У Гоа нам полюбилася одна італійська кафешка – тут найкращі сніданки, прекрасний латте і навіть іноді швидкий інтернет, але є один жирний мінус – тут дуже тісно і цю кафешку облюбувала місцева богема – хиппарів від творчості.
Дреди, тату, чванливі наряди – вони сидять тут годинами, крутять самокрутки і голосно теревенять ні про що. Як же я втомився від хіпарів за місяць в Гоа!
У гонитві за «свободою» вони пішли в крайність – неробство, інфантилізм, небажання брати відповідальність, фіаско в матеріальній реалізації. Вони йдуть по життю не навантажуючись – шляхом найменшого опору, а заповітна «свобода» для багатьох з них – це «косячок» з раннього ранку і «вільна любов» без зобов’язань.
У мегаполісах багато хто йде в іншу крайність – кар’єристи і «самореалізатори», для яких життя зводиться до низки цілей, дедлайнів, проектів, ту-ду листів і придбань.
Крайнощі…
Скільки я зустрічав людей, які досягли висот у своїй справі, але потерпілих крах в інших сферах життя – чи то здоров’я, чи особисті відносини.
Скільки я зустрічав “високо-духовних” нероб, які ледве зводять кінці з кінцями. Але зверніть увагу, ось що найсумніше: Перші замість того, щоб піти туди, де складно і страшно, ще більше тікають у свої проекти, а другі замість того, щоб піти туди, де вони себе ще ніяк не реалізували, ще більше йдуть в «шизотеріку».
Ми схильні йти в те, що у нас краще виходить, що ми вміємо, що вже пробували, що безпечно… І навпаки ми втікаємо від того, де ми відчуваємо свою слабкість і вразливість, від того, що незрозуміло і страшно. Дуже рідко мені зустрічаються люди, які в своєму житті дійсно навчилися відчувати і тримати баланс, не впадаючи в крайнощіі.
І це так красиво і сильно.
Тепер це перше, на що я почав звертати увагу при знайомстві – навчилася людина в своєму житті балансу чи скаче з однієї крайношіі в іншу?
Для мене баланс – це індикатор зрілості людини, це про вихід за межі крайнощів і фанатизму.
Йти в крайнощі набагато простіше, ніж зберігати рівновагу і розвиватися багатогранно. Наприклад, набагато простіше піти в монастир, ніж залишитися в світі, але жити усвідомлено і не втрачати себе в метушні. Простіше з головою піти в відносини, «забивши» на свою реалізацію. Або навпаки. Крайнощі завжди простіші і спокусливіші. Але в крайнощах завжди є однобокість. Набагато складніше тримати баланс. Ви самі це знаєте, якщо хоч раз пробували пройти по натягнутому канату. Один, два, максимум три кроки і ось уже втратив рівновагу.
Коли я говорю про баланс, я маю на увазі не тільки баланс духовного і матеріального розвитку, як в прикладі з хіпі та кар’єристами.
Для мене, баланс – це щось глибше, тонше і багатогранніше, тут багато різних аспектів:
- Гармонійна чоловіча і жіноча взаємодія в парі
- Отримувати – віддавати
- Внутрішній світ – зовнішня реалізація
- Свобода – відповідальність
- Діяльність – відпочинок
- Соціум – усамітнення
- Місто – природа
- Справи – здоров’я – особисте життя
- Творчість – матеріальна реалізація
Я сам останні кілька років вчуся ловити і тримати баланс. Виходить не завжди. То йду на три тижні в монастир і після цього ще місяць «літаю в хмарах» і не можу нічим займатися. То «з головою» йду в справи, забиваючи на особисту практику і відносини з близькими людьми. Як гітара потребує регулярного налаштування, так і в житті потрібно розвивати «слух» на баланс та гармонію, щоб вчасно підтягти або послабити одну з струн життя.
Баланс вимагає максимальної усвідомленості, чутливості, мудрості та інтуїції. Баланс – це непростий, але красивий і благородний шлях. Це те, чого я бажаю вам і самому собі в Новому році. Давайте разом вчитися тримати баланс і розвиватися не однобоко, а всебічне і багатогранно – без крайнощів і фанатизму. Давайте не боятися йти туди, де ми відчуваємо свою слабкість і вразливість, а не ховатися в те, що і так «прокачано». Давайте цього року будемо разом досліджувати цю тему, шукати рівновагу і баланс в різних гранях життя. Знаю, що це складно. Але по-іншому я не хочу.
Крайнощі не надихають.
За матеріалами Сома
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини