У пошуках українців, які загубили фотоапарат у Львові, родина Носевичів з Мінська провела справжнє розслідування.
Вирахувати господарів камери вдалося по знімках школи, де навчається їхній син, повідомляє білоруська платформа Хартія’97, – пише УП.
Фотоапарат у Львові загубила сім’я з Дніпра.
“Ми всією родиною – я, чоловік і двоє дітей – подорожували у Карпатах. Були у Словаччині, а потім приїхали на екскурсію до Львова, – розповіла власниця камери Олена Алексеєнко.
У метушні віддали фотоапарат синові, і той його посіяв. Повернулися на ймовірне місце втрати, але нічого не знайшли. Засмутилися дуже, адже там були фотографії за три роки. Я там ще вагітна була, а зараз доньці вже 2,5 року“.
Олена Алексеєнко. Фото charter97
Родина Алексеєнків загубила камеру наприкінці жовтня. А перед Новим роком Олені зателефонував класний керівник сина і розповів, що у школу написала людина, яка знайшла наш фотоапарат.
“Він залишив свою електронну адресу. Виявилося, що це Андрій Носевич з Мінська. Ми з ним списалися, і по моїй фотографії він переконався, що це дійсно мій фотоапарат. Ми повірити не могли, що це можливо“, – поділилася Олена.
Андрій вислав камеру поштою. Від подяки він відмовився, сказавши, що це буде подарунком на Новий рік.
“Але ми все-таки домовилися, що ми їм з Дніпра надішлемо українські цукерки для дитини. Уже вислали! Мене вразило не тільки благородство мешканців мінська, а й те, з якою завзятістю вони нас шукали! Ми запросили їх до нас в гості. Так що будемо дружити сім’ями“, – додала Олена.
Андрій Носевич з Мінська розповів, що під час відпочинку у Львові вони з дружиною знайшли у сквері фотоапарат.”Дивимося знімки, а там серед інших і фото дітей – дівчинки і хлопчика. Було видно, що знімки тільки-но зробили. Ми сіли на лавку з фотоапаратом і почали чекати, раптом господарі повернуться. Прочекали близько години. Ніхто не прийшов. Ну що робити? Взяли його додому“, – розповів Андрій.
Далі вони почали шукати зачіпки по фотографіях. Так знайшлися знімки школи, в яку ходив син родини, яка загубила камеру.
“На вивісці побачили номер. Написали на електронну адресу школи. І вони відповіли, що є така сім’я. Ми були невимовно раді! – поділився Андрій.
Ми спроектували цю ситуацію на себе. У нас теж сім’я, дитина – син Діма. Як би нам було неприємно втратити всю свою сімейну фотоісторію. Ми відразу вирішили знайти господарів. А ось українські цукерки із задоволенням з’їмо“.
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини