23 лютого не свято не лише в Україні: прихована ганьба СССР

strong>23 лютого – не свято не лише для України, але й для Росії та інших пострадянських країн. Це – вигадана більшовиками дата для приховання однієї з найганебніших поразок Радянського союзу. Як дата обросла міфами і сором став святом – читайте далі.

Про це пише 24 канал

Міф про 23 лютого

Ще до Революції Гідності (а місцями і досі) українці святкували День захисника вітчизни, а заодно і чоловіка, 23 лютого. Часто навіть не задумуючись, чому у цей день треба вітати чоловіків.

“Свято” дісталося нам у спадок від СРСР. Кожен радянський громадянин знав, що у цей день 1918 року почала формуватися Червона Армія. Урочистості і святковості цій даті додавала історія про те, як новостворені загони радянської армії розбили німецькі війська під Псковом та Нарвою.

А тепер увага! Ці “історичні” події не більше, аніж вигадана брехня. До 1923 року свята не існувало. Але в 23-му році відзначили 5-у річницю створення більшовицької армії. І тоді ця дата почала відзначатися як День заснування більшовицьких збройних сил.

Хоча насправді святкування мало бути 28 січня – приурочене до дня видання Радою народних комісарів декрету про створення Робітничо-селянської Червоної армії. Однак через затримання подання та інші технічні нюанси свято з’явилося 23 лютого. Без історичного підґрунтя.

А от ідеологічне пояснення, з героїчними боями під Псковом та Нарвою, придумав сам Йосип Сталін. І сталося це за 20 років: у 1938 році.

Як в антиутопії “1984” Джорджа Орвелла, Сталін просто переписав історію. Ганьбу перетворив у свято і причину для гордості. У доінтернетівський час таке провернути було не так вже й важко. Людська пам’ять за 20 років слабшає, очевидців частково не стало, документи не проблема знищити, а заляканих радянських людей можна було переконати у чому хочеш.

23 лютого

Сталін придумав героїчне пояснення святкування 23 лютого

Але все не знищиш. Численні архівні свідчення доводять, що перемога Червоної армії 23 лютого – це просто зручна вигадка.

До речі, до Сталіна були ще спроби обґрунтувати святкування 23 лютого. Однак у підсумку в історію увійшла саме його героїчна версія.

Правда

Наступ Німеччини 1918 року – це успіх німецької армії. А 23 лютого насправді день перемоги Кайзерівської Німеччини. Адже це день капітуляції Росії.

Завдяки поразці більшовиків, німецькій армії у той час вдалося захопити величезну територію Росії. Якщо бути точнішими, то за трішки більше ніж 2 тижні війська кайзера взяли вп’ятеро більшу територію, ніж за всі роки Першої світової війни (3,5 роки виснажливої боротьби).

Як все відбувалося

23 лютого – дата капітуляції радянської Росії. Вранці у цей день сто років тому Німеччина висунула мирні вимоги. Чого хотіли?

  1. Щоб Петроград визнав незалежність:- Литви
    – Латвії
    – Естонії
    – Фінляндії
    – України.
  2. Підписав мирну угоду з Україною.
  3. Роззброїв флот, демобілізував армію.

І більшовики у своїх більшості погодилися прийняти ультиматум ворога. У підсумку вони підписали Брестський мир і Росія втратила велику частину територій. До речі, саме 100 років тому більшовицька машина могла раз і назавжди зникнути з лиця землі. А Україна мала шанс ще тоді отримати незалежність.

Що таке Берестейський мир? Берестейський мир або Брест-Литовська мирна угода — сепаратний мирний договір між Німецькою, Австро-Угорською, Османською імперіями і Болгарським царством з одного боку і Російською радянською республікою з іншого. Цей документ фактично зафіксував поразку Росії та вихід її з Першої світової війни. Підписуючи угоду, Росія порушила іншу угоду, укладену між країнами Антанти 5 вересня 1914 року. Тоді Росія зобов’язувалася не укладати у поточній війні сепаратного миру.

23 лютого

Підписання Берестейської угоди

Що спонукало більшовиків до підписання невигідної угоди? За роки війни Росія опинилася у важкому становищі. Економічна ситуація була вкрай незадовільною: промислова відсталість, порушені транспортні маршрути, безлад і крадіжки в адміністраціях. Усе це ускладнювалося революційними настроями. Після Жовтневого перевороту ситуація стала критичною. Більшовики цілеспрямовано дезорганізовували наявну армію, а нову ще не створили.

Тож, коли у 18-му році німці почали наступ на Петроград, захищати країну фактично не було кому. Скажімо, у Петрограді перший пункт запису до Червоної армії відкрився лише 21 лютого, тобто після початку німецького наступу.

Радянської армії ще не існувало, а російська царська армія була розбита, деморалізована і ні на що нездатна. Заради справедливості мусимо зауважити, невелика кількість більшовиків організовувалася у загони. Однак їх було мало, вони були погано споряджені і весь ентузіазм тримався лише на ідеології. Стабілізувати ситуацію і протидіяти німцям вони б не змогли.

Хоча 25 лютого була зроблена реальна спроба почати масовий запис до Червоної армії, було вже пізно.

Наступ на Псков і Нарву

У 20-х числах німецька армія рушила на Псков (тут був центр північного флоту). За версією Сталіна, 23 лютого молода більшовицька армія вела переможні бої за місто. Насправді, у цей день німці ще навіть не добралися до Пскова.

Бойові дії почалися лише у ніч на 25 лютого. Кілька сотень більшовицьких добровольців справді намагалися захистити Псков. Однак 25-го місто вже зайняли німці. Більшовиків ж частина втекла, а частина загинула.

У Нарві ситуація була ще гірша. Її здали без бою взагалі! За легендою, місто захищав палкий революціонер-матрос Дибенко і його поплічники “чорні бушлати”. У реальності більшовики просто втекли. Дибенко і Ко аж у Самару (а це майже 2 тисячі кілометрів). Хоча трибуналу він не уник.

До речі, 23 лютого німецькі війська були за 170 км від Нарви. З ким же билися доблесні більшовики?

То що святкують 23 лютого?

Отже святкувати ані Росії сучасній, ані часів СРСР не було чого. 23 лютого не було жодних боїв, де б Червона армія проявила особливу доблесть. 23 лютого як День заснування Червоної армії – не більше ніж технічна помилка. Яку потім обіграли вигаданими історіями про переможні бої, аби відволікти увагу від фактичної поразки.

23 лютого – придумана більшовиками дата, щоб приховати сором перед світом і власними громадянами. Один з сотні міфів, на яких побудована вся історія Росії.


Фіналістки Нацвідбору на “Євробачення-2019” відмовилися визнати окупацію Криму (відео)

Фіналістки Нацвідбору “Євробачення 2019” сестри-вокалістки Анна і Марія Опанасюк не змогли відповісти ведучому Роману Скрипіну на питання про те, чи є війна в Україні і що сталося з Кримом.

Про це пише: Еспресо

Відповідне відео прямого ефіру кримськотатарського каналу ATR було розміщено на YouTube-каналі.

Під час розмови телеведучий спитав вокалісток про роботу батьків. З’ясувалося, що вони живуть в окупованому Сімферополі, батько був суддею при “владі” окупантів, але пішов у відставку. Водночас, мати, Лариса Опанасюк, наразі працює “заступник голови ради міністрів” у Криму.

“Мама ваша – Опанасюк Лариса Миколаївна, вона працює заступником голови Ради міністрів республіки Крим. Тобто вона колаборант. З окупантами “, – резюмував Скрипін.

У ефірі програми сестри Анна і Марія зізналися, що вони кримчанки і у 17 років отримали звання Заслужених артисток Автономної Республіки Крим.

На запитання ведучого про те, чи має Україна війна з Росією, дівчата відповіли спочатку, що “у нас це називається АТО”, а потім і зовсім відмовилися відповідати, пославшись на те, що вони не є “членами секретаріату президента”, щоб відповідати на політичні питання.

Роман Скрипін також поцікавився у артисток, що, на їхню думку, сталося з Кримом.

“Насправді Крим залишився Кримом. Те ж саме море, ті ж самі гори, той же самий повітря…Мені здається, Україна втратила Крим. Це наша думка”, – відповіли дівчата.

Скрипін спробував уточнити, що ж вони мають на увазі.

“На це питання ми просто не будемо відповідати, оскільки ми не є політиками, ми не є членами секретаріату президента, щоб відповідати вам на такі складні політичні питання”, – сказали сестри Опанасюк.

Співачки також заявили, що їм все одно, що російська пропагандистська громадська організація “Безсмертний полк” була придумана в Москві – їм важливіше, що люди, які беруть участь в ній, пам’ятають своїх предків і шанують їх пам’ять.

“Розумієте, в чому, напевно, різниця між нами і вами. Ви говорите про атрибути, назви, георгіївські стрічки, а ми говоримо про суть, про те, що люди вдячні тим, завдяки кому ми сьогодні живемо. Для нас це найважливіше. Георгіївська стрічка – її можна надіти, а можна зняти, а пам’ять не вибити нічим “, – додала Марія Опанасюк.

Крім того, що після відповідей співачок, до ефіру зателефонував глядач і нецензурно висловився до дуету.

“Ці істоти – просто російські бл**і. Сенсу з ними розмовляти немає. Я прошу вибачення, що в прямому ефірі…З повагою до вас і без поваги до цих істот”, – сказав глядач.


“Летючий бульдог”. Знайшли найбільшу у світі бджолу, яку вважали вимерлою

Фотограф-натураліст Клей Болт сфотографував бджолу червонокнижного виду Megachile pluto, яку майже 40 років вважали вимерлою. Це найбільша бджола у світі — розміром з великий палець дорослої людини й з щелепами як у жука-оленя. Читати далі


У Самборі місцеві жителі переодягнулися залізничниками і демонтували частину колії

У райцентрі Самбір на Львівщині, поліцейські викрили чотирьох зловмисників, які демонтували колію. Щоб не викликати підозри, чоловіки одягнули спеціальні жилети, які носять залізничники. Читати далі


“Нас не зламати”: Гурт Без Обмежень презентував емоційний кліп на пісню “Моя Країна”

20 лютого, в мережі відбулася прем’єра нового вiдео на пiсню «Моя Країна», яка була присвячена Дню пам’яті Героїв Небесної Сотні. Читати далі