Ветеран АТО Сергій Бондар робить унікальні ляльки, які купують не лише в Україні.
34-річний ветеран АТО Сергій Бондар разом з дружиною Оксаною живе у звичайній багатоповерхівці на Березняках. Рік тому чоловік захопився виготовленням ляльок-реборнів (ляльки, зовнішній вигляд яких максимального нагадує живе немовля. — Delo.UA). Сьогодні його вироби купують не лише в Україні, але у Польщі і навіть Сінгапурі.
– Робити ляльок я почав випадково. Поки я був на реабілітації, дружина Оксана познайомилась з майстринею Варварою Лютік. Якось вона зайшла у магазин, де працювала дружина продавала різні атрибути для шиття. Вони з дружиною розговорились, і так я став учнем Варвари. Вона навчила мене виготовляти ляльок, які схожі на дітей. Якось їх побачила наша знайома акушерка, то спершу не могла їх відрізнити від живої дитини — так вони були схожі на справжніх немовлят.
Робити ляльок Сергій почав після повернення з АТО, а до цього спробував кілька професій — працював в охороні, якийсь час служив у міліції, а ще майже 12 років Сергій ремонтував взуття.
– Я виконував найбільш ювелірні роботи по ремонту взуття — прошивку різних дрібних елементів, замочків, лямочок. Там треба було мати максимальну концентрацію, і щоб руки не тремтіли, бо більшість роботи доводилося виконувати вручну.
Однак після війни повернутись до цього заняття не зміг — давалася взнаки отримана контузія.
Робочий стіл майстра. Фото: А. Владико
Як згадує Сергій, на фронт він потрапив одним із перших — повістку він отримав ще в березні 2014 року. Спершу його відправили до навчального центру “Десна”, після цього — у 1-шу окрему танкову Сіверську бригаду. Служив в Луганській області — під аеропортом та в Григорівці. Під час служби у серпні 2014 року отримав контузію від підриву танка.
– Осколкові поранення я не рахую — ми далеко були від шпиталю, тому цього ніхто не записував. Крім цього, отримав черепно-мозкову травму, акустичну баротравму вуха, а також пошкодив хребет. Це все до купи, а також численні забої призвели до різноманітних проблем зі здоров’ям. Найгірше — у мене тремтіли руки, і я не міг взяти голку до рук, — пояснює ветеран, чому не зміг повернутись у професію.
Довгий шлях реабілітації
Після поранення у Сергія розпочався довгий період реабілітації, який тривав майже три роки. За цей час ветеран лікувався у лікарнях Києва та Чернігова, а також у столичному Інституті медицини праці на вулиці Саксаганського.
– У 2014-2015 році там ще майже нічого не було, але завдяки волонтерам там створили реабілітаційний центр, завдяки якому мені вдалось отямитися і подолати наслідки контузії.
Сергій промальовує кожну складочку ляльки, щоб вона нагадувала немовля. Фото: А. Владико
Саме перебуваючи у госпіталях Сергій почав займатись арт-терапією, яка допомогала йому справлятись з переживаннями. Заняття мистецтвом допомогли йому подолати тремор в руках, а також на якийсь час відволіктись від важких спогадів про війну.
– У мене були флешбеки, коли у мирному житті я чув постріли з кулемета, вибухи. Найкращою реабілітацією для мене була робота руками.
Спершу це були різні практики, але найкращим виявилось саме лялькарство — воно вимагає максимальної концентрації.
Перший крок і багато наступних
Свою першу ляльку Сергій зробив рік тому. Всього за рік він зробив уже близько двох десятків ляльок. Це була дівчинка, яку вони з дружиною назвали Вікуся.
– Це була моя найперша робота. Я її робив під керівництвом Варвари Лютік. Я спершу думав залишити її собі, але майже відразу у мене її забрав колекціонер з Одеси, — розповідає ветеран, показуючи на телефоні фотографію ляльки у червоному комбінезоні.
Коштує одна така лялька від $200 до $1000.
Така ціна пояснюється, з одного боку, вартістю витратних матеріалів, а з іншого — часом, який іде на виготовлення однієї ляльки.
– Інколи люди пишуть: “Продай за 2 тисячі гривень”, а деякі вважають, що ціна ляльки максимально 300 грн. Однак це не так. Лише сам молд (вінілова заготовка, з якої ветеран виготовляє своїх ляльок. — Delo.UA) коштує $60. Ще третину цієї суми або й більше треба заплатити за доставку. Лише на цьому набігає 2000 грн, не включаючи роботи, — бідкається лялькар.
