Жінка з самої школи цікавилася математикою і пов’язала з нею своє подальше життя.
36-річна уродженка Києва Марина В’язовська розв’язала математичну задачу, над якою науковці всього світу безрезультатно працювали протягом останніх 400 років. Жінці для цього знадобилося лише два роки.
Про це повідомляє Освіта.ua.
Про киянку
У школі Марина навчалася добре. Серед усіх предметів надавала перевагу математиці. У 1998 році вступила до Київського природничо-наукового ліцею №145 (поруч із СК “Олімпійський”).
“Потім був Київський університет імені Тараса Шевченка. Механіко-математичний факультет — найкраще місце для вивчення математики. У цьому мене переконав мій учитель”, — згадує Марина.
Любов до математики
Вона хотіла вчитися саме в Києві. Крім математики, її нічого не цікавило. Під час навчання Марина брала участь в олімпіадах з математики у 2002–2005 роках, легко виграючи найвищі нагороди. У 2005-му отримала ступінь бакалавра математики, після чого продовжила навчання у Німеччині в Технічному університеті Кайзерслаутерна.
Складний вибір
Її метою було отримання ступеня магістра.
“Довелося вибирати: залишитися в Києві й шукати роботу або ж продовжити навчання за кордоном. Так і отримала ступінь магістра в німецькому місті Кайзерслаутерн. Я вважаю, що в Україні, як в школах, так і на початкових курсах в університеті, викладають краще, ніж у Німеччині. Але вже на четвертому курсі в Україні більшість студентів починає влаштовуватися на роботу. У Німеччині ж студенти більше часу проводять за навчанням, вони не шукають роботу, відсуваючи навчання на другий план”, — зазначила Марина.
Захист дисертації та відкриття
У травні 2010-го Марина захистила кандидатську дисертацію в Інституті математики НАН України. А в 2013-му отримала ступінь доктора природничих наук у Боннському університеті.
У 2014 році Марина переїхала до Берліна, де працювала постдокторантом у Берлінській математичній школі та Берлінському університеті ім. Гумбольдта. І нарешті, навесні 2016-го вона оголосила, що зробила математичний прорив, розв’язавши давню, чомусь до неї не вирішену проблему пакування куль.
“Моє відкриття – це не осяяння або випадок. Я давно знала про таку задачу. Наукова стаття, в якій запропонований метод оптимізації цієї 8-мірної решітки, була написана у 2003 році”, — каже жінка.
За її словами, вона не знала, що це відкриття світового масштабу.
“Просто хороша стаття вийшла, просто цікава задача, над якою я працювала, але такої уваги не очікувала. Я ж не голлівудська зірка, тому спілкування з пресою далося мені важко. Хоча пояснювати людям, чим і для чого займаються науковці, вважаю частиною своєї роботи”, — підкреслила Марина.
Здобула кілька премій
У січні 2018 року В’язовська стала професором Федеральної політехнічної школи Лозанни, а пізніше, у тому ж році, отримала премію New Horizons in Mathematics Prize за “чудовий додаток теорії модульних форм до проблеми пакування куль у спеціальних розмірностях”.
Роботи Марини В’язовської були охарактеризовані як “просто чарівні”, “дуже гарні” і “надзвичайно несподівані”.
Тріумф киянки продовжувався. У 2019 році вона отримала премію Ферма, а у 2020-му – ще дві нагороди: у вересні – Національну премію Лациса (National Latsis prize) від Швейцарського національного наукового фонду, і премію Європейського математичного товариства (EMS-prize) (присуджується раз на чотири роки).
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини