Продовжуємо знайомити вас із “родзинками” української мови, які знадобляться у щоденному спілкуванні. Цього разу до вашої уваги – правильне наголошування. Здивуйте рідних своєю красивою вимовою!
Саме наголоси найчастіше стають каменем спотикання для багатьох із нас. Зізнаймося, і вдома, і на роботі ми далеко не завжди дотримуємося правильного наголошування. А якщо взяти до уваги те, що наголос в українській мові руховий то деякі слова потрібно просто запам’ятати.
За матеріалами Тутка.
Ведучий шоу Світ навиворіт Дмитро Комаров та Міс Україна-2016 Олександра Кучеренко одружилися — новина, яка стала для багатьох сенсацією.
Пара майстерно приховувала свої стосунки кілька років. Навіть будучи партнерами на Танцях з зірками, робила все, щоб приховати своє кохання. Що ж, у цього подружжя варто взяти майстер-клас із секретності.
В ексклюзивному інтерв’ю Світському життю Дмитро й Олександра розповіли про свої стосунки. Зокрема ведучий пригадав, як освідчився своїй красуні.
«Це рішення прийшло немов із космосу! Я зранку сказав Саші: «Поїхали!». Вона запитала: «Куди?». Я сказав, що це не важливо! Я ж займаюся польотами, і у мене безліч друзів-льотчиків. Ми з Сашею приїхали до гвинтокрильного клубу, і там вона сказала: «Я ще жодного разу не літала на гвинтокрилі! Що ти замислив?».
Ми полетіли над Києвом. Ми розуміємо одне одного без слів! У гвинтокрилі ж шумно, тож я просто дістав обручку, запитав Сашу поглядом і вона мені кивнула, і я одягнув на неї обручку!» — розповів Комаров.
Так буває майже зі всіма, коли ти до людини з відкритим серцем, а вона у відповідь повертається спиною. Люди не хочуть бачити наші добрі вчинки, а якщо хочеш щиро комусь допомогти, так він ще і в душу тобі плюне. У такі моменти ми задаємо собі питання: «У чому я винен? Що я не так зробив?». Чому ж так відбувається? Відповідь ви знайдете в цій повчальній притчі.
Якось до старого мудреця в двері постукала молода незнайомка, яка, обливаючись сльозами, розповіла старцю свою історію.
— Я не знаю, як мені далі жити… — з трепетом у голосі промовила вона. —Все життя я ставилася до людей так, як би хотіла, щоб вони ставилися до мене, була з ними щира і відкривала їм душу…По можливості я намагалася робити всім добро, не чекаючи нічого взамін, допомагала, чим могла. Я дійсно робила це все безплатно, але натомість отримувала зло й глузування. Мені прикро до болю і я просто втомилася… Благаю, скажіть, як мені бути?
Мудрець терпляче вислухав і дав дівчині пораду:
— Роздягнися догола і пройдися зовсім нагою по вулицях міста, — спокійно промовив старець.
— Вибачте, але я ще не докотилася до такого… Ви, мабуть, здуріли або жартуєте! Зроби я таке, то не знаю, що очікувати від перехожих… Дивись, ще хтось обезчестить мене. Мудрець раптом встав, відчинив двері і поставив на стіл дзеркало.
— Ти соромишся вийти на вулицю голою, але чомусь тобі зовсім не соромно йти по світу з оголеною душею, розкритою, як ці двері навстіж. Ти пускаєш туди всіх кому не лінь.Твоя душа — це дзеркало, саме тому всі ми бачимо відображення самих себе в інших людях. Їх душа сповнена зла та пороків — саме таку жахливу картину вони і бачать, коли зазирають у твою чисту душу. Їм не вистачає сили і мужності, щоб визнати, що ти краща від них, і змінитися. На жаль, це доля тільки воістину сміливих…
— Що ж мені робити? Як я можу змінити цю ситуацію, якщо від мене, по суті, нічого не залежить? — запитала красуня.
— А ну-мо ходімо зі мною, я дещо тобі покажу… Подивися, це мій сад. Ось вже багато років я поливаю ці неймовірної краси квіти і дбаю про них. Зізнатися чесно, я жодного разу не бачив, як розпускаються бутони цих квітів. Все, що мені доводилося бачити, — це прекрасні квіти, які розпустилися, які ваблять своєю красою і духмяним ароматом.
Дитя моє, вчись у природи. Подивися на ці чудові квіти і роби, як вони, —розкривай своє серце перед людьми обережно, щоб ніхто цього навіть не помітив. Відкривай душу добрим людям. Йди від тих, хто обриває твої пелюстки, кидає під ноги і топче. Ці бур’яни ще не доросли до тебе, тому ти нічим їм не допоможеш. В тобі вони будуть тільки бачити потворне відображення себе…
За матеріалами Блискавка.
Колись українки добре розбиралися в одязі аж до найдрібніших деталей і регіональних відмінностей. Їхній фантазії позаздрили б навіть знамениті дизайнери сучасності.
Нова інтерпретація вінка 2016 року вже крокує світовими подіумами. Ви навіть не уявляєте, яким потужним джерелом модного натхнення є українська культура!
Тільки справжні Гуцулочки знали, що це таке!
Дівчата Придніпров’я ні сном, ні духом не знали, що таке уплетки. А ось гуцулки пряли шерсть, поки не придумали, що цими нитками можна заплітати коси і придумувати всілякі прикраси для зачіски.
Колись на Гуцульщині та Бойківщині дівчата використовували уплетки – сплетені у вигляді кіс, скручені вовняні нитки червоного кольору, їх вплітали в коси і в кінці об’єднували в одну велику кисть, яка звивалася майже до землі.
Гуцулки прикрашали свої уплетки мідними бляшками або декоративними ґудзиками. Найчастіше уплетки укладали навколо голови декілька разів у вигляді вінка.
Розділяли волосся надвоє і плели дві коси, вплітаючи уплетки. Після чого волосся укладали на голові і обмотували їх поруч червоними нитками (поплетки) так, що з-під ниток не було видно волосся. Кінці стрічок з нитками звисали вільно вниз до плечей. Всю зачіску прикрашали зверху ще й живими квітами. Волосся над чолом змащували медом.
На Івано-Франківщині до волосся прив’язували цілі шматки червоної, рідше різнокольорової вовни, яку опускали на плечі.
Культовий український фільм «Тіні забутих предків» режисера Сергія Параджанова, за однойменною повістю Михайла Коцюбинського, в найдрібніших деталях показує зачіску нареченої з уплетками.
А тепер тренди зі столітньою історією все більше проникають в наше життя.
Бум на богемний стиль, про який писали відомі модні журнали, а дизайнери втілювали їх на подіумних доріжках, далі крокує по планеті. Вінок, звичайно, менше любити не стали, але почали шукати нові інтерпретації.
За матеріалами Бджола.
Як потрібно передавати сіль, представляти людей і поводити себе під час тосту насправді.
Коли ви сидите за столом і хтось просить вас передати сіль, завжди передавайте її разом із перцем. Так радить консультант з етикету з Каліфорнії Меріенн Паркер (Maryanne Parker). За її словами, в деяких колах це може бути перевіркою вашого рівня етикету.
Завжди спочатку пропонуйте хліб сусідові справа і зліва. І тільки потім беріть шматочок для себе.
Так завжди роблять у фільмах, але це неправильно. Відповідно до етикету, потрібно просто підняти келих.
Здавалося б, коли вимовляють тост на вашу честь, потрібно випити разом з усіма. Але це помилка. Тримайте келих в руці, але не відпивайте.
Звичайно, доброта і подяка роблять життя кращим, але на перехрестях потрібно дотримуватися правила, а не розсипатися в люб’язностях. Коли хтось пропускає іншого водія вперед, може виникнути плутанина, а це дуже небезпечно. Експерт з етикету Мері Френсіс МакГроу (Mary Frances McGraw) радить завжди бути добрим, але в першу чергу пам’ятати про безпеку.
Поширена помилка в діловому етикеті відбувається при представленні незнайомих людей. За правилами, спочатку потрібно назвати вищого за посадою, згадавши його звання або ступінь. Наприклад: «Президент Іваненко, це віце-президент Петренко». Або так: «Це професор Сидоренко, його колега – професор Лебідський – і їхній помічник Сергій».
Сумка завжди повинна бути на лівому плечі або в лівій руці. Так права рука буде вільна для рукостискань.
«Відповідно до етикету, завжди потрібно підходити до свого місця справа», – каже Джеральд Гласкок (Gerald Glascock), директор Південного інституту етикету і протоколу. Він також нагадує, що ні в якому разі не можна тиснути комусь руку, коли ви сидите.
Не піднімайте погляд, поки відпиває свій напій. Просто дивіться в келих. Це зручніше і з практичної точки зору. Так у вас менше шансів облитися і опинитися у незручній ситуації.
Їду за столом потрібно передавати проти годинникової стрілки або сусідові справа. Так простіше підтримувати порядок: ніхто не опиниться в ситуації, коли їжу пропонують по обидва боки. Але трапляються й винятки. Якщо людина зліва від вас попросила передати щось, слід це зробити.
Хорошим тоном вважається не тільки брати з собою рушник, щоб витирати піт, а й фіксувати штангу на низькій позиції після використання. Тоді наступна людина не отримає травму, намагаючись підняти занадто велику вагу.
За матеріалами Всвіті.
Навіть таке заняття, як заготівля дров на зиму, може бути цікавим. Коли до справи беруться творчі винахідники…
За матеріалами Сома.
Не уникай піти до церкви, кажучи:
«На дворі спека» – А на футболі спеки немає?
«Я такий убогий» – За вхід до церкви грошей не беруть.
«Так холодно на дворі» – А в церкві так тепло і приємно.
«Я багач» – Життя може це змінити.
«У мене малі діти» – Господь дітей любить.
«Ніхто мене до церкви не запросив» – А в кіно або до театру запрошення треба?
«Там стільки лицемірів» – Ти ж їх зустрічаєш усюди щоденно.
«У мене ж гості» – Вони поважатимуть тебе, коли ти їх попросиш піти з собою або зачекати, доки ти повернешся.
«У мене немає відповідної одежини» – У церкві виставки мод немає.
«У церкві завжди гроші просять» – Та й у харчовій крамничці грошей треба дати. Кожен дає стільки, скільки вважає за потрібне.
«Піду, може, пізніше» – А що буде, коли того «пізніше» не побачиш, бо не знаєш, чи прокинешся завтра вранці.
Вартість Служби Божої
1. На Службі Божій ти клячиш чи стоїш серед незліченного числа Ангелів, які в найбільшім захопленні є присутні при Божественній Жертві.
2. Одна Служба Божа, вислухана за життя, богові миліша, а тобі корисніша від багатьох Служб Божих за тебе по твоїй смерті.
3. Вона тебе охороняє від багатьох лих й небезпек, які мали б тебе стрінути.
4. Через кожну Службу Божу ти скорочуєш собі чистилища, а душам в чистилищі даєш найбільшу поміч.
5. Через кожну Службу Божу заслуговуєш собі більшу славу в небі.
6. Ти дістаєш благословення священника, яке Бог потверджує в Небі.
7. Ти є благословенний в своїх дочасних заняттях і справах.
8. На кожній Службі Божій можеш зменшити дочасні кари за свої гріхи, менше чи більше – залежить від твоєї участі.
9. Через побожно вислухану Службу Божу ти даєш Божесвенному Чоловічеству Ісуса найбільшу славу.
10. Тоді Ісус доповняє багато твоїх недбальств і опущень.
11. Бог відпускає всі твої повсякденні гріхи, які ти постановив оминати.
12. Він відпускає всі незнані гріхи, з яких ти ніколи не сподівався.
13. Влада сатани над тобою зменшується.
14. Вислухані Служби Божі в годині смерті будуть твоєю потіхою.
15. Кожна Служба Божа піде з тобою на Суд і буде благати для тебе помилування.
За матеріалами Українці сьогодні.
Продукція компанії Timberland, особливо її жовті черевики, відома у всьому світі. Про існування цього бренду знає кожен, але мало хто знає історію створення самої компанії.
Виявляється, всесвітньо відому компанію заснував вихідець із Одеси Натан Шварц!
Він народився в 1902 році в сім’ї взуттєвого майстра. У ті часи життя євреїв було важким, тому незадовго до початку Першої світової війни, родина Шварц вирушила на пошуки кращого життя в Америку.
Наслідуючи приклад свого батька, юний Натан теж освоїв ремесло чоботаря. У 16 років він влаштувався підмайстром в крихітну майстерню. Там Шварц кроїв шкіру, вирізав підметки і устілки, шив взуття, терпляче заробляючи і відкладаючи гроші…
Лише до 50 років Натану вдалося зібрати достатньо коштів, щоб почати власну справу. У 1952 році він викупив половину акцій нікому не відомої компанії Abington Shoe Company з однойменного міста в Алабамі. І тут наш герой зумів проявити себе у всій красі!
Вже через 3 роки Натан Шварц викупив компанію цілком. Справи фірми йшли непогано, але спочатку вона нічим не вирізнялася з-поміж безлічі собі подібних, роблячи типові черевики того часу. Так тривало довгих 10 років, проте глава підприємства не сидів склавши руки.
Шварц і його сини щодня ламали голову над тим, як зробити ідеальні черевики. Вони мріяли створити водонепроникне взуття, але традиційні технології того часу не дозволяли це зробити. Доводилося експериментувати і придумувати способи вирішення проблеми.
Переломний момент стався, коли на скромній мануфактурі Шварца придумали технологію безшовного з’єднання гумової підошви з шкіряним верхом за допомогою спеціального пресу. Тепер можна було ходити по дрібних калюжах, не боячись, що черевики промокнуть!
Справи компанії пішли вгору, але Натан і не думав спочивати на лаврах, а продовжував міркевати над тим, як поліпшити продукцію і зробити «черевики, що не промокають». Ось що згадує про це онук Натана, теперешній власник Timberland — Джеффрі Шварц:
«Мій батько весь час проводив на фабриці разом з дідом. Коли вони поверталися додому, то продовжували розмови про те, як виробити шкіру, щоб вона відштовхувала воду. Вони прийшли до висновку, що бавовняні нитки не підходять, а потрібно використовувати нейлонові, що шви повинні бути не тільки еластичними, але й міцними, тому їх треба зробити потрійними, що клепки для шнурків повинні бути металевими, але й не залізними, щоб вони не заіржавіли… »
Нарешті, в 1973 році було зроблено перші водонепроникні черевики Timberland. Коли Натан показав ідеальне взуття своїм рідним, один з онуків вигукнув: «Я ніколи в житті такі не одягну. Адже вони жовті!». Вирішуючи нагальні виробничі проблеми, ніхто навіть не подумав про колір…
Колір черевиків з радістю б змінили, але такий відтінок виходив через специфіку обробки. До того ж шкіра для черевиків була вже заготовлена у великій кількості, тому довелося робити їх жовтими. Нове взуття отримало назву Timberland і, незважаючи на всі побоювання, стало популярним. Саме ці черевики принесли всесвітню славу компанії Шварца!
Спочатку продажі йшли досить мляво, незважаючи на неймовірну якість. Одного дня на фабриці з’явився італієць, який купив відразу 900 пар черевиків Timberland. Через рік він повернувся, і Шварц побоювався, що той приїхав з наміром повернути товар і забрати гроші. Але виявилося, що заповзятливий італієць приїхав за новою партією!
Саме цей торговець використав колір черевиків як основну перевагу. В Італії він проводив рекламні акції: черевики Timberland піддавалися випробуванням в екстремальних умовах, потім їх мили і сушили на білизняний мотузці. Після прання чорних від бруду черевиків, вони знову ставали яскраво-жовтими, і цей контраст справляв незабутнє враження на покупців!
Слава про жовті черевики стрімко розлетілася по світу, і відтепер цей колір асоціюється з маркою Timberland. У 1978 році The Abington Shoe Company була перейменована в Timberland Co. А 10 років тому компанія розширила виробництво, почавши випускати не тільки взуття, а й одяг.
Зараз фірма залишається вірною заповіту Натана Шварца і виготовляє одяг та взуття для екстремальних умов. У багатьох моделях бренду, навіть в плавках, передбачена герметична водонепроникна кишеня для мобільного телефону!
За матеріалами clicow.
Штраф у десять тисяч євро чи арешт на 12 місяців можна отримати в Італії, якщо викинути тварину на вулиці.
В Італії, як і в інших цивілізованих країнах, влада країни проявляють чималу турботу по відношенню до бездомних тварин, – пише Український Простір.
Значний успіх у вирішенні цієї проблеми можна приписати широкомасштабної пропаганди етичного поводження з тваринами. Уже в початковій школі діти отримують уроки доброти і поводження з тваринами, які проводять зоозахисних організацій. Працювати волонтером в притулку вважається престижним, як і брати тварин в ньому.
Щоб скоротити кількість викидів тварин, влада вирішила посилити покарання по відношенню до недолугим господарям. Громадяни Італії, що посміли викинути вихованців на вулицю, несуть заслужене покарання. Це може бути штраф у розмірі 10000 євро, умовне покарання або взяття під варту строком на 1 рік.
Також, законодавство Італії передбачає покарання для тих, хто збив на дорозі тварину (не важливо, дике або домашнє) і залишив його без допомоги.
Зараз, при ДTП за участю тварин, водій зобов’язаний викликати поліцію по тваринах. По всій Італії працює так званий «зелений номер», зателефонувавши за яким, можна допомогти потрапили в біду тваринам, будь то кинута господарем собака або збите автотранспортом дика тварина. Завдяки соціальним програмам на захист тварин і чинних законів, кількість бездомних тварин в Італії зменшується з кожним роком.
Вчені, які вивчають поведінку людей, стверджують: існує прямий зв’язок між характером людини і її повсякденними діями.
Ми знайшли 5 прикладів того, як щоденні звички розкривають оточуючим таємниці нашої особистості.
Звички в їжі
Наше ставлення до життя виражається звичками в їжі. Якщо ви:
Чашка
Є думка, що те, як людина п’є з чашки, розкриває її характер. Якщо ви в такій ситуації:
Водні процедури
Наш вибір між ванною і душем, а також поведінка у ванній кімнаті можуть багато розповісти про нас. Якщо ви:
Відпочинок
Те, як людина вважає за краще проводити вільний час, говорить про її уміння спілкуватися з іншими людьми. Якщо ви проводите час за:
Туалетний папір
Згідно з останніми дослідженнями, характер проявляється навіть у тому, як ми вішаємо рулон туалетного паперу. Якщо ви вішаєте туалетний папір:
За матеріалами Бджола.