Гра у преферанс затягнулася до ранку. Невиспана дружина виходить зі спальні…

Гра у преферанс затягнулася до ранку.
Невиспана дружина виходить зі спальні у вітальню, а там картярі разом з її чоловіком ще досі грають. Жінка сердито до чоловіка:
– Та коли ж вже нарешті закінчаться ці ігри у нашому домі?!
– Вибач, люба, не знаю, що тобі й сказати. Але цей дім вже не наш…


Сидять четверо чоловіків, у преферанс грають…

Сидять четверо чоловіків, у преферанс грають…
А син господаря квартири – спритний підліток – крутиться довкола столу, в карти підглядає, щось вигукує постійно.
І от той чоловік, котрий опинився “на прикупі”, питає у господаря:
– Можна я з Вашим сином делікатно поспілкуюся? Самі розумієте – шум, метушня, крики – ще більші вороги преферансу, ніж скатертина, жінки та горілка…
– Та добре, спілкуйтеся, – відповів господар. – Тільки навряд чи щось з того вийде…
Не більш ніж за десять хвилин гравець повертається, сідає за стіл.
Підліток затих. Тільки чути з кімнати прискорене і глибоке дихання.
Тут господар не витримує і питається:
– Що ж то Ви йому такого сказали?
– Та так, нічого особливого. Навчив ганяти лисого.

Оповів: Любомир Коваль