Про тещині настанови і гострого зятя

Молодий зять приїхав у гості на Великдень до тещі.
Та, за святковим столом, так, щоб і повчити, і наголосити, що по молодості можна наробити багато дурниць, каже:
– Сину, ось, коли я була молода, то я була така дурна!
Той, розуміючи повчальні настанови і підколи, каже:
– Мамо, я вам скажу, що ви нівроку добре збереглися!

Оповіла: Леся Яворська


Два куми сидять, випивають, закушують, балакають… Словом, мають гарний час…

Два куми сидять, випивають, закушують, балакають… Словом, мають гарний час.
Випили вже добряче і тут один питає другого:
– Куме, а знаєте шо?
– Шо, куме?
– А от дивіться, не раз буває дуже складно сказати “люблю”, сказати “пробач” – ще складніше, а ось сказати “мені не наливайте” – то взагалі нереально!

Оповіла: Леся Яворська


Незабаром Різдво – 12 пісних страв на Святвечір

Невдовзі до нас завітає найочікуваніше свято зими – Різдво Христове. Українці відзначають його, дотримуючись багатьох прадавніх традицій і звичаїв. Молодь переймає від батьків звичку готувати кутю, сідати за святковий стіл щойно на небі з’явиться перша зірка, а дітвора із задоволенням продовжує гарну традицію предків – колядування, яке приносить у кожен дім радість і втіху.
Читати далі


Галичани схиблені на їжі

Галичани схиблені на їжі. Всі гештальти, потяги, сексуальні девіації, всі очікування від життя і його система координат – зосереджені в харчах, їх кількості та різноманітності.
Читати далі


Чоловік повертається з роботи, знімає мешти, дивиться навколо і зрозуміти нічого не може…

Чоловік повертається з роботи, знімає мешти, дивиться навколо і зрозуміти нічого не може, що за …?!? – ну нічого собі! – вся квартира сяє чистотою, ні пилинки, білизна випрана, посуд відпуцований, вечеря наготовлена, стіл засервірований і навіть графінчик з “біленької” охолодженої…
Стоїть собі ошелешений і думає – може не туди потрапив? Тут дружина назустріч:
– Ой Васильку, заходь рідненький…
– Ксеньо, а що сталося?
– Ой не повіриш – нам інтернет відключили!


Падоньку солоденький! – Переживання гуцульської ґаздині перед Великоднем

Гуцулія. Єно запіяли кугути.
Ґаздарка зівнули, потєгнуласи під теплов перинов, друлила ногов чоловіка, тий каже:
– П’єтнайціть кулок тонкої кобаси, п’єтнайціть грубшої, десіть кусків підчеревини, десіть – полядвиці, дванайціть – сала, шість салцесонів, п’єть фаршированих риб, пару трилітрових слоїків маринованого товстолоба, штири зайці. Ти горівки кіко вигнов?
– Одинайціть літрів, – бурчить спросоння чоловік.
– Штири перекладанці, шість пляцків, пальчики, роґалі, два сирники, три медівники, ведерко печінкового салату, ведерко олів’є. Йой, я тагі забула з чесником зробити?

– В зеленім ведерку за дверима, – бурчить чоловік, би єно відчіпиласи.

– Пїтнайціть пасок, дві баби, вісім струцлів, вісім штруделів, двайціть флєжок мінеральної води, двайціть синдової, кетчуп, гірчицє, аджіка, ведерко цвіклів.
– Ти ме дась виспатиси?
– Спи вже, спи… Йой! Ти гімалайску сіль купив?
– Ту троха ружову?

– Ая! Купив?

– Нє-а. Не було в склепі.
– Падоньку солоденький, – зривається на ноги злосна гуцулка, – нендзо! Люде зберутси, а я перед ними, що на стів постовлю?!

Олег Ущенко