Набрав си оден бойко землі, завів велику господарку…
Важко і багато працював. За якийсь час розбагатів. Став відомим…
От приїжджають до нього журналісти з самого Києва…
– Скажіть, будь-ласка, як для вас минув цей нелегкий рік?
– Не повірите, файно ся вдав той рік! Врожай зерна добрий – буде що продавати,.. бульби вродило, вешні, ябка; а ще ся свиня опоросила…
– А бачите! Чи не хотіли б Ви подякувати за це нашому Прем’єр-міністру? – журналіст клацнув пальцями, і, у нього за спиною підняли на патику великий портрет Прем’єр-міністра…
– Як то Прем’єр-міністру? Орав-їм сам, сіяв-їм сам, вирощував і збирав також сам… Шось я тутка Прем’єр-міністра не видів-їм…
– Тобто, як це? – аж сторопів журналіст. А далі вже так жорстко, – а Ви добре подумайте!
– А-ааа! – Тут бойко пильно придивився на зображену за спиною у журналіста вгодовану пику. – Ну якщо так-во добре подумати, то хіба шо на рахунок свині… Тут всіляко могло бути…
Джерело: Любомир Коваль
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини