Похоронна процесія. Назустріч їй йде собі чоловік.
Раптом він зауважує знайомого попереду процесії, аж пританцьовуючи підходить до нього, плескає по спині і радісно питає:
– Степааане! Кіко літ, кіко зим?! Ще бачилися, як у школі!
– Послухай, друже, вибач. В мене горе – моя жінка померла…
– О! Так ти нарешті одружився? Я ж не знав! Вітаю, вітаю!..
Оповів: Любомир Коваль
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини