Деякі батьки використовують як виховні інструменти гумор, винахідливість, уяву і крапельку хитрості. І нам хочеться брати з них приклад.
Тутка зібрав декілька історій, які й роблять дитинство таким незабутнім.
- Коли ми з батьками їздили в село, кожен ранок тато підкладав курям кіндер-сюрприз, а я була впевнена, що чудо-курочки зносять його спеціально для мене.
- В дитинстві ми з батьками поїхали в Іспанію, і я так подружився з сусідською кішкою, що хотів забрати її додому. Моя мама відповіла “ні”, а коли я заплакав, батько підійшов до мене і сказав: “Так, було б непогано забрати її, але ця кішка говорить іспанською, а наші кішки — англійською. Вона не зможе з ними дружити, і їй буде самотньою”. Мені таке пояснення здалось логічним.
- Мені було 5 років, і мій тато переконав мене в тому, що він секретний агент. Він сказав, що в нього є своя лабораторія, а одного разу взяв мене на спеціальне завдання, де ми повинні були знешкодити “бомбу” (коробка з декількома світлодіодами та дротами). Він попросив мене перерізати один з двох дротів, але якщо вибрати неправильно, то буде вибух. Я не міг взяти на себе таку відповідальність в 5, тому надав це йому. Він також сказав, що в нашому будинку є таємні двері в його лабораторію. Я був переконаний, що це шафа, і провів перед нею багато годин, намагаючись підібрати голосовий пароль. Я пам’ятаю це багато років.
- В дитинстві батько сказав мені, що ківі — це насправді мавпячі яйця. Якщо почекати, з них вилупляться маленькі мавпочки. Я тримав їх в себе під ліжком, поки вони не погнили.
- Свою 3-річну дочку до операції по видаленню мигдалин ми готували десь тиждень. Купили одноразові накидки, бахіли, маски. Одягали, ходили, лікували ведмедів і ляльок. Приміряли респіратор — сподобалося. Підсумок — дитина сама, за руку з медсестрою, пішла в операційну, лягла, сказала тягнути маску і робити операцію. Бригада сміялась, дитина теж. Ніяких криків і наслідків для психіки. Щось таке може придумати кожен, а лікарі вам тільки спасибі скажуть, та й діти, коли виростуть.
- Мама повинна була поїхати, а моя 5-річна сестричка її не відпускала і плакала. І тоді тато каже: “А нумо влаштуймо свято неслухняності та робитимемо все, що мама забороняє — на шпалерах малювати і її косметикою фарбуватися”?. У неї очі спалахнули, від мами одразу відчепилася. Ми на двосторонній скотч наклеїли на стіну шматок шпалер, які від ремонту залишилися (“ось мама прийде, і ми її злякаємо, що насправді на шпалерах малювали”), і розфарбували — і стіну, і личко її помадою і тінями. Дитина була щаслива.
- Коли я був маленьким, мама говорила мені, що коли я обманюю, у мене на лобі з’являється червона крапка (яку бачать тільки мами). Тому я прикривав лоб рукою, коли збирався збрехати їй. Чудово придумано, мам.
- Проходила повз будинок і побачила крихітку, яка хотіла намалювати зайчика на стіні. Мама їй говорить: “На стінах малювати не можна”. “А чому”? “Тому що це 214-а стаття Кримінального кодексу”.
- Попросила чоловіка погратись з дитиною, поки я суп зварю. Через певний час чую: “Перший, я другий. Зміна караулу”!. І так нескінченно довго, перемежаючись з карбованими кроками. Потім ниючим голосом: “Тааа-туу, я втомиии-всяя, можна я посиджу”?. Заходжу, чоловік мирно спить на дивані, а Валентин (3 роки) в повному спорядженні (плащ, шолом, рушниця, меч) марширує від одного краю дивана до іншого і рапортує сам собі. Запитую: “Ти що робиш”?. Відповідає: “Ми з татом у “короля дивана” граємось!”.
- Я стоматолог. Деякі батьки захоплюють своєю винахідливістю. Одні, перш ніж ввести дитину, заходять до мене і залишають іграшку або смаколики, які я потім “дарую” малюкові за хорошу поведінку. Є сім’я з двома хлопчиками, які граються в супергероїв, а похід до лікаря у них спеціальне супергероїчне випробування. І дітям вони розповідають, що тут лікарі лікують тільки супергероїв. Адже якщо герой хворіє, як він може добре виконувати свої обов’язки з порятунку світу? З таким підходом працювати стає набагато приємніше і легше.
- Моя мама сказала мені, що якщо я їстиму шпинат, то стану таким сильним, що зможу підняти будинок. Я з’їв декілька ложок, а потім ми вибігли і я спробував підняти його. Мама закричала: “Він рухався, я це бачила! Швидше біжи та доїж все”!.
- В дитинстві я запитав свого батька, чому його старі фотографії чорно-білі. Він сказав, що раніше світ був чорно-білим, але потім на Північному полюсі була побудована кольорова машина, а північне сяйво — це хвилі кольору, які поширюються по всьому світу.
- Була в гостях у знайомих, спостерігала ситуацію: батько сімейства побачив зламану іграшку одного з маленьких гостей, спокійно запитує:
– Це хто зламав?
Підбігає його син:
– Це я зламав машину Сергійка. Грався і зламав.
– Якщо ти зламав, що потрібно робити?
– Віддати свою. Я вже віддав.
– І не шкода свою іграшку віддавати?
– Шкода. Але я сам винен.
Людині, на хвилиночку, всього п’ять років.
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини