Донька має з татом серйозну розмову. Тому що, рано чи пізно, але таки приходить той час, коли вже дитина має з татом серйозну розмову…
– Тату,.. татечку, послухай! – тато ледь не поперхнулися кавою, бо давно вже від доці таких слів не чули. – Сьогодні ввечері на моє запрошення до нас прийде один хлопець. Він попросить у вас з мамою моєї руки і серця…
– Та ти шо! А ти впевнена?
– Впевнена, тату, впевнена. Сам він, правда, цього ще не знає, але то таке…
– Так от, – продовжує дитина, – коли він того всього у вас з мамою попросить, то не треба, особливо Вам, тату, кидатися йому в ноги та з диким криком “Спасителю! Ізбавителю ти наш!!!” цілувати йому руки…
Оповів: Любомир Коваль
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини