Один священик у проповідях дуже любив ганьбити московитів.
Люди почали скаржитися, бо десь у когось була якась у Раші родина і т.д.
Викликає єпископ того священика і каже:
– Сину, Господь помер за всіх людей і за московитів у тому ж числі. Прошу тебе, не рухай їх.
– Та не можу стриматися, Владико! Але добре, вже не буду, все зрозумів.
Настає Великдень, до села з’їжджаються звідусіль до рідної хати односельчани, приходять до храму, а там отець і каже проповідь:
– І от настав Страсний Тиждень. Ото Господь і каже: «Той, хто сидить зі Мною за столом – зрадить Мене». А Юда й одзивається: «Нє я лі ета, Госпаді?»