Рудоволоса красуня скоро вирушить до Сінгапуру. Фото: А. Владико
Спершу для своїх ляльок він використовував китайські молди, однак згодом перейшов на американські.
– Китайські зазвичай набагато гіршої якості, ніж американські. Бувало, що молд приїжджав з браком. Щоб вирішити проблему, я одній з ляльок намалював родимку, адже прямо на обличчі була невелика ямка. Хоч вона була всього лише пару міліметрів, однак це вже заводський брак. Китайські молди дуже погано проходять термообробку.
Коли мені колеги порадили молди американського виробництва, я відразу перейшов на них. Вони значно якісніші, а за ціною іноді бувають дешевшими за китайські.
Розвиток ветеранського бізнесу
Зараз у майстерні Сергія сидять дві ляльки — одна з рудим волоссям, інша — білява.
– Клієнтів я знаходжу через мережу Facebook. Рудоволоса незабаром поїде у Сінгапур, а білявка — до Польщі. Зовсім скоро мені доведеться з ними прощатись. Тому я вирішив не давати їм імен, щоб не звикати. Мені дуже хотілось би лишити їх у себе. Хоча б одну ляльку. Але я буду щасливий, що вони будуть радувати малечу, — говорить Сергій, розчісуючи волосся рудій ляльці.
Лінзи, з яких роблять очі для реборнів. Фото: А. Владико
За словами ветерана, найскладніше і найдорожче при виготовленні ляльок-реборнів — це робота з волоссям. Лише невеликий відріз спеціальної шерсті, з якої роблять волосся, коштує близько 1000 грн, а щоб його вшити в молд інколи замало і цілого дня.
– Цю шерсть ми замовляємо у Туреччині, адже там вирощують кіз з довгою шерстю. Майже вся шерсть приходить білого кольору. Для виготовлення ляльки, ми цю шерсть фарбуємо у потрібний колір, після цього я голкою вшиваю його в молд. Кожну волосину треба вручну вшити, а щоб воно закріпилось, лялька проходить термообробку при 40 градусах у спеціальній печі, — пояснює Сергій.
За його словами, саме ця робота потребує найбільше часу — інколи день, а інколи й більше. Однак воно того варте — така лялька максимально схожа на дитину, її можна розчісувати, заплітати. Є майстри, що промальовують волосся, однак для Сергія це неприйнятно.
Труднощі ветеранської справи
Сьогодні виготовленням ляльок-реборнів в Україні займаються близько 10 майстрів. Але за словами ветерана, між лялькарями швидше панує дружба, ніж конкуренція.
– Це дуже затратна і копітка робота. Вона не для кожного підходить. Однак між собою ми всі дуже дружні і допомагаємо одне одному то порадою, то матеріалом.
Кожну ляльку Сергій підписує своїм прізвищем. Фото: А. Владико
Але вже якщо говорити про труднощі лялькарства, то дуже складно отримувати матеріали, адже майже всі компоненти для роботи — молди, наповнювачі, фарби — доводиться купувати за кордоном. В Україні вони не виробляються зовсім.
– Усі необхідні матеріали коштують дуже дорого. Лише пара якісних очей для ляльки коштує 33 євро. Але на них не можна економити — лялька-реборн має бути максимально схожою на живу дитину.
Реборн навіть має важити як дитина, і навіть пахнути нею.
Водночас Сергій застерігає, що виготовити ляльку, яка буде копією живої дитини неможливо.
– Мені часто надсилають фото дитини і просять зроби таку ляльку, але єдине, що я можу зробити, то це колір волосся і очей. Така лялька лише віддалено буде нагадувати вашу дитину, адже форма обличчя, носа та вушок дитини буде відрізнятись.
Що далі?
Сьогодні Сергій виготовляє лише ляльок-реборнів, однак він на цьому не планує зупинятись.
У планах ветерана — виготовлення ляльок, які нагадують дитину 4-5 річного віку. Їх називають тодлерами.
Сергій Бондар ділиться планами на майбутнє. Фото: А. Владико
На відміну від реборнів, вони значно більші — висота їх близько 1 метра.
– Така лялька потребує значно більше роботи і буде коштувати від $1 тис., адже лише один молд для тодлера коштує більше, ніж у реборна, — пояснює ветеран, повертаючись до роботи над ще однією лялькою, яка вже скоро має поїхати до США.
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини