Типова львівшська багаповерхова стара камениця. Сваруться дві хати.
Ще кілька хат за тим зацікавлено спостерігають. Деякі повідкривали двері і зацікавлено чекають, чим все скінчиться.
Гонорова роденівська пані аж задихається від обурення біля ліфта:
– Як ваш син міг запропонувати таке моїй красуні-донечці-четвертокласниці? Вона ходе на англійску, займається балєтом, співає у двох церковних хорах і відвідує курси вишивки.
Друга пані з суворим виглядом обличчя звертається до хлопчини років 9-10:
– Що ти, нендзо, сказав донечці пані Анєльки?
– Давай попробуємо, як коти, – пробулькав хлопчина.
– Як ти смів? – обурюється пані з роденівськими габаритами, ховаючи руки в шляфрик, показуючи, що її того всього стане.
– Я не винен, – заплакано форкає носом малий. – Ми сиділи з Олесею на лавочці. Я побачив, що на даху сусідньої камениці цюлюються коти і кажу до Олесі “давай попробуємо, як коти”. Але, коли я хвилююся, то починаю заїкатися. Я почав заїкатися і поки договорив, поки вона повернула голову – ситуація на даху різко змінилася.
Оповів: Олег Ущенко
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини