Ситуація в українській економіці
Питання роботи економіки, яка генерує ресурси, – це питання виживання суспільства. Так, можна обговорювати, що потрібно чи не потрібно у країні, яка перебуває у стані війни. Який бізнес має працювати обов’язково, а який – у міру можливостей. Далі читайте в ексклюзивній колонці для сайту 24 Каналу.
Так, це питання суспільної угоди. Це питання політичних рішень – як знайти баланс між мобілізацією до лав ЗСУ і перебуванням на своєму звичному робочому місці.
Так, це питання обсягів і строків фінансової підтримки зі сторони партнерів країни, яка перебуває у стані війни. Саме ця теза є ключовою для розуміння знаходження балансу між мобілізацією і бронюванням.
Економіка України покриває потреби суспільства у фінансуванні на 60%, і рік від року обсяг підтримки зменшується. При цьому обов’язкові видатки на соціальні потреби, як мінімум, мають лишатися не змінними. Видатки на безпеку й оборону будуть тільки зростати. Кількість мобілізованих зростає. Кожен мобілізований коштує бюджету в рік щонайменше 1,3 мільйона гривень.
Де знайти гроші?
Єдине джерело – це податки і збори, що генерує економіка. Але економіка – це люди, що працюють на робочих місцях. Люди, які платять податки. Тобто критерієм бронювання, окрім критичної важливості виду діяльності, має бути ще і сума податків, яку сплачує конкретний працевлаштований.
Ми весь час обговорюємо, як нам більш справедливо отримати більше податків із тих, хто і так їх платить. Але економіка України має мінімум 40% тіні. Де ніхто не платить нічого в бюджет. Як їх повернути на світло? Як їх примусити допомагати суспільству?
Бронювання працівника залежно від сплати ними певного обсягу податків може частково вирішити це питання. Стати дієвим механізмом детінізації економіки.
За експертними оцінками, загальний обсяг додаткових коштів, що може отримати бюджет від економічного бронювання, оцінюється у 200 мільярдів гривень.
Хорошого рішення вже немає
Усе це загальні думки. Вони нічого не змінять, якщо не буде належних політичних рішень з цього приводу. Влада не спішить їх приймати, усвідомлюючи, що далеко не всі в суспільстві схвально їх сприймають.
Тут питання навіть не у пошуку справедливого балансу між мобілізацією і бронюванням. Цього балансу немає. Будь-яке рішення – це буде пошук найменш гіршого з поганих.
Влада буде уникати важких рішень, допоки буде лишатися можливість нічого не змінювати, ґрунтуючись на фінансовій допомозі наших партнерів. Цієї допомоги вже не вистачає. Ми вже вимушені в проєкті бюджету на 2025 рік фізично скорочувати соціальні видатки, видатки на освіту й охорону здоров’я. Ми вже вимушені заморожувати мінімальну заробітну платню і прожитковий мінімум. Але…
Колонка є особистою думкою автора, редакція може не поділяти її.
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини