Сидить сім’я за вечерею. Син питає в тата:
– Тату! А чому грім гримить?
– Та я звідки знаю, сину.
– Тату, а скільки кілометрів від нашого села до Києва?
– Та я що міряв ті кілометри, сину…
– Тату, а чому зимою холодно, а літом тепло?
– Та я не знаю, то тільки Бог може знати.
Втручається мама.
– Синку, вже досить до тата чіплятися з дурними питаннями!
Батько:
– Та чого ти? Та нехай питає! А то звідки дитина буде знати, як в тата не буде питати.