Від початку 2020 року у Франції зріс попит на роман Альбера Камю “Чума”. Видавці вважають, що це пов’язано з поширенням вірусу Сovid-2019-nCoV. В Італії книга увійшла в топ бестселерів лютого, а на “Амазоні” англомовний наклад “Чуми” до 5 березня розпродали повністю.
Найвідоміші книги, в яких заховрювання відіграють визначальну роль:
Джованні Боккаччо, “Декамерон”
1348 рік. У Флоренції чума вже забрала сто тисяч життів. Але це лише тло для еротичних новел Боккаччо. Сім дівчат і троє юнаків із забезпечених сімей, які перебувають між собою в дружніх, романтичних або родинних зв’язках, вирішують перечекати епідемію за містом. Там вони розважають один одного музикою, танцями, співом та історіями, в яких Ерос дуже часто вступає у двобій з богом Танатосом.
2015-го італійські режисери брати Тавіані, переможці Каннського і Берлінського фестивалів екранізували декілька новел з “Декамерону” Боккачччо. Всі частини літературного шедевру епохи Відродження об’єднанні темою протистоянні любові в охопленій чумою Флоренції
Даніель Дефо, “Щоденник чумного року”
Книгу можна назвати однією з перших проб жанру докудрами в літературі. Дефо описує вулиці, будинки жителів чумного Лондона. Автор щосили намагався домогтися ефекту не просто правдоподібності, а скоріше присутності. Хоча самому письменнику в рік епідемії було лише п’ять.
Александр Пушкін, “Бенкет під час чуми”
До чуми в Лондоні 1665 року звертався і російський класик. 1830-му Пушкін опинився відрізаним від світу в селі Велике Болдіно біля Нижнього Новгорода. В Росії оголосили карантин через епідемію холери. Драма “Бенкет під час чуми” по суті переклад фрагмента з п’єси шотландського поета Джона Вільсона “Чумне місто” про лондонців, які незважаючи на епідемію накривають стіл на вулиці, починають бенкетувати і сумувати.
Джек Лондон, “Червона чума”
У 1912 році класик американської літератури випустив роман про те, як в 2013 -му людство майже повністю вимерло від невідомої хвороби. Проявлялася так: на шкірі з’являлася червона висипка, потім починалися судоми, потім відбувалося оніміння кінцівок, і за годину людина помирала. Тіла загиблих від вірусу розкладалися так само швидко, що дозволило заразі поширитися з величезною швидкістю і вбити майже все людство. Вижили лише кілька сотень. Й вони повернулися до первісного способу життя печерних людей.
Альбер Камю, “Чума”
У романі Камю описується вигадана історія про епідемію чуми в алжирському місті Оран. Автор показує, яким чином жителям вдається пережити цей час. Роман “Чума” вперше видали 1947-го. Дія відбувається в теперішньому для читачів часі, хоча за основу сюжету письменник узяв епідемію холери 1849 року, що вбила 1817 жителів Орану.
Сам Альбер Камю підкреслював, що його роман слід читати суто метафорично. Що його чума – це алегорія зла фашизму. І більш широко – будь-якого зла, яке сягнуло світових масштабів, абсурдності буття і безглуздою загибелі від непередбачуваною трагічну випадковість.
Річард Меттісон, “Я — легенда”
Книжка написана ще у 1954 році і стала легендарною, фактично породивши жанр постапокаліпсису. 2007-го за романом “Я — легенда” зняли фільму з Віллом Смітом в головній ролі.
За сюжетом невідомий вірус спричинив зомбі-апокаліпсис. Усі перетворились на страшних агресивних істот. Головний герой — єдиний, хто лишився людиною. Він вбиває колишніх людей, перетворених вірусом на потвор. А ще — розробляє вакцину, яка могла б повернути все, як було до епідемії.
