Про хитрого лихваря і нетямущого позичальника

Приходить хлоп до лихваря попросити в борг гривню, а лихварь йому й каже:
— Гаразд, я дам тобі гривню, але ти маєш мені щось у заставу залишити.
— Та не маю я нічого, що ж залишати?
— Та бодай сокиру.
— Ну добре, бери.
— Слухай, — каже лихварь, — мені ж невигідно тобі просто так гривню давати. Нумо, ти мені за рік дві гривні віддаси?
— Добре, — каже хлоп. Узяв він гривню, хоче йти.
Лихварь його зупиняє:
— Стривай, але ж тобі складно буде за рік мені дві гривні віддати, ти мені зараз гривню відразу віддай, тоді через рік тобі буде легше.
І справді, подумав хлоп і віддав гривню назад лихварю.
Виходить він від лихваря й думає:
— Цікаво вийшло: сокири нема, гривні нема і я ще й гривню винний лишився, і наче все правильно!


Про пані та хлопа з Карпат

Зустріла пані в місті одного гуцула та й здивовано каже:
– О, шановний, який у вас великий капелюх!
– Та, прошу пані, це гуцульський капелюх. Я сам родом із Карпат, у нас, гуцулів, все велике!
– А яка у вас велика сокира!..
– О, прошу пані, це не сокира, а бартка. Як я вже казав, я хлоп із Карпат, у нас, гуцулів, все велике.
Пані задумалась та і спокусилася…

За декілька хвилин пані, невдоволено обтрушуючи спідницю, бурчить:
– А ще казав, що “хлоп з Карпат”…
– Та вибачте, прошу пані. Але я ж не знав того, що ви теж з Карпат…