Сидить старий дідо на пецу, курить піпу, коло нього штамперлик паленки. І туй до хижі заходить журналіст: – Діду, кажуть, ош ви найстаріший житель села, мож од вас інтерв’ю взяти? – Мож, чом не мож! – Як ви тулько прожили много і курите ? – Ти, синку, пак ци відів ту копицю сіна, коли йшов …
Сидить старий дідо на пецу, курить піпу, коло нього штамперлик паленки… Докладніше & raquo;
Гуцулка приходе до хати, а гуцул вже готовий. На столи слоїк з паленков, іно на дни трохи ся лишило. – Та ти ж, курва, до дохтура їздив! – Не рипи! Дохтур дав пігулок, приписов тепло і сказов жи маю багато пити. Я хтів запарити гарбати, а у видри ні каплі – І, що треба було …
Гуцулка приходе до хати, а гуцул вже готовий… Докладніше & raquo;
Було це давно, ще за старої Австрії, в 1916 році. В купе першої кляси швидкого потягу Львів – Відень їхали чотири пасажири: англієць, німець, італієць.
Десятки тисяч уподобань та поширень у Facebook набрав пост власниці PR-агенції та багатодітної матері Ярослави Гресь під хештегом #маюправосказатині.
Авангардовий журнал «Відрижка», який видає українська молодь у Польщі, надрукував теоретичну розвідку в добряче підзабуту й занедбану практиками царину української брудної лайки, а також дав деякі настанови по її вживанню.
Спільнота у Facebook “Дивослово журнал” опублікувала найсмішніші фрази з дитячих учнівських творів. Упорядкувала “перли” Лариса Макаренко.
Киряють двоє гуцулів. Єден вчит другого: – Би жінка не воркотіла, я вповім тобі про іден перевірений прийомчик. Залітаєш до хати з криками “йой, Єті!”, ховаїшси під перину і вдаєш, що тремтиш, поки не заснеш. Гуцул так і зробив. Притаївси і чекає, чи не буде жінка цабанити. В хаті – ціхо. Гуцул віддиховси. Придивлєєси – …
Сидить сім’я за вечерею. Син питає в тата: – Тату! А чому грім гримить? – Та я звідки знаю, сину. – Тату, а скільки кілометрів від нашого села до Києва? – Та я що міряв ті кілометри, сину… – Тату, а чому зимою холодно, а літом тепло? – Та я не знаю, то тільки Бог …
Сидить сім’я за вечерею. Син питає в тата… Докладніше & raquo;
