Журналісти реконструювали історичний вигляд територій, які приховала вода під час побудови Каховського водосховища. Ця місцевість має історичну назву Великий Луг і передусім асоціюється з козаччиною.
Утім, на цих територіях були і скіфське і татарське городища, які, на жаль, теж зникли. Вода забрала багато археологічних пам’яток, а водосховище стали називати Каховським морем, – пише 24 канал.
Як виглядав Великий Луг до будівництва на ньому Каховського водосховища
Під час будівництва Каховської ГЕС у 1950-х роках радянська влада поховала під водою понад 250 тисяч гектарів українських земель, на частині з яких знаходилися важливі історичні об’єкти – залишки шести Запорізьких Січей та старовинні городища. Ці території називали Великим Лугом.
Журналісти видання Texty.org.ua за допомогою топографічних карт 40-х років ХХ століття та сучасних супутникових знімків дослідили, якою була територія Великого Лугу до того, як її затопили водами “Каховського моря”.
Шість із восьми Січей були розташовані на цих територіях
Великий Луг – це переплетення річок та їхніх численних приток, порослих очеретами озер і боліт, луків, заплавних лісів і чагарників, подекуди високі піщані кучугури. Він тягнувся на понад 100 кілометрів зі сходу на захід, на 20–25 кілометрів із півночі на південь.
На Великому Лузі у XVI–XVIII століттях стояли шість із восьми Запорозьких Січей: Кам’янська, Нова (Підпільненська), Чортомлицька, Базавлуцька, Микитинська та Томаківська.
Вода змила татарське та скіфське городища
Також під час будівництва Каховського водосховища було затоплено кілька стародавніх поселень, які становлять історичну цінність, – Кучугурське та Кам’янське.
Кучугурське городище – найбільше татарське поселення в низинних плавнях Дніпра. У XIV столітті через це місце пролягав транзитний маршрут Шовкового шляху.
За описами Геродота, протягом VІ–ІV століть до нашої ери Кам’янське городище було центром Великої Скіфії, а столиця площею 12 кілометрів квадратних мала назву Метрополь. Більшу частину руїн скіфської столиці змило водами “Каховського моря”.
Радянські села теж пішли під воду
До того ж під час будівництва Каховського водосховища було затоплено десятки процвітаючих сіл. Український кінематографіст Олександр Довженко, який був присутній тоді на будівництві, залишив спогади про ті події.
Жодної роз’яснювальної роботи не проводилося. Просто заходили у двори, обмірювали, записували й кожному індивідуально повідомляли про затоплення та необхідність переселитися нагору. Більше того, усім, хто не встиг переселитися у певний термін, заявляли: “Якщо до такого числа не переїдеш, попереджаємо – ламатимемо будинок бульдозером незалежно від того, живеш ти в ньому чи ні”. Люди змушені були підкоритися, – згадував він.
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини