлювання можуть образити людину та навіть розвинути у ній комплекси, навіть якщо вона знає, що ці висловлювання далекі від реальності. Так, зайва вага не завжди є наслідком неправильного харчування і не всі повні люди страждають переїданням. Так само не означає, що людина не намагається стати кращою, тільки тому що зараз вона не в ідеальній формі. Уявіть, що вона схудла на декілька кілограмів за останні місяці, займається спортом, дотримується здорового харчування, а потім зустрічає погляди із осудом та перешіптування із критикою своєї зовнішності. Це може стати причиною зникнення мотивації. Або ж навпаки, нерідко призводить до того, що людина вдається до шкідливих для організму методів схуднення — заради швидших результатів.

3. Міфи про гарну зовнішність

Чомусь так склалось, що коли людина має зайву вагу чи інші недоліки — то їй вказують, типу “сама винна”. Але коли людина відповідає усім стандартам і сучасним уявленням про красу, має гарну фігуру, гарне волосся та в цілому — привабливий вигляд, то люди навколо вважають, що їй просто пощастило, все дано від природи і заслуги самої особи у цьому немає. Проте навпаки, правильне харчування, активний спосіб життя, регулярний правильний догляд за шкірою та волоссям — ось що робить людину привабливішою. Справа не у рисах обличчя, чи у інших характеристиках, які й справді дані від природи, а у тому, як людина доглядає за собою і це може відбирати немало часу. Тому замість того, аби думати, що незнайомцю пощастило із фігурою та зовнішністю, слід подумати про те, який він молодець, що так добре за собою доглядає. Бо без цього — навіть найбільша красуня не привернула б вашої уваги.

4. Міфи про скромність та розпусність

Відкритий одяг інколи вважають ознакою розпусти, так само як скромний, закритий одяг вважають ознакою порядності і скромності. Проте ці міфи ну зовсім далекі від реальності. Той, хто носить відкритий одяг, може робити це виключно задля власного комфорту, а не для привернення уваги протилежної статі. Так само людина, яка обирає скромний одяг — може робити так само, при цьому зовсім не відповідаючи вашим уявленням про моральні цінності. Більше того — відвертість чи скромність одягу часто сьогодні залежить виключно від моди і різноманіття фасонів. Не виключено, то і перший і другий фасон із легкістю може носити одна і та сама людина, яка не звертає уваги на такі застарілі міфи.

5. Міфи про фінансовий стан

Вважати, що речі дорогого бренду чи новий смартфон свідчать про великий достаток людини, так само безглуздо, як і думати, що недорогі речі та простий телефон — ознака бідності. У сучасному світі деякі люди купляють собі дорогі речі, тому що можуть собі це дозволити, а інші ж — піддаються ролі споживача і витрачають останню копійку на нову модель кросівок. У той час, люди які мають достатньо коштів на усі ці товари — надають перевагу економії, натомість витрачаючи заощадження на саморозвиток, подорожі, фінансування нових проектів тощо. Сьогодні вартість речей залежить не від того, наскільки людина фінансово успішна, а від того, скільки вона сама готова витратити коштів на ці речі.

  • Облиште усі ці міфи у минулому, а якщо хочете й справді зрозуміти, що перед вами за людина, краще запитайте у неї про друзів чи літературні вподобання!:)

За матеріалами В світі.