Про національні традиції

Друга світова війна. Концтабір у Німеччині.
Ведуть на розстріл англійця, француза і українця. Тут німецький офіцер каже:
– Хлопці, маєте право на останнє передсмертне бажання.
Англієць:
– Мені б перед смертю пляшечку віскі…
Принесли йому віскі.
Француз:
– А я б шампанського випив…
Принесли шампанське.
Українець:
– А я хочу, щоби мене наостанок чоботом копнули в дупу.
Німці посміялися. Але бажання є бажання, треба виконувати. Один розбігається і зі всієї сили дає піддупника. Українець підскакує, вириває в солдата автомат, другого б’є прикладом по голові, в третього випускає автоматну чергу. Бере з собою англійця і француза, перескакує з ними через колючий дріт, біжать в ліс. Коли бачать, що вже далеко забігли, француз і німець питають його:
– Слухай, чому ж ти раніше цього не зробив? Нас же ледь всіх не розстріляли.
– Хлопці, у нас, українців, завжди так – поки хтось в дупу не копне, то нічого робити не будемо.

Оповіла: Леся Яворська

Comments

comments