Історія про Мухтара із Мощуна – це село, де були одні із найзапекливіших боїв за Київ.
Пес Мухтар із села на Київщині через окупантів втратив господаря і лапу, та повернувся в рідне село і змусив плакати всю вулицю, йдеться в ТСН.
Мухтар з господарем потрав під обстріл. Кантуженого чоловіка вивезли військові, а собака десь дівся. З осколками у тілі, волочачив лапу, таким його побачили після деокупації села, рятувати ж вивезли, аж до Харкова.
Мухтар нестримний і грайливий пес і не одразу видно, що у нього немає однієї лапи. Лихо з ним трапилось навесні, коли російським військам тоді ввижалося, що вони можуть взяти Київ за три дні, але й за місяць не змогли взяти село неподалік столиці – Мощун.
Господар Мухтара разом з сусідом ховалися у підвалі. Потім вони спробували виїхати із пекельного поля бою, та в машину, яка мала їх вивезти стався “прильот”. Тож вивозили людей вже українські воїни, через ліс. “Солдат, який переводив через ліс кричить “лягайте”, батько з пузом ляже, підбіжить Мухтар, оближе, встає і так…”, – розповідає дружина чоловіка.
Пораненого та кантуженого господаря пса таки доправили до Києва, а Мухтар залишився у Мощуні. Вже, коли російські окупанти втекли з Київщини і людям дозволили повертатися до села, відшукали Мухтара. “Нога теліпалася і волонтерка забрала”, – розповідає хазяйка.
Волонтерка Оксана теж з Мощуна, тож ледь не щодня сюди проривалася під час боїв, щоб вивозити тварин. Не всі люди, що терміново покидали свої обійстя, забирали із собою вихованців. Деякі залишали їм їсти-пити, бо думали, що не надовго з дому, а потім Оксані переказували, де і які зачинені тварини. Тварин з гарячих точок Оксана звозить до притулку, де їх відгодовували та лікували. “З Мухтаром у нас не було такого лікаря і ми його відправили до Харкова”, – розповідає волонтерка.
Аж у Харкові Мухтара з Київщини прооперували – з тіла повитягували скалки від снарядів і довелося повністю ампутувати лапу. Волонтери хотіли знайти для нього нову оселю, бо від його хати нічого не лишилося, не витримало серці і в господаря. “На нервах дивитися на ці руїни, які 30 років будували. За один день все зруйнували. Не витримав”, – розповідає син.
Однак, Мухтар дуже сумував, тож його привезли назад до Мощуна. Нині він з господинею мешкає у сусідському будинку, де більш-менш збереглися стіни та стеля. Власники хати виїхали до Німеччини і впустили жити. Тут ще й досі немає на світла, ні газу, воду збирають дощову у тазики. “Мені кажуть, що віддай волонтерам. Куди я його віддам? Як дитя”, – каже жінка.
Коли Мухтар, після операції, повернувся в село, від радощів плакала вся вулиця. Дивлячись як пес на трьох гасає і радіє життю усім додає сили і віри, що вистоїмо, відвоюємо, відбудуємо, що все буде добре.
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини