Парк Погулянка у Львові. Трохи менше, чим сорок років тому, ближче до вечора…
– Дівчино, чуєте, нє? А можна я Вас делікатно за цицю вщипну?
– Пішов геть, хам!
– Дівчино, чуєте? А я Вам їден рубель дам!
– Пшов геть!
– П’єть рублів!..
– Сказано тобі – пішов звідси, придурок!
– Ну добре! Десїть рублів – і їден раз делікатно вщипну за цицю…
– Кгм… Ти звідки такий настирливий взявся на мою голову?
– З села Осталовичі Перемишлєнського району…
– А-ааа,.. а я то думаю: звідки такі рагулі беруться…
– Десять рублів…
Дівчинонька роззирнулася навкруги…
– Гаразд,.. було би що шкодувати…
Зайшли в кущі,.. там лавочка… Дівчина розщепила ліфчик…
Ще зовсім молоденькому хлопаці сперло дух… Він притиснувся щокою до одної циці, гладить другу. Потім, не відриваючи рук від цицьок (до цих пір не можу второпати, як йому тоді це вдалося), зняв з панєнки трусики…
……………………………
Крива, горбата і облуплена лавка, із погано фугованих брусків,.. та ще й збита не суцільно, а “з прозорами”, звичайно не найкраще місце, щоб кохатися. Особливо, якщо ще й врахувати комарів, котрі “пікірували” зверху… Але то таке…
Хвилин через десять, а може і через двадцять, чи навіть і пізніше,.. коли вони сиділи обнявшись, вона, погасивши цигарку, запитала:
– Ну а цицю щипати, коли будеш, супермен?
– Ти знаєш, шо? Мені з дитинства тато з мамою, дзідзьо з бабою і цьотешна вуйна з Рогатина ніц но казали, що порядність – то є найвища чеснота для чоловіка. Я порядний хлопака, дівчино: раз грошей нема – щипати не буду!..
Оповів: Любомир Коваль
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини