Про тещу і велосипед

Вже доволі доросла теща (багато десятиліть “за плечима”) довго розглядає у дворі велосипед.
Нарешті сідає і починає їхати на ньому.
Зять з вікна їй кричить:
— Мамо! А куди Ви сї так зібрали?
— Йой! Та на цвинтар, дитино…
— То дуже файно! А ровер, шо, назад сам сї верне?..

Оповів: Любомир Коваль


Про тещині настанови і гострого зятя

Молодий зять приїхав у гості на Великдень до тещі.
Та, за святковим столом, так, щоб і повчити, і наголосити, що по молодості можна наробити багато дурниць, каже:
– Сину, ось, коли я була молода, то я була така дурна!
Той, розуміючи повчальні настанови і підколи, каже:
– Мамо, я вам скажу, що ви нівроку добре збереглися!

Оповіла: Леся Яворська


Зима. Вечір. На вулиці сніжить і сильнішає мороз. Тут стукіт в двері…

Зима. Вечір. На вулиці сніжить і сильнішає мороз…
Тут стукіт в двері. Чоловік відкриває, а там стоїть теща. Щоки і ніс червоні, вся труситься від холоду.
– О, мамо, добрий вечір! А що ж це ви в таку погоду на вулиці робите? Ще де простудитеся, йшли б додому!

Оповіла: Леся Яворська


Про останнє прохання тещі

Помирає теща. Кличе зятя:
– Чую, сину, що я вже стара,.. нині – завтра помирати буду… Маю тобі щось казати. Ти на моїх поминках, Христом-Богом тя прошу, не напивайся. Бо ти, як п‘яний, то робишся дурний. Зара зачинаєш сьпівати, на баяні грати, писки всім товкти…
– Добре мамо. Востатне прохання – то є святе прохання. Але знайте, що поминки Ви мені вже зіпсували…

Оповів: Любомир Коваль