Стоять Петро і Марічка біля плоту.
— Глянь! — каже Петро. — Яке небо зоряне! Он та зірка, то — ти!
— Гарно, Петре… — зашарілася Марічка.
Постояли. Петро покурив.
— Аж дивись, Марічко, а он та зірка, поруч, то — я!
— Так, Петре…
Ще Петро покурив. Помовчали.
— А бачиш, зірочка на зірочку впала? Бачиш, бачиш, зірочка на зірочці?!
— Бачу!
— То я на мопеді.
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини
Мені сподобалося…сміялася…і настрій піднявся. Молодці . Дякую.
В оригіналі воно звучало – То я і мій мотоцик!!! Бо коли дуже вже літературно- то губиться зміст)))