Юрій Бутусов в ефірі Радіо НВ охарактеризував безпрецедентність атаки на кораблі Чорноморського флоту РФ у Севастопольській бухті.
Цензор.НЕТ пропонує вашій увазі розшифровку інтерв’ю головного редактора видання в ефірі Радіо НВ.
– Триває спеціальний ефір на радіо НВ. Мене звати Олексій Тарасов. Наступні дві години ми проведемо разом. Зараз до нашого прямого ефіру доєднується Юрій Бутусов, головний редактор Цензор.НЕТ. Пане Юрію, добрий день. Вітаю вас в ефірі.
– Добрий день, вітаю вас.
– Тож, вчора ми побачили те, що відбувалося в Севастополі. Не те, що побачили на власні очі. Побачили багато відео, які були опубліковані. Було багато аналітики щодо того, що сталося. Також були такі думки, щодо того, що та операція, яка була вчора здійснена в Севастополі, вона є унікальною. Чи ви з цим погоджуєтесь?
– Звичайно, з технічної точки зору, це абсолютно безпрецедентні події, які зараз, я думаю, для усіх військових у світі є такою основною темою для обговорень, оскільки вперше така проведена масштабна атака. Причому надводними дронами, беспілотними апаратами. В такому масштабі, до такого масштабу російський флот виявився абсолютно не готовим. Тобто типові засоби реагування і оборони морської бази, які були наявні у росіянин, не впорались з цією атакою.
– Ми також бачили, тільки що я говорив про ці відео, які були опубліковані, там можемо побачити, як ці дрони, здається, вражають російські кораблі. Один з них ідентифікують як фрегат Адмірал Макаров. А що ви побачили на тих відео, які саме з’явилися в мережі?
– Да, дійсно. Один з кораблів, до яких підпливають дрони і очевидно вражають їх, – це фрегат того проєкту, до якого належить Адмірал Макаров, і два, як мінімум, десантних корабля, які також були ймовірно уражені. Тому також ми знаємо, що були атаковані з повітря беспілотниками одночасно, тобто були атаковані кораблі з повітря. Найбільше, що вражає, що очевидно, що всі ці дрони і для повітряної атаки, і морські дрони, надводні, – все це зроблено українськими фахівцями, очевидно, це зроблено якимись людьми, які мають достатньо високий рівень інженерних знань. І звичайно, координація, те, що це було здійснено одночасно – удар з повітря і удар з моря дронами – це абсолютно безпрецедентне по своєму масштабу технічне завдання. Розуміючи, що це вперше таке було зроблено взагалі у світі, я думаю, що це можна розцінити як величезний технічний успіх.
– Добре, я також, знаєте, читав аналітику, в тому числі і наших, і західних військових експертів. Є таке видання спеціалізоване (мені здається, що воно американське, я можу помилятися) має назву Naval News. Там вони, здається, я не впевнений, можливо, вони одними з перших опублікували цього надводного дрона, що його знайшли на березі в Севастополі. І також підтверджують, що дійсно, це, мабуть, розробляли саме українські спеціалісти. І ті відео, які були також з’явилися в соцмережах, там можемо побачити ту камеру, якою це знімалося. Чи можна зараз оцінити ті пошкодження, які ця атака завдала Чорноморському флоті в тій Стрілецькій бухті?
– На відео у нас немає надійних підтверджень, що саме, які ушкодження завдані, наскільки вони важкі. Росіяни, звичайно, їх засекретили. Заява російська, що там нічого не відбулось, ніяких ушкоджень нема, довіри не викликає, оскільки вони могли показати просто, що ніяких ушкоджень нема і тоді б усі питання були зняті. Бо на відео чітко видно зони, де було завдано ураження. Але ми не бачили жодних ні фото, ні відео, ні з фрегаті типу Адмірал Макаров, ні з російських десантних кораблів, які були атаковані. Очевидно, що росіяни не бажають показувати реальні розміри ураження. Очевидно, з цього можна зробити висновок, що все ж таки ураження відбулося. Пошкодження, як мінімум, значні. Я не знаю, яку за вагою вибухівку можна було там в цей човен в принципі завантажити. У мене немає цієї інформації. Я думаю, сподіваюсь, що цього достатньо для ураження. Але звичайно, є питання, чи достатньо цього для того щоб знищити такий великий корабель.
– Ми також пам’ятаємо, що Росія ніколи не визнає своїх втрат. А тут навіть після цієї атаки вони сказали про те, що був пошкоджений тральщик Іван Голубець. Тобто ми розуміємо, зазвичай, якщо вони кажуть, що щось одне пошкоджене, то ми так чи інакше можемо це помножувати на 3 чи на 4. Але звісно, що ми маємо очікувати на якусь більш перевірену інформацію, щоб це стверджувати. Інше хочу з вами обговорити. Побачив сьогодні новину про те, що вперше з часів, скажімо, повномасштабного вторгнення, тобто з 24 лютого, тобто з лютого-березня ми бачимо інформацію про те, що Генштаб прозвітував, що було знищено 950 окупантів. Маємо таку цифру. Такого вже давно не було. Про що це вам свідчить?
– В мене нема інформації, в якому місці були завдані такі великі втрати російськими окупантам. Тому я не можу прокоментувати. Зазвичай, такі великі втрати – це результат якихось операцій великих на оточення або тривалих запеклих битв, де, наприклад, противник атакує нашу підготовлену оборону, отримує якісь потужні масовані удари. В мене поки що немає інформації, в якому це могло б статися. Тому прокоментувати тут детально я не можу.
– Зрозуміло. Тут можемо тільки процитувати саме заяву українського Генштабу, який сказав, що гарна була доба. І дійсно, гарно, якщо 950 ліквідованих російських окупантів, це дуже-дуже добре. Тиждень тому ви нам в ефірі пояснювали, наскільки важкою є ситуація навколо Бахмута, наскільки росіяни намагаються хоч на тому напрямку чогось досягнути. Після цього з’явилася новина, мені здається, це був чи то понеділок, чи то вівторок цього тижні про те, що Збройним силам України вдалося відкинути окупантів на 2 км. Нібито ту дистанцію, яку окупанти проходили 2 місяці, ми змогли їхні досягнення звести нанівець за 48 годин. Що ви знаєте про те, що відбувається там зараз
– Так, дійсно, нами була проведена контратака. Ситуація залишається складною. Тим не менше на одній з ділянок ми повернули наші позиції, де противник дуже близько наблизився до околиць Бахмута. Але на інших ділянках противник зберігає свої позиції, намагається просунутися. Але з іншого боку, ніяких просувань на цей момент у ворога в цьому районі нема. Зараз основні зусилля противника, просування зосереджені в районі міста Вугледар, в районі села Павлівка. Там противник намагається прорвати нашу оборону. І в районі Авдіївки, в районі Опитного і Водяного. Тобто ворог намагається просуватися там. На Бахмуті ситуація на цей момент важка, але вона стабілізована і ніяких таких раптових проривів у противника там не буде.
– Інша хороша новина, яку ми отримували цього тижня, це те, що ЗСУ відрізали сполучення окупантів по трасі Сватово-Кремінна. Ми говоримо про Луганську область, про північ Луганської області. І також саме у вас бачив, ви відео опублікували у себе на Ютуб-каналі про те, що біля сел Невське та Новолюбовка Луганської області була знищена ціла батарея з 5 новітніх російських самохідних артилерійських установок МСТА СН-2. Чи це все пов’язано? Що ви можете нам розповісти про Луганський напрямок?
– На Луганському напрямку українські війська продовжують наступ. Ця російська батарея знищена в жовтні. Як відомо, після втрати Лимана російське командування намагалося стабілізувати лінію фронту на кордоні з Луганською областю, не допустити туди українські війська, оскільки, як відомо, вони включили Луганщину у склад Росії указом Путіна. І, звичайно, для них тепер це був такий болючий удар, що те, що вони собі включили у склад, вони не здатні втримати. І українські війська вибили росіян вже з частин сел Луганщини, звільнили Невське. Район Невського був одним з таких ключових пунктів в цьому районі. Наші війська продовжують просування. Те, що ми вийшли і можемо здійснювати на даний момент вогневий контроль над ділянкою траси Р66 між Кремінню та Сватовим – це значне досягнення, оскільки це був дуже зручний рубіж для противника. Так звана рокадна траса, яка дозволяла здійснювати маневр військ по фронту. Тепер вихід до цієї траси по суті ламає противнику маневр, комунікації обмежує. І це створює можливості для охоплення, створює загрозу, створює загрозу позиціям противника, як в районі Кремінної, так і в районі Сватова. Тому це значне досягнення. Наступ іде, оскільки ворог розуміє його напрямок і зосередив великі сили, повільно. Але вражає, що українські війська продовжують просування, хоча там дуже великі сили росіян зосереджені зараз.
– Одна з новин, яка опосередковане має стосунок саме до Луганщини, – це те, що було знято з цього напрямку російського генерала Лапіна. Пам’ятаємо, що там були дуже невдоволені цим Лапіним двоє персонажів російських. З одного боку, очільник Чечні Кадиров. З іншого боку – засновник ПВК Вагнер Пригожин. І от ми бачимо, що цього Лапіна відсторонили. Про що це вам говорить? Чи нам варто взагалі звертати на отакі перестановки?
– Для нас це в принципі завжди цікаво, що відбувається в командуванні противника. Зміни командування завжди призводять до певних змін і в тактиці, і в застосуванні в цьому районі. Для нас це важливо. Звичайно, що це визнання українських військ в цьому районі, по-перше. По-друге, дуже важливо, що після низки поразок у російському військовому керівництві вже немає такої чіткої вертикалі цілеспрямованої. І зараз по суті є таке двовладдя в російській армії. Я про це писав. Тобто є вертикаль міністра оборони Шойгу і начальника Генштабу Герасимова і тепер є своя вертикаль генерала Суровікіна, командуючого операцією в Україні, якого підтримують Пригожин і Кадиров. Їхня кампанія проти Лапіна –це насправді був наїзд саме на Шойгу і Герасимова, яких вони намагаються збити. Відомо в інтернеті, у 2017 році, навіть Шойгу започаткував розслідування проти компаній Пригожина, які намагалися захопити ринок постачання харчування до російської армії. Очевидно, що ця боротьба за ресурси, за фінанси, за владу в російській армії зараз призвела до такого двовладдя, де всі сторони бігають до Путіна і намагаються заручитися його підтримкою. Для нас це добре, тому що у ворога, з одного боку, є проблеми з управлінням, які обов’язково будуть відображатися на якості бойових дій, на якості управління військами. З іншого боку, ми бачимо, що ворог намагається здійснити зміни в управління військами. За цим треба пильнувати, оскільки ці зміни можуть погіршувати, а можуть дещо і покращувати становище, організацію, освнащення російської армії.
– Ви вже згадали про цього Суровікіна, який з боку Росії відпвідає за так звану спеціальну військову операцію, як вони називають війну Росії проти України, продовжують називати. Я читав таку аналітику від фонда Карнегі щодо того, яким є мандат цього Суровікіна, якими є його задачі. На думку їхніх аналітиків, Суровікін має задачу перейти на всіх фронтах до стратегічної оборони, з можливістю (я тут цитую, вибачте, що так довго буду говорити) з можливістю відволікаючих ударів та локальних тактичних наступів для покращення позицій і що нібито Росія має намір вибудувати стійку та довготривалу лінію оборони на нових захоплених територіях так, щоби унеможливити глибокі прориви ЗСУ та подальші зрушення нових кордонів. В сенсі, що головне встигнути до холодів фактично заморозити цю війну. Чи ви бачите саме подібні дії на наших фронтах з боку росіян?
– Я не бачу ознак того, про що написали дослідники з Карнегі. Насправді ситуація на фронті показує дещо іншу обстановку. Росія має велику перевагу в силах, зберігає в бойовій техніці. Зараз намагається створити велику перевагу в особовому складі на фронті. Російські війська зберігають керованість управління, отримають велику кількість боєприпасів і мають перевагу в боєприпасах. Мають перевагу в деяких інших видах важких озброєнь. Тому зараз те, що відбувається на фронті, це боротьба за тактичну ініціативу. Стабілізація фронту з огляду тієї кількості військ, які зараз є на передовій, неможлива. Ідуть маневрені бойові дії. За тактичну ініціативу обидві сторони, намагаються постійно нав’язати ініціативу противнику, зайняти більш вигідні рубежі, більш вигідні позиції. Там, де є можливість, є засоби ураження, розвідки і штурмові підрозділи, там намагаються просуватися вперед, атакувати. Тому не треба розрахувати, що зараз, можливо, якась така за досвідом Першої чи Другої світової війни, така велика пауза, що всі сядуть в траншеї і будуть один на одного дивитися кілька тижнів чи місяців в біноклі чи приціли. Такого не станеться. Для цього нема передумов зараз будуть продовжуватись отакі активні бойові дії. Вони будуть мати тактичне значення. Це не будуть великі прориви. Зараз це неможливо. Але, звичайно, обидві сторони будуть намагатися максимально послабити боєздатність і сформувати резерви, щоб можна було перейти знову до якихось масованих наступальних дій на певних напрямках.
– Говорячи саме про те озброєння, яке надходить росіянам на фронти, ми бачили, сьогодні з’явилась публікація Нью-Йорк Таймс. Вони вважають чомусь, що українська здобула перевагу в артилерії на Півдні України. Як ви гадаєте, чи ми маємо просто скептично ставитися до таких публікацій?
– Да, я думаю, що це занадто оптимістичний погляд. Можна сказати, що на ділянці, на Херсонському фронту, на фронті Херсонського плацдарму, завдяки постійним масованим ударам по російським переправам через Дніпро в цьому районі, у противника дійсно послаблена логістика. І можна сказати, що там наша артилерія і російська артилерія досягли певного паритету. Але говорити про те, що у нас там є перевага, – це перебільшення. Тому що росіяни роблять все, щоб перекинути туди боєприпаси, додаткові засоби ураження, артилерію і теж постійно ведуть обстріли. Російська артилерія там продовжує працювати. Звичайно, завдяки тому, що українці мають певні розвідувальні можливості і високоточну зброю, у нас є значна кількість успіхів в цьому районі. Тут наше командування дійсно сконцентрувало сили. Наша контрбатарейна боротьба і в принципі ураження противника організовані достатньо ефективно за рахунок наявності боєприпасів у першу чергу і ефективної аеророзвідки. Але неможна казати, що десь у нас тут так. Ще занадто великий оптимізм висловлюють наші західні колеги.
– Пане Юрію, ще хочу наостанок з вами обговорити отаку нетипову заботу окупантів щодо українців на півдні України, на тих тимчасово окупованих ними територіях. Ми бачимо, що вони закликають до евакуації, бачили фотографії таких листівок, які розповсюджують, навіть вже по лівому берегу Дніпра на Херсонщині, що треба виїжджати кудись в Краснодарський край і так далі. мені здається, що тут є досить просте пояснення, що це не евакуація, а депортація, щоб потім заселити ці території росіянами, тобто лояльним населенням. А як ви сприймаєте ці факти? Для чого їм потрібно вивозити українців з тимчасово окупованих територій?
– В першу їм потрібно на Херсонщині покращити свою логістику. В них там великі проблеми. Тому через велику кількість проблем і через те, що у них паромне сполучення, їм треба зменшити кількість людей, яких їм треба утримувати там і які вимагають пересування через ріку. Вони намагаються скоротити сполучення через Дніпро, щоб зосередити максимальну кількість переправочних засобів для логістики своїх військ. Для цього їм треба в принципі все цивільне населення відселити, щоб можна було усі пароми, усі катери, усі суда зосередити виключно на постачанні військ. І щоб люди не стояли там переправах, не були невдоволені. Звичайно, прибрати їх. І третє. Звичайно, вони розуміють, що серед українців є багато патріотів, яких вони підозрюють в передачі інформації до України про зосередження російських військ і хочуть забезпечити таким чином безпеку свого тилового району.
– Пане Юрію, те що ви кажете, це дійсно звучить дуже логічно. Я дуже дякую вам за вашу аналітику. Юрій Бутусов, головний редактор Цензор.Нет був з нами на зв’язку. Ми обговорювали ті події, які ми вже обговорюємо не перший день. Спочатку те, що відбулося у Севастополі. І тут, знову ж таки, маємо наголосити, що це була безпрецедентна подія. Сподіваюся, ви зрозуміли, чому. Пан Юрій нам це пояснив.
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини