Один з керівних принципів мого життя свідчить про те, що найтрагічніші речі в нашому житті часто передують найпрекраснішим. Мені здається, що в кожній конкретній ситуації всі ми стикаємося з необхідністю приймати рішення про те, чи варто продовжувати рухатися далі, враховуючи все те, що дає і відбирає у нас Всесвіт, або ж поховати себе в своїх стражданнях.
Ці твердження зараз аж ніяк не голослівні, тому що мені самій довелося побувати на самому дні, і я чудово розумію, що це таке. А ще знаю про проблеми, здатні зруйнувати вас швидше, ніж розбите серце. І хочу розповісти вам, що під час моїх спроб навчитися вибиратися з пут мого смутку, прихильності і страждань, до мене раптом дійшло щось більш реалістичне, ніж оптимістичне, але настільки справжнє, що на це не можна було не звернути увагу.
Якщо вас хтось любить, ви це відчуєте. Якщо ви комусь небайдужі, ця людина знайде спосіб бути поруч. А якщо ні – будуть відмовки і виправдання. Іноді вона може сумніватися в своїх почуттях, але ви побачите, як вона ходить туди-сюди в спробах визначитися.
Любов не вимагає від людей розумової праці. Це не загадка, яку необхідно вирішити, і не таємниця, яку потрібно розгадати. Вона просто є, а ми повинні дозволити (або не дозволити) їй бути.
Щиро вірю, що люди дуже відрізняються один від одного і що двох однакових ситуацій не буває, тому нам так складно узагальнити поняття любові і романтики. Знаю, багато хто з вас, ймовірно, читають зараз цю статтю, придумуючи безліч причин, чому людина, яка вас любить, не може бути з вами, чому цьому є логічне обґрунтування і чому я поняття не маю, про що пишу.
Ви можете думати, як вам завгодно, і я не стану вас переконувати. Але ви чіпляєтеся за людину, яка любить вас недостатньо сильно, щоб поставити на перше місце і щоб у вас разом все вийшло. І якщо вже в щось вірити, то краще вірити в те, що всі ми заслуговуємо бути з тим, хто теж хоче з нами бути.
Нам варто навчитися приймати відсутність взаємної любові. Нам необхідно усвідомити, що хоч ми і ставимо когось на п’єдестал, це зовсім не означає, що його судження нас якось визначає. Це просто стиль мислення, який слід змінити, якщо ми хочемо вибратися з порочного кола.
Люди можуть любити вас зовсім недостатньо або можуть любити досить, але не для того, щоб стосунки склалися. Тут принцип «все або нічого» не працює.
Важливо перестати вірити, що коли нам випадає погана карта, то це автоматично робить нас негідними і нелюбимими. Щоб позбутися від таких думок, ми щосили чіпляємося за причини, за які нас потрібно любити, поки рішення піти не почне виходити від нас самих, а не від нашого партнера.
Але у всіх нас, так чи інакше, в результаті все буде добре. У кожного свій шлях, але закінчується він завжди однаково. Вам не потрібна чиясь та любов, щоб відчути себе цілісною особистістю. Вам не потрібно чиїсь дозвіл жити своїм життям. Перш за все, ви маєте потребу в любові до себе. Дозвольте собі жити далі.
Ви самі вирішуєте, у що хочете вірити. Рано чи пізно ви усвідомлюєте, що здебільшого ваше життя залежить від того, у що ви змушуєте себе вірити або не вірити.
Виберіться із клітки, в яку самі ж для себе звели. Тільки у вас є ключ до вашго щастя.
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини