Жінка зайшла в офіс служби соціального забезпечення, ведучи за собою 15 дітей.
— Ого! – вигукує працівниця. – Це все ваші?
— Так, вони всі мої, — зітхає схвильована мама, яка чує це питання вже в сотий раз. Вона каже: — Сідай, Вася.
І діти займають місця.
— Отже, — каже жінка, — мені потрібно вас зареєструвати. Назвіть, будь ласка, імена дітей.
— Тут все просто, — відповідає мама. – Хлопчиків звати Василь, а дівчаток – Василина.
Не вірячи своїм вухам, працівниця питає:
— Ви серйозно? Вони всі Васі?
— Так, і це дуже полегшує мені життя. Вранці я кричу їм: «Вася!», і вони прокидаються. Коли настає час обіду, я теж кричу: «Вася!», і вони всі приходять. Коли я роблю зауваження, вони перестають дуріти. Як на мене, це чудова ідея!
Соціальна працівниця не розділила маминого ентузіазму, а лише зморщила лоб і запитала:
— А що, якщо вам потрібно покликати тільки одну дитину, а не всіх відразу?
— Ну, це ж очевидно – тоді я кличу їх по-батькові.