Дівчина зі Львова познайомилася із сільським хлопцем…

Дівчина зі Львова познайомилася із сільським хлопцем. Запросив її до батьків на села…
У понеділок на роботі дівчинонька розказує, як там було:
– На вихідні їздила зі своїм до Чуперносова. Вперше довелося працювати на землі. Але то важко-о-о! Я цілий день смикала полуницю за вусики і дуже засмагла…
За якийсь час питається:
– Скажіть, а то правда, що смикати за вусики треба обов’язково без трусиків, бо інакше, – так сказав тато мого хлопця, – труставка не почервоніє?..

Оповів: Любомир Коваль


Чоловік бідкається на прийомі у психолога: – Знаєте шо, лікарю, маю вам казати?..

Чоловік бідкається на прийомі у психолога:
– Знаєте шо, лікарю, маю вам казати? В мене жінка така везуча: то кульчики золоті зі смарагдом в парку знайдe, то ланцюжок золотий в піску, то перстень… А я зовсім невезучий – за все життя тільки труси в себе під ліжком знайшов. І то вони мені завеликі!

Оповів: Любомир Коваль


До командира частини приходить дружина офіцера з проханням…

До командира частини приходить дружина офіцера з проханням:
– Чи ви може вплинути на мого чоловіка? Мені здається, що він мені зраджує!
– Ну чому ви так відразу – зраджує. У вас, що є докази?
– Є! Ось, знайшла у його в кишені жіночі труси.
В цей момент лунає сигнал загальної тривоги. Командир пхає труси до себе в кишеню піджака і каже:
– Добре, я з ним поговорю. Ідіть додому.
Пізно ввечері, втомлений командир, повертається додому. Сіли вечеряти, а дружина його питає:
– Ти казав, що сьогодні вам дадуть зарплату.
– Так-так, піди, там візьми, в кишені в піджаку.
Жінка вертається, тримаючи в руках гроші і труси:
– Петре, але ж ти в мене жартівник. Я вже третій день ці труси шукаю, а ти їх в кишені носиш.


Шлюбна ніч. Молода дружина ненаситна, прагне кохання…

Шлюбна ніч. Молода дружина ненаситна, прагне кохання.
Один раз, другий, третій. Під ранок начебто задоволена дружина задрімала, а чоловік, хитаючись, йде в туалет.
П’ять хвилин його немає, десять ..
Дружина прокидається і йде його шукати. Бачить, як той гарячково щось шукає в трусах і шепоче:
– Ну давай … вилазь … я тобі точно кажу – вона спить!


Анекдот: Казино під ранок…

Казино під ранок. Майже всі розійшлися, біля столу з рулеткою нудьгують два круп’є. Раптом до них підходить дівчина.
— Хочу зіграти.
— Будь ласка.
— Тільки один раз.
— Будь ласка!

— Поставлю на номер 1000 доларів.

— Ого! Ставку прийнято.
— Я обов’язково виграю. Я завжди виграю!
— Бажаємо успіху.
— У мене є щасливий метод. Я буду грати без спідниці і без трусиків. Ви не проти?

Круп’є трошки прозрівши:

— Та чому проти? Будь ласка.
Дівчина знімає спідницю, трусики:
— Пускайте кульку.
Круп’є кидає кульку. Дівчина починає підводитися з-за столу:
— Ну, давай, ну давай, ну, НУ, НУ!.. НУ!!.. НУ!!!.. НУ!!!!!! УРА-А-А-А-А!!!!! А що я казала!!!

Кидається до круп’є, починає їх обіймати, цілує кульку…

Очманілі круп’є відраховують їй фішки, вона одягається і йде…
Один круп’є говорить іншому:
— Ого! Буває ж таке! До речі, а що випало?
— А хоч на що вона поставила?


Про зустріч дружини з Італії

Стою я якось в аеропорту Львова, зустрічаю дружину з Італії…
Літак затримується, за повідомленнями, вже години на три, я тихо звірію… Поруч звіріє ще один чоловік інтелігентного вигляду з кейсом… Підходить він до мене і просить постерегти його кейс пару хвилин поки він в туалет збігає. Я людина по натурі незлобна – погодився, взяв і стою…
Півгодини… годину… півтори… Я вже не озвірілий – оскаженілий… Нарешті, підходжу до чергового сержанта аеропорту і описую ситуацію з кейсом. Він просить мене пройти з ним. Приходимо в службовий пункт, починаємо оформляти кейс, протокол, як годиться, мої паспортні дані… Нарешті дійшли до опису вмісту кейсу… Відкриваємо… Мама моя рідна! Щоб мені добре було! Кейс по самісінький верх набитий великими євро-банкнотами в банківських упаковках! Я мало бороду свою єдиним ковтком не зжер від розуміння того, що я собі не привласнив! Відчуваю себе останнім бовдуром, навіть сили немає на себе лаятися! Дивлюсь, а протокольчик так тихенько зіжмакали люди у формі і сором’язливо так переглядаються між собою і кейсом… Тут їх як зірвало, кинулися вони до нього і давай собі пачки ці пхати в усі кишені, а я стою слину ковтаю… Але сержант зглянувся і каже:
– Чого стоїш, годувальник ти наш! Собі набирай, що ж ми, зовсім вже?
Кинувся я до кейсу, забувши про все на світі, і почав теж набирати собі гроші… набираю, набираю, набираю, набираю… Прокидаюся – вся ковдра в труси заправлена..