Віктору Фантаєву – 21 рік і він хворий на коронавірус. Киянин тиждень лежить у міській лікарні №4 та вживає ліки.
Хлопець зізнається – як тільки дізнався про COVID-19, був засмучений, адже розумів, що хвороба смepтельна. Але через кілька днів з його палати виписали 58-річного чоловіка, а з сусідніх жінку й чоловіка, обоє старші 80 років. Настрій покращився.
У розмові хлопець постарався детально та відверто розповісти не тільки про захворювання, а й про те, як він перебуває у лікарні. Що їсть, як проводить день, чи платить гроші за ліки та коли готується до виписки. Деталі читайте в матеріалі OBOZREVATEL.
“Із 3-х тестів тільки 1 показав у мене COVID-19”
Віктор відчув себе погано в перші дні квітня. У Європі він був 2,5 місяці тому, відтоді з іноземцями не спілкувався. Дотримувався карантину, до магазину ходив пізно ввечері, зустрічався, крім сім’ї, лише з декількома друзями і то у себе на районі.
Тим не менш, на початку квітня хлопцеві стало погано. “Почався вологий кашель, першіння в горлі, нежить. Але, за відчуттями, ніби у мене переохолодження, і відчував себе на грані застуди. Я почекав три дні, коли кашель уже значно посилився, став сухим й спазмічним. Він був настільки сильним, що я до пуття заснути не міг. Тоді вже зрозумів, що справи кепські, і звернувся до сімейного лікаря”, – розповідає Віктор.
Через те, що у хлопця не було температури, йому призначили симптоматичне лікування – мікстуру від кашлю і порадили пити 3 літри рідини щодня. При цьому сам Віктор почувався жахливо – його кидало в жар (без температури), а організм був дуже втомленим.
“На наступний день температура піднялася до 37 з чимось. Іще наступного дня вона стала вищою 38 і я ніяк не міг її збити. Здав перший ПЛР-тест у поліклініці, паралельно сказавши сімейній лікарці, що мені тільки гірше. Вона мені порадила госпіталізуватися. Довго думав, чесно скажу, адже боявся підчепити хворобу в лікарні. Але зважився і дуже радий, адже це врятувало мені життя”, – продовжує хлопець.
До Віктора приїхала швидка допомога, лікарі були в захисних костюмах. Вони виконували роль “медичного таксі”, тому на місці відмовилися проводити будь-яке лікування.
По приїзду в інфекціонку хлопцеві зробили експрестест, який показав негативний результат. Але для підстраховки молодого чоловіка госпіталізували в звичайну палату й зробили повторний ПЛР-тест уже в лікарні.
“Там почувався дуже погано, температура піднялася до 39. Я три доби не спав, тіло було ослаблене. Але що в цій ситуації найцікавіше – експрес показав же негативний результат. Тест, який робив у поліклініці, прийшов на 4-й день і також був негативним. А той, який я зробив в Олександрівській лікарні – був позитивним. Мене одразу перемістили в окремий, закритий інфекційний бокс. Лікар зробив рентген, і в мене діагностували двосторонню полісегментарну пнeвмoнiю, а також кopoнавірус”, – розповідає Віктор.
При цьому всю сім’ю і тих людей, з якими спілкувався наш співрозмовник, під контроль узяли відповідні органи.
“Я витратив одну тисячу гривень, а думав, що потрібно 20”
Невтішні результати поставили перед хлопцем непросте завдання – за допомогою лікарів боротися з COVID-19. Де-факто, лікувальні маніпуляції з Віктором проходять трохи менше тижня. За цей термін хлопець встиг адаптуватися до нових реалій.
У розмові Фантаєв розповідає, що щодня встає о 6 ранку. Приходить медсестра і ставить крапельниці з двома антибіотиками.
Далі йде прийом ранкових ліків, сніданок і обхід лікаря. Він заміряє сатурацію (рівень кисню у крові), слухає серце пацієнта. Лікується наш співрозмовник крапельницями Левоксімеду й Інфулгану, Амбраксолом, АЦЦ 200, Цефтриаксоном, інгаляціями Пульмікорту і Декасану.
“Лікар спілкується зі мною, цікавиться самопочуттям. Окрему увагу приділяють моїм органам, животу, бо частина препаратів дуже токсична. Наприклад, Плаквеніл, хоч і допомагає, але має серйозні протипоказання. Зокрема, тому мені раз у два дні роблять кардіограму й дивляться, чи є вплив на серце, перевіряють зір. Далі у мене вільний час у боксі, можу щось прибрати, почитати. Обідаю. Увечері приходить медсестра й робить процедури. Після неї приходить іще раз черговий лікар, перевіряє мене і спілкується”, – розповідає хлопець.
За словами Віктора, їжа в лікарні непогана. Не ресторанна, але досить смачна. Дають макарони по-флотськи, солоний огірок, плов та інше. Родичі ж можуть передавати цукерки, фрукти, овочі через медперсонал.
Особливих обмежень у виборі немає. У дверях палати є спеціальне вікно, куди може постукати пацієнт – на звук приходить у спеціальному одязі медсестра.
Як розповідає наш співрозмовник, медперсонал працює всередині лікарні практично цілодобово. І якщо говорити об’єктивно, то це величезний ризик.
“У них є костюми, рукавички, маски (не найкращі). Але вони там так часто і довго, що захворіти можна без особливих труднощів. Я, коли ж з ними розмовляю, то у відповідь медсестри зізнаються, після стількох років роботи в інфекціонці у них дуже стійкий імунітет”.
Умови в боксі Віктор описує як нормальні. Місце є, ліжка також. Санвузол розташований у кімнаті, тому виходити на поверх не потрібно.
Лікування поки обійшлося Віктору в тисячу гривень. Хлопець зізнається, розраховував на суми в 10-20 тисяч гривень, але ні. Медикаменти в лікарні йому видають безкоштовно, а тисячу він витратив на ліки замінники, які йому порадили купити самі лікарі:
“Обов’язкового нічого не було. Мені сказали, що є аналоги кращої якості та якщо є бажання, можливість, то краще взяти в аптеці. Ось і все, гроші з мене ніхто не вимагав, це правда”.
Коли вилікується?
Віктор радий, що його сусіда по боксу, 58-річного чоловіка, вже виписали. Він поступив у відділення 5 квітня, а 14 вже вирушив додому.
“Це вселяє надію, що не все так жахливо. Я почуваюся непогано, є кашель, але він спазмічний. Став спати по 6-7 годин”, – пояснює молодий чоловік.
Через тиждень, якщо не буде видимих симптомів хвороби, Віктору зроблять ПЛР-тест. У разі негативного результату, тест зроблять повторно і вже після відправлять додому. Також є варіант, що після одужання його відпустять без ПЛР-тесту, але з умовою тимчасової самоізоляції.
“Хочу додому, звичайно. По-перше, у нас у палаті три ліжка, і займати чиєсь місце не хочеться. Є ймовірність, що довго тут на самоті я сидіти не буду. По-друге, в лікарні перебувати немає бажання. Тому, як тільки все буде добре, з радістю поїду додому”, – підсумував Фантаєв.
Зараз розваг у Віктора не так багато. Він активно веде свою сторінку в Facebook, спілкується з родичами телефоном і читає книги. Зустрічатися з кимось, крім медперсоналу, йому заборонено.
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини