Сидить чоловік біля хворої, при смерті, дружини.
– Може ти потребуєш чогось, кохана?, – питає чоловік співчутливим голосом.
– Мені хотілося б…, – несміло відповідає та, – щоб ти ще раз покохався зі мною…
– Ой, ти така ослаблена, але якщо так дуже хочеш…
Покохався чоловік з дружиною, та й заснув зморений. Прокидається за певен час, а дружина, мов нічого не бувало, здоровісінька, баняками на кухні гримотить. Чоловік вражений:
– Кохана, що трапилось?! Ти ж була така хвора!
– А це допомогло те, що ми так солодко з тобою покохались!, – відповідає, вона сповнена щастям.
Чоловік присів та й посумнішав неабияк.
– Що сталось, коханий? Ти не тішишся, що я одужала?
– Не в тому справа, – скрушно відповіда чоловік, – коли б це знаття, що я посідаю такі здібності, то може і бабцю Зосю вирятував, і вуйка Стефка…