Про жінку, священика і розлучення

Жінка в церкві, просить отця:
– Отче, дайте мені дозвіл на розлучення з чоловіком!
– А в чому справа, дитинко?
– Та кожен божий день п’є! Не працює! А ще мене й б’є!
– А ти за нього навіщо заміж виходила?
– Та бо дурна була!
– А бачиш! А він тебе, таку не мудру, заміж таки взяв!

Оповіла: Леся Яворська


Про хитрого грішника

Приходить один чоловік до священника, щоб висповідатися, бо згрішив з чужою дружиною.
Пан отець його питає:
– Ну кажи, грішник, з чиєю дружиною ти зробив таке гріхопадіння?
– Не можу сказати, пане отче, соромно.
– Ага соромно? А чи не з дружиною кравця Степана?
– Ні, пане отче.
– Ні? Тоді, мабуть, з дружиною булочника Івана?
– Ні, пане отче.
– І вона ні? Знаю. З нареченою торговця Петра, вона відома блудниця. Адже так?
– Ні, пане отче.
– Йди геть з церкви! Не буде тобі ніякого прощення!
Чоловік виходить задоволений. Його колега, який чекав його при виході, питає:
– Ну що, відпустив тобі гріх, пан отець?
– Ні.
– А чого тоді так посміхаєшся?
– А скільки я тепер нових адресочків знаю.

Оповіла: Леся Яворська


Поїхали кум з кумою в сусіднє село в церкву до сповіді…

Поїхали кум з кумою в сусіднє село в церкву до сповіді.
Дорога йшла через лісочок. Вони зупинились. Пташки щебечуть, вітерець пестить волосся. Краса. Не втримались і согрішили.
Приїхали до церкви, сповідаються:
– Знаєте, отче, согрішив я з кумою по дорозі до вас.
– І скільки разів?
– Та тільки один.
– Прочитаєте 10 “Отче наш” і “Діво Маріє”…
Другою сповідається кума. Призналась і вона про гріх.
– І скільки разів?
– Та два, отче.
– А ваш кум сказав, що один раз! – зауважив священик.
Кума, опускаючи очі:
– А він що, назад один поїде?!


Зібрався кум до сповіді. Приходить до куми і каже…

Зібрався кум до сповіді. Приходить до куми і каже:
– Жінка моя, звичайно, того не взнає. Я йду до сповіді,.. мушу признатися панотцеві, що согрішив з тобою сім разів…
Кума:
– Та шо там сім! Кажи відразу вісім, а то й всі десіть. Все ‘дно, як вийдеш зі сповіді, то відразу мене захочеш…

Оповів: Любомир Коваль


Про жінку, чоловіка і його останні слова

Похорон в Карпатах. Молода гуцулка ховає свого мужа.
Вдова в глибокій жалобі, очі червоні від сліз. Священик читає молитву та втішає рідних і близьких небіжчика.
– Так вже влаштований цей грішний світ, рідні мої парафіяни, – кажуть панотець, – що всі ми рано чи пізно відійдемо в кращий світ. Смерть – це таїна, але в каждій таїні є двері. Сьогодні ваш дорогий син, муж і отець легонько привідкрив ті двері; він відійшов від нас, але він навіки останеться в наших серцях. Ми завжди будемо пам’ятати його світлий образ… І коли вам буде особливо тяжко, – тут він повертається до молоденької вдови, – ви згадайте, як любили цього Божого раба, як тепло, млосно і радісно вам було поряд з ним. Згадайте його світле обличчя, його спрацьовані руки і його востатні слова… Ви ж пам’ятаєте його послідні слова, дитино?
– Та пам’ятаю, панотче!..
– І що ж він сказав?
– Із того обріза, корово, ти навіть в слонє не поцілиш!..

Оповів: Любомир Коваль


На сповіді панотець питає чоловіка: – Сину мій, скажіть мені, чи ви курите?..

На сповіді панотець питає чоловіка:
– Сину мій, скажіть мені, чи ви курите?
– Ні, отче!
– Може, пиячите ?
– Ні, Боже збав!
– Ну а з жінками як?
– Утримуюсь, панотче.
– Я не бачу у вас жодного гріха! – вигукує подивований священик, який вперше бачить такого праведного чоловіка.
– Та ні, отче, є у мене один гріх – я брешу багато!

Оповіла: Леся Яворська


Про грішника без парасолі

Приходить хлопець до священика на сповідь і розповідає:
– Отче, я згрішив, на минулому тижні: я прийшов до своєї троюрідної сестри в гості, вона приготувала мені чаю, я пив чай, говорили, тут раптом почало хмаритися і почалася гроза, а я парасолі не мав, та й маршрутки вже не ходили і вже було пізно, і не знаю що зі мною трапилося, але я із нею переспав.
– Ну синку, це великий гріх…
– Зачекайте отче, це ще не все, позавчора, я прийшов до своєї двоюрідної сестри, та й знову почалася гроза, а я знову парасолі не мав, і маршрутки вже не ходили, та й вже було пізно, і я не знаю що трапилося, та я із нею переспав.
– О, сину, це вже дуже великий гріх…
– Та отче, це ще не кінець… Вчора прийшов до свого брата…
– Знаєш що синку, йди ти краще додому, бо щось хмаритися починає, а ти я бачу без парасолі…