Дрібне злодійство на побутовому рівні в СРСР існувало скрызь. Причинами цього були всезагальна бідність, повсюдний дефіцит, а також відсутність приватної власності як такої.
Так, багато хто вважав, що в країні “все навколо колгоспне і все навколо нічиє”. Про це пише в своєму блозі на LiveJournal білоруський блогер Максим Мирович, – пише Оbozrevatel.
Злодійство в громадському харчуванні
Красти в закладах громадського харчування було найпростіше, оскільки зловити на злочині в цьому випадку було дуже складно. Так, сметану розводили кефіром, а кефір розводили молоком. До самого молока додавали соду, списуючи частину як зіпсоване та забираючи додому. Супи варилися на комбіжирі, а шматочок м’яса для видимості клали вже в тарілку.
Так само крали чай. Істотну частину заварки кухарі відкладали “для себе”, а до величезної алюмінієвої каструлі з чаєм додавали палений цукор і залишали на ніч на невеликому вогні. Таким чином виходила темно-коричнева рідина, яка практично не пахла чаєм.
Злодійство в продуктових магазинах
ГОСТи в СРСР описували норми по “утрусці” й “усушці” товару – продавці користувалися ними по максимуму. Навіть якщо продукт не “усушився”, залишки забирали собі. Нерідко найкращі продукти відпускалися “з-під прилавка” для “своїх” клієнтів, але за вищою ціною. Отримана виручка йшла “в кишеню”.
На базарах також масово обважували – за допомогою “хитромудрих магнітів” і “прихованих гирьок”. Крім того, скрізь були поширені так звані “контрольні ваги”.
Злодійство в магазинах промтоварів
Найбільш якісні товари, які були в дефіциті, але несподівано надійшли в продаж, також продавали “з-під прилавка” за дорожчою ціною. Причому виявити при перевірці такі махінації було практично неможливо. Більш того, часто перевіряючі самі наживалися на торгівлі, за хабарі закриваючи очі на порушення.
Злодійство на заводах і будівництвах
Тут “тягли все, що погано лежало, було погано прикручено або легко відливалося/відсипалося з великої тари”, пише Мирович. А виносили крадене через прохідні або перекидали через паркан спільникам.
Як крали водії, трактористи і таксисти
Водії з автобаз часто крали бензин, соляру, запчастини та фарбу. Таксисти – гроші, елементарно не включаючи лічильника. А в пізньому СРСР вони нерідко виявлялися замішаними в дрібному криміналі: допомагали повіям або, наприклад, нелегальним продавцям алкоголю.
Тіньові виробництва
Як відомо, в СРСР існували цілі тіньові підприємства, які шили “фірмовий” одяг і заробляли на цьому неймовірний капітал. Для порівняння, джинси MONTANA в Радянському Союзі коштували 200 рублів (більше однієї середньої зарплати), а джинси “під Монтану” з тканини подешевше – 100-120, також величезні гроші на той час.
Шилося все це нерідко з крадених, списаних або необлікованих матеріалів. Причому в цьому могли брати участь серйозні люди аж до директорів комбінатів. Іноді схеми “накривалися”, про деякі справи навіть писали ЗМІ.
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини