Гані не щастило вже 20 років. Чоловіки неодноразово знайомилися з нею, прогулювались, ходили до кінотеатру і навіть гостювали в неї. Але… Перший же візит чомусь виявлявся і останнім. А потім, коли вона телефонувала йому на роботу, було противно чути: «Якщо це Ганя, то мене немає…» Бідна дівчина просто не знала, що робити. Макіяж, аеробіка і музичні вправи приносили тільки попередній успіх. Чоловіки западали на неї всюди — в автобусі, в метро, на роботі, на ранковій пробіжці. Квіти, ресторан, навіть поїздка за кордон. Але… Все це до першого візиту додому!.. «Вибач, люба, у мене багато роботи!» Ось і сьогодні, дивлячись як симпатичний Петро Іванович, навіть не роздягнувшись, залишив торт і квіти у прихожій, раптом згадав про якусь термінову нараду і вилетів на сходи. Ганя побігла за ним, намагаючись зрозуміти, затримати, запитати, пояснити… А за нею у прочинені двері побігли усі її тридцять кішечок…
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини