Попалися під час якоїсь офензиви у полон супостатам лемко, бойко і волинянин.
Повели їх на страту. Із чисто християнського милосердя, позволили їм самим обрати собі спосіб страти.
Лемко подумав, раз все одно помирати, то треба спробувати французьку гільйотину; стільки чув про неї.
– Страшно ми вмирати, лем прошу аби ми скарали гільйотиною.
Поклали його на гільйотину, смикнули за шнурок, а гільйотина не працює, щось там заклинило, чи поламалося.
Ну що ж робити? Як заведено у таких випадках – помилували.
Заходить лемко за лахами до камери і шепоче до бойка: “Гільйотина не працює – зіпсулася”.
Приводять на страту бойка. Той відразу вибрав гільйотину.
Поклали його на гільйотину, смикнули за шнурок… Знову заклинила гільйотина.
Робити нічого, як заведено – належиться помилувати.
Заходить бойко за речами в камеру і шепче волинянину: “Вибирай гільйотину, вона точно ся зламала”.
Приводять на страту волиняку.
– І я хочу най би мене гільйотина забила, – каже волиняка, але писком догори покладіт, аби’м видів свою смерть…
Поклали його на гільйотину обличчям догори, зібралися смикнути за шнурок…
– Чекайте-чекайте, стійте! – закричав хлоп. – Я вже бачу, де вона у вас поламалася…
Оповів: Любомир Коваль
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини