Сьогодні автотуризм – це поїздка в ліс, на озеро або море. Або подорож по Європі на власному авто. При цьому автолюбителі не сильно переживають з приводу набору інструментів: досить домкрата, доливання антифризу, омивачі, компресор для підкачки шин. Але навіть цей скромний перелік є не у всіх. Що казати про поїздку на машині в 60-ті роки: повний багажник заліза, довідники, намети, купа речей на будь-який випадок життя.
У 50-60-ті роки, в часи зародження автотуризму, заправки були великою рідкістю, навіть у великих містах їх було від сили два-три штуки. Не було і навігаторів, їх роботу виконували “Довідники автотуриста” з популярними маршрутами. Про автосервіс на шляху залишалося тільки мріяти, тому кожен водій був готовий вирішити будь-яку проблему своїми руками, – пише gazeta.
Ніяких спонтанних подорожей. Поїздки на курорт планували за кілька місяців, адже автомобіль потрібно було як слід підготувати, щоб він не став на дорозі.
Каністри для бензину, лійка з сіткою для наливання бензину, відро поліетиленове або складне брезентове, шланг з пристосуванням для переливання бензину, поліетиленова каністра 10 л або термос для води, кишеньковий електричний ліхтар, буксирний трос, водонепроникна підстилка, малий розвідний ключ, чохол для автомобіля або комбінований тент-намет, лопата туристична, маленька сокира та пила-ножівка по дереву.
А тепер уявіть, що ви завантажуєте все це в машину і відправляєтеся відпочивати на Кавказ або в Прибалтику. При цьому їхати туди потрібно кілька днів, адже середня відстань, яку рекомендується проїжджати за добу, 500 км. Тут слід врахувати, що автомобілі тих років їздили повільніше, та й навантаження мали чималі, тому й вони рухалися з середньою швидкістю 60 км/год.
До цього списку варто додати ще і штатний набір інструментів, що додається до автомобіля з заводу. І не варто забувати, що крім нескінченного заліза потрібно взяти і якісь особисті речі.
На машині зазвичай відправлялися відпочивати “дикунами”, а значить, потрібен ще намет і купа туристичного інвентаря. А намет у ті часи – це не звичний компактний мішечок, а брезентова конструкція, яка займала половину багажника.
Здається, що все це влізе тільки в мікроавтобус, але туристи примудрялися запхати такий арсенал у «Москвич», «Волгу», «Побєду» і навіть «Запорожець». У довідниках про це теж говорилося – там був короткий майстер-клас з розташування речей в автомобілі.
Спальні мішки, набори постільної білизни, розкладні стільці, примус, невеличка грубка, ємності для води.
Але частіше автомобілісти не їздили до моря, а в сусідній ліс або на річку – можна було не брати з собою всю цю купу інструментів.
Справжній початок радянського автотуризму припав на початок виробництва «Москвичів» другого покоління і «Волг» першого покоління. Саме ці автомобілі можна побачити на більшості фотографій, пов’язаних з тією епохою.
Зріс і рівень комфорту – наприклад, розкладені сидіння «Москвича» утворювали пристойне спальне місце.
В Радянському Союзі не було культу причепів-трейлерів, як в Америці, хоча щось подібне все ж випускалося. Причепи були випущені в 1958 році і називалися «Кемпер».
Модель не була популярною, хоча скоріше вона не була доступною. Автолюбителі намагалися виправити ситуацію своїми силами. Ось, наприклад, трейлер «Теремок», який рекомендували спорудити в журналі «Моделіст-конструктор» 1972 року.
Попри те, що автотуризм набирав популярності, але необхідної інфраструктури так і не з’явилося.
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини