Глава Асоціації психіатрів про те, що відбувається в психіатричних лікарнях
Рівно за тиждень «гроші підуть за пацієнтом» в стаціонарні відділення українських лікарень. З 1 квітня, стартує наймасштабніший етап медичної реформи авторства Уляни Супрун. За задумом, екскерівниці МОЗ, у цій фазі зміни торкнуться вторинної ланки медицини – фінансування роботи вузьких спеціалістів. Наразі сума, яку отримував кожен медичний заклад від держави, була прив’язана до кількості ліжкомісць та працівників, а вже через тиждень вона залежатиме від обсягу реально наданих медичних послуг. Іншими словами, чим більше пацієнтів звертаються у медустанову, тим більше вона отримує грошей. Самі ж кошти будуть надходити не з бюджетів, а від посередника: Національної служби здоров’я, яка визначатиме, хто і скільки отримає. Надавати кошти НСЗУ буде лише тим медустановам, з якими укладе угоди. Для того, щоб отримати право на надання кожної окремої послуги від НСЗУ, кожна лікарня та поліклініка повинні довести, що послугу цю вони здатні надати якісно: мають належне обладнання та кваліфікованих лікарів, – пише Главком.
Запровадження цієї системи викликало переполох серед психіатрів. Вони стверджують: лікування їхніх пацієнтів не можна загнати в стандартні рамки стаціонарного лікування терміном до трьох тижнів – а це максимум, на який, за розрахунками фахівців психіатрії, вистачить грошей, виділених на лікування одного випадку. «Якщо для лікування неврозів достатньо до двох тижнів стаціонару, то хворі на важну шизофренію можуть перебувати у лікарні роками», – пояснює «Главкому» віце-президент Асоціації психіатрів України Юрій Закаль. Два місяці тому фахівець запевнив, що психіатри не можуть погодитися із такою моделлю фінансування, а тому звертатимуться до профільного комітету парламента та до міністерства, аби вплинути на ці плани.
До слова, не менше схвильовані і фтизіатри. З кінця минулого року і до кінця лютого ледь не усіма областями України прокотилися мітинги фтизіатрів, які вимагали не скорочувати відділення, де лікують хворих на туберкульоз.
На порозі нового етапу медреформи «Главком» поспілкувався з президентом Асоціації психіатрів України Семеном Глузманом, про те, як тепер відбуватиметься фінансування галузі та до яких наслідків для психічного здоров’я може привести масова карантинна ізоляція українців.
Як відбуватиметься фінансування психіатричних лікарень з 1 квітня?
Ніхто нічого не знає, є лише чутки. Наскільки мені відомо, під час роботи комісії лікарів, яку зібрав Зеленський, медреформа продовжиться. З 1 квітня почнуть виписувати хворих з психіатричних та туберкульозних лікарень. До слова, такі заходи серйозно збільшать кількість мішеней для коронавірусу, адже ці люди підуть на вулиці. Як мені розповіла людина з оточення Михайла Радуцького(голова парламентського комітету з питань охорони здоров’я, – «Главком»), припиняти медичну реформу не можна, адже на її продовженні наполягає МВФ.
Ваш колега, Юрій Закаль (віце-президент Асоціації психіатрів), розповідав «Главкому», що фінансування вистачатиме на перебування пацієнта у стаціонарі лише впродовж 2-3 тижнів. Це правда?
Приблизно так. «Супрунята» створили якісь свої протоколи лікування, свої схеми фінансування. Поки що це виглядає як наближення до катастрофи. Справді, скорочувати кількість ліжкомісць у психіатрії необхідно, але ж не одним махом. Скорочення ліжкомісць триває от вже 15 років – потрібно було просто спокійно продовжувати.
Супрун же вирішила позакривати усі психіатричні амбулаторні диспансери для того, щоб нічому не навчені сімейні лікарі займалися ще й психіатрією та фтизіатрією. Але ж так не можна, це знущання і над лікарями, і над пацієнтами. Цьому треба вчитися. Справді, у якихось країнах так і відбувається: сімейний лікар займається психіатрією, я сам спілкувався із таким англійським фахівцем. Але ж він і знає значно більше, ніж наші психіатри, вже не кажучи про сімейних лікарів. До того ж, я не впевнений, що саме така модель, із сімейними лікарями, яку взяла за основу Уляна Супрун, підійшла б Україні.
До речі, може бути ще гірше. За Михайлом Радуцькимстоїть наш колишній міністр Олександр Квіташвілі, і от у них інші ідеї – грузинська модель. Це приватизація усіх медичних закладів. Зверніть увагу: жодного психіатра та фтизіатра у цій комісії, яку збирав президент, немає. А чому? Тому що Зеленський доручив зібрати цю комісію? Радуцького. Нехай він мене не любить, як і я його, але ж є інші психіатри!
Тож зараз у питанні подальшого фінансування ми знаходимося у підвішеному стані.
З 1 квітня фінансування психіатрії стане кращим чи гіршим за те, що є зараз?
Це неправда, що зараз грошей виділяється менше, ніж очікується після 1 квітня.
У першу чергу потрібно було б активувати роботу низки диспансерів, які за останні роки ледь-ледь працювали. А працювали погано через те, що туди просто не ходили пацієнти. Вони розуміли, що туди держава закуповувала погані, старі медикаменти. Супрун та її команда склали перелік медикаментів для закупівель – так там немає жодного нового препарата. Принаймні, що стосується психіатрії. Як, скажімо,відбуваєтья у кардіології, як не можу казати.
Чи вбачаєте ви небезпеку різкого сплеску психічних хвороб внаслідок нинішньої карантинної ізоляції?
Швидше, ні. Розумієте, шизофренія не виникає внаслідок ізоляції. Я б говорив швидше про збільшення кількості межовихрозладів. Принагідно я міг би навести приклад Василя Стуса, із яким я перебував в одній камері. Після перебування у одиночній камері він, людина досить нервова і чутлива, – за його ж словами – почав чути голоси. Аби не погіршувати цей стан, нас посадили разом.
До того ж, врахуйте, що зараз у людини в ізоляції є телебачення, інтернет.
Як щодо почастішання випадків депресій? Адже багато людей втратить роботу, доходи…
Розумієте, депресії бувають різними. Одна річ – медична депресія, коли людина, яка хворіє, може накласти на себе руки. Це треба лікувати.Інша річ – коли людина втрачає роботу, не має чим годувати сім’ю,знаходиться у відчаї та депресивному стані, то це потрібно лікувати не медикаментами, а працевлаштуванням. Такого плану депресій та роздратувань буде багато, і я побоююся, що на тлі таких станів не виключені масові заворушення. Судіть самі: де знайде роботу після закінчення карантину мешканець райцентру?
Однак потрібно не забувати, що карантин – не єдиний соціальний стрес, у нас позаду ще шість років війни. Хіба це не погіршує психічний стан?
Давайте відверто: ці шість років війни торкнулися не всіх. Не всі українці переймаються, що якусь чужу людину вбили на фронті. Їх не стосується – і слава Богу. Якщо раніше всі переймалися кожним іменем вбитого, то наразі суспільство вже звикло…
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини