Про зpaдy і cмepть

Помирає старший вже чоловік.
Попрощалися з ним вже всі рідні і близькі, біля ліжка залишилася тільки його жінка, сидить, бідачка, поряд, тримає його за прозору висохлу руку…
Хлоп, чи не востатний раз в життю, відкриває очі:
– Гандзю! Чуєш мене, нє?
– Ая…
– Чую, шо за хвилю душа моя покине той-во грішний сьвіт. І тебе разом з ним. Нігди тебе ні про що не питався. Але перед смертю маю таке право. Я хочу знати правду, чи ти мені коли-небудь зраджувала?
Жінка піднімає на чоловіка заплакані очі, бо не відразу вникає, що той чоловік торочить:
– Та нє… А з ким?
– А я то знаю. Може де з їдним кумом, чи з другим. Ну з кумом, то таке, то майже то саме, шо зі мнов. А може де з якимось із сусідів? Чи, боронь Боже, з Петром, тим, шо трета хата від церкви; страх їден, як він мене злостить! Але вже можеш ніц ся не бояти, все-одно я у хвили вмру.
Жінка на якийсь час задумалася, позагинала туди-сюди пальці.
– Їване! А якщо ти не вмреш?..

Оповів: Любомир Коваль


Про донжуана на “тому світі”

Помер місцевий донжуан.
Щоб відомстити за його гріхи, жінка поховала його голим. Але його коханки, щоб віддячити, купили йому костюм, сорочку мешти і все інше необхідне, і потайки відкопали гріб, щоб його вдягнути. Дивляться – а в труні порожньо, лише записка:
“Дорогі мої, дівчата, я через три могили у молочниці Груні”.

Оповіла: Леся Яворська


Вже багато років на пачках сигарет пишуть різну дурню…

Вже багато років на пачках сигарет пишуть різну дурню.
Певно, думають, що вона настрашить того, хто хоче закурити.
Читаю на пачці сигарет (ну який ідіота то придумав?, ну просто шедевр!): “Куріння приводить до повільної і болісної смерті”.
А всі решта людей що, – помруть швидко, безболісно і весело?.

Оповів: Любомир Коваль


Це було в ті далекі часи, коли по львівській Полтві ходили кораблі до самого Дунаю…

Це було в ті далекі часи, коли по львівській Полтві ходили кораблі до самого Дунаю та коли її береги були стрімкі та високі…
Стоїть на мостику над Полтвою дівчина, явно збирається покінчити із собою… Тут звідкись підходить бомж.
– Красуне! Раз так вже ся стало, що Вам вже все одно, що Вам життя остогидло, то можна я Вас наостанок тричі відкохаю? Нє, ну бо ж Бог любить трійцю. В мене вже стільки років не було жінки, а Вам і так всьо їдно…
– Що-ооо!?
– Ну, добре-добре… тоді один разочок…
– Що-ооо!? Дебіл, баран, придурок! Ти взагалі бачив себе збоку?! Брудний, смердючий, вошивий! Та пішов ти!..
– Звичайно-звичайно! Не треба так ся нервувати. Нє – так нє, вже йду. Хоча за життя це ж було б для Вас приємніше. Я на Вас там внизу почекаю…

Оповів: Любомир Коваль


У старого чоловіка померла дружина – молода і красива жінка…

У старого чоловіка померла дружина – молода і красива жінка…
На похороні він вів себе мужньо, а от коханець його дружини плакав і голосив про свою втрату, не соромлячись. Чоловік довго спостерігав за ним, а після поховання підходить до нього і співчутливо каже, поплескуючи по плечу:
– Не журися, хлопче, я збираюся женитися знову!