В екранізації роману “Я — легенда” американця Річарда Меттісона міста спустошив страшний вірус, лише герой Вілла Сміта має імунітет до хвороби, шукає рятівну для людства вакцину
Річард Престон, “Епідемія. Справжня і страшна історія поширення вірусу Ебола “
Все описане в цій книзі, включно іменами пацієнтів, – правда. Річард Престон – науковий журналіст, постійний автор журналу New York Times. Він єдиний не лікар, який отримав нагороду CDC “Чемпіон щодо запобігання”. В праці “Епідемія. Справжня і страшна історія поширення вірусу Ебола “розповідає про те, як з 1967-го по 1993 рік вчені боролися зі африканською лихоманкою.
Стівен Кінг, “Протистояння”
Майстер припущень Стівен Кінг пофантазував, що буде, якщо з секретної лабораторії міністерства оборони США через трагічну випадковість випустять летальний штам грипу, що розроблявся як біологічна зброя. Ті хто лишилися живими створили зовсім іншу модель суспільства. 1994-го за “Протистояння” зняли міні-серіал.
Міні-серіал за романом американця Сітвена Кінга “Протистояння” про штам грипу вийшов 1994-го
Жозе Сарамаго, “Сліпота”
Жителів умовного міста N одного за іншим вражає сліпота. Причому, ця недуга заразна. Щоб обмежити епідемію, влада закриває хворих в порожньому крилі психіатричної лікарні під озброєною охороною. Разом з хворими в карантинному корпусі опиняється одна зряча: дружина лікаря-окуліста прикинулася сліпою, щоб піти за чоловіком. Читати роман слід метафорично. Автор отримав Нобелівську премію з літератури, а його роман”Сліпота” екранізували у 2008 році.
В екранізації роману португальця Жозе Сарамаго “Сліпота” тих хто заразився невідомим вірусом ізолюють під озброєною охороною в корпусі психлікарні
Дін Кунц, “Очі темряви”.
Один користувач Твіттера помітив, що в романі 1981 року згадується вірус “Ухань-400”, розроблений в однойменному китайському місті. Дивний збіг із джерелом походження коронавірусу викликав фурор.
Згодом один із американських сайтів з’ясував, що в перших накладах книжки вірус називався “Горкі-400” і був розроблений не в Китаї, а в Росії. В який момент сталась підміна і чому — у видавництві не розповідають.
Христина Еванс рік тому втратила 12-ти річного сина Денні. Хлопець разом із товаришами загинув у поході за таємничих обставин. Жінка не до кінця вірить у гибелі сина. Зі своїм другом адвокатом знаходить Денні в таємній лабораторії. У хлопця виявився імунітет проти вірусу, який уряд намагався використати як біологічну зброю. Христина намагається звільнити сина від незаконних дослідів, за сюжетом.
Кормак МакКарті, “Дорога”
У романі світ винищило стихійне лихо. Посеред зруйнованого міста лишились живими тільки головний герой з сином та декілька груп здичавілих людей, які нападають на інших. Хлопець із батьком вирушають на пошуки більш придатних до життя місць.
Роман отримав британську Премію пам’яті Джеймса Тейта Блека та американську Пулітцерівську премію. 2009Го вийшов фільм-екранізація режисера Джона Гіллкоута. Ролі батька і сина зіграли Вігго Мортенсен і Коді Сміт-МакФі.
В екранізації роману американця Кормака МакКарті “Дорога” Вігго Мортенсен (крайній праворуч) грає чоловіка, який з сином після всесвітнього катаклізму вирушають на пошуки більш придатних до життя місць
Франк Тильє, “Пандемія”.
Спалах сезонного грипу в Парижі виявляється чимось серйозніше. Більш того, вірус не природного походження, а спеціально виведений в лабораторії. Франк Тильє схрестив жанр роману-апокаліпсису з детективом. Його грип – теж не просто вірус, а метафора всього поганого, що існує в світі.
За матеріалами Газета.юа
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини