Неймовірні «залізні птахи» Ігоря Сікорського

Невдовзі він відклав свою мрію про вертикальний політ, і, з щойно отриманою ліцензією пілота в руці, вирушив до російського Санкт-Петербурга, маючи великі плани.

Після того, як Сікорський пережив авіакатастрофу, спричинену несправністю двигуна (як повідомляється, мошки засмітили паливний бак), він став справжнім піонером багатопропелерних літаків, які могли безпечно літати навіть після того, як один двигун вийде з ладу.

У 1913 році Сікорський спорудив 4 000-кілограмовий «Руський витязь» – перший чотиримоторний літак, який успішно пролетів. Коли почалась Перша світова війна – літак із майже однією тонною вантажопідйомності привернув увагу російського царя.

Сікорський пішов далі, створивши «Іллю Муромця», який був названий на честь слов’янського народного героя (на зображенні літак наближається до землі на крижаній злітній смузі в Санкт-Петербурзі в 1914 році).

«Ілля Муромець» настільки вразив російського царя Миколу II, що той подарував молодому конструкторові золотий годинник і замовив повний парк важких бомбардувальників для Імператорської російської авіаційної служби.

Але в 1917 році революція усунула царя від влади.

Більшовицька революція була катастрофою для Сікорського. «Ідеали і принципи марксистської революції були неприйнятними для мене», – згадував він пізніше.

Після того, як ім’я Сікорського опинилося в проскрипційних більшовицьких списках, знаменитий авіаконструктор утік із Росії в еміграцію і, зрештою, приземлився в Америці, маючи мало грошей і мало перспектив.

Три перші роки Ігор Сікорський заробляв на життя репетиторством із математики та фізики, а в 1923 році за допомогою емігрантів із Росії – в тому числі завдяки кредитові у розмірі 5 000 доларів від відомого російського композитора Сергія Рахманінова – він заснував Sikorsky Aero Engineering Corporation. Його перший американський літак (на зображенні) був побудований на птахофермі одного з приятелів.

Протягом кількох років, однак, компанія споруджувала гідролітаки для промисловості пасажирських авіаперевезень США, яка швидко зростала.

Але коли злітно-посадкові смуги почали будувати по всьому світу, ринок гідролітаків (які були спрямовані, головним чином, на подолання браку інфраструктури злітно-посадкової смуги) зменшився. Настав час, щоб Сікорський повернувся до одержимості свого дитинства – вертольота.

Вертольоти різноманітних дивних конструкцій вже кружляли і падали над європейськими полями, але механічна простота, з якою Сікорський використав хвостовий рульовий гвинт для протистояння обертальному моментові головного гвинта, заклала основи сучасного вертольота.

У 1939 році Ігор Сікорський сам успішно провів випробування свого вертольота ВС-300. Один із спостерігачів казав, що Сікорський виглядав, «як збентежений професор, який намагається згадати свої нотатки». Це був перший у світі «практичний вертоліт».

Незабаром американські військові запропонували Сікорському 50 000 доларів для створення вертольота, придатного для військового використання.

Кінцевий проект був настільки успішним, що військові замовили 100 із цих вертольотів, а R-4 (на зображенні) став першим у світі серійним вертольотом.

Відтоді вертольоти Сікорського, подібно до відомих у всьому світі Blackhawks (на цій світлині вони зображені у дії в Афганістані в 2010 році), стали символами військової присутності США …

… і різні вертольоти Сікорського перевозили кожного президента США – від Дуайта Ейзенхауера до Дональда Трампа.

Але для Сікорського, який був глибоко релігійною людиною, найбільшою гордістю залишалося використання його вертольотів для порятунку життя.

25 жовтня 1972 року Сікорський написав у листі, відповідаючи на вдячність за врятоване життя: «Я завжди вважав, що вертоліт стане видатним засобом для найрізноманітніших місій із порятунку життя, і зараз, наближаючись до кінця мого життя, я маю задоволення, знаючи, що це виявилося вірним».

Ігор Сікорський загинув наступного дня після цих слів у своєму будинку в Коннектикуті.