Діти психують, батьки на межі зриву: в Україні трапився колапс із дистанційним навчанням

У період жорсткого карантину через пандемію коронавірусу більшість українських батьків зіткнулася з досить складним завданням – переведенням школярів на дистанційне навчання. Освітня система виявилася непідготовленою працювати онлайн, і навіть зараз процес складно назвати організованим.

Та головне, що тепер освіта учнів тимчасово повністю лягла на плечі батьків, які, крім своєї роботи, з головою пірнають у підручники та допомагають дітям робити уроки. Як виявилося, все це далеко непросто, а мами й тати вже перебувають на межі зриву. Детальніше – в OBOZREVATEL.

Діти не розуміють, а у батьків кипить мозок

Українські школи вирушили на карантин ще з 13 березня. Тоді вчителі роздали дітям завдання на тиждень і відпустили. Але обмежувальні заходи затягнулися, тож довелося терміново думати над тим, як продовжити навчальний процес.

В підсумку виникло щось подібне до дистанційного навчання, коли педагоги онлайн надають учням необхідні знання. Зараз уроки транслює низка українських телеканалів за встановленим розкладом для кожного класу.




І здавалося б, що процес запущений, школярі можуть і далі гризти граніт науки, але в реальності все виявилося набагато складніше. В дистанційному режимі неможливо щось запитати або уточнити у свого вчителя, якщо щось незрозуміло. Дехто все ж намагається спілкуватися через різні месенджери, відповідати на питання та консультувати, але це не рятує від того, що батькам доводиться до пізньої ночі сидіти з дитиною над уроками.

Так і відбувається в родині киянки Галини, яка розповіла, як проводить свої шкільно-трудові будні: “Мій син – учень 6-го класу, у них маса предметів, плюс поглиблене вивчення англійської мови. Крім цього, у нас навчальний процес відбувається трохи інакше, ніж у державних школах, там інші книги, часто показують презентації та відеоуроки. І виходить, що батьки без інтернету, не переглянувши всі ці матеріали, нічим допомогти не можуть”.

Спершу педагоги всього лише надавали завдання, але після батьківського “бунту” почали підключатися онлайн і допомагати з питаннями.

“Нам розіслали список учителів, їхні контактні номери та електронні пошти. Домашню ми скидаємо туди, а якщо щось незрозуміло, пропонують телефонувати або писати. Але якщо я буду з кожного предмета телефонувати й запитувати, це займе багато часу, а у мене ще є робота”, – каже Галина.

Була надія на телеуроки, які організувало МОН, але виявилося, що вся програма, яка транслюється, відстає від шкільної. Освітяни на це кажуть: “Можете не дивитися, але краще дивіться та зміцнюйте знання, у вас тепер більше вільного часу”.

“Про який вільний час може бути мова, коли у мене син лягає спати вже після опівночі, тому що ми намагаємося доробити всі уроки. Вчора ось історію читали о першій годині ночі. А протягом дня у нас йдуть телеуроки, а водночас наші вчителі підключаються з онлайн-консультаціями, і ми просто не встигаємо одне за іншим. Зараз просимо педагогів переносити”, – скаржиться Галина.

Багато дорослих вказує на те, що без їхньої допомоги дитині важко впоратися із завданнями. “Дуже важко, коли батьки працюють. І це я з однією дитиною, а коли дві чи більше, я взагалі не уявляю. Ми вже з розуму сходимо”, – каже вона.

Як організувати навчальний процес для двох дітей, водночас ще на руках із немовлям, розуміє Анна. Дочка і син – школярі, дівчинка Катя навчається в 9 класі, а Міша – в 7-му.

“На щастя, навчанням молодшого займається старша дочка, вона хоча б пам’ятає матеріал. Ми з чоловіком просто голову ламаємо над цими завданнями. Каті, звісно, намагаємося допомагати, але ми, по суті, самі сидимо та вчимо разом з ними шкільні предмети”, – говорить вона.


Сама Анна – бухгалтерка, продовжує працювати віддалено, а батько – водій тролейбуса в Сумах.

“Рано-вранці чоловік вирушає на зміну, я годую дітей і садовлю їх дивитися уроки по телевізору. Сама ж в іншій кімнаті працюю та стежу за найменшою донькою. Але коли уроки закінчуються, у них починаються питання, вони біжать до мене”, – розповідає жінка.

Разом з іншими батьками та педагогами створили загальний чат, всі намагаються допомогти одне одному, говорить мама трьох дітей. Хто краще знає математику, хто українську мову, той і відповідає на питання.

“Вчителі намагаються пояснити та розповісти, але предметів купа, тим паче, що в мене вони автоматично множаться удвічі, і не скрізь встигаєш. Щось вже просто не доробляється, тому що часу не вистачає, діти хочуть спати. А я в підсумку сиджу ще ночами звіти доробляю”, – написала Анна.

За голову особливо хапаються батьки 11-класників. Випускний рік, складання ЗНО, а потім і вступна кампанія до університетів. Харків’янка Катерина, чия дочка цьогоріч закінчує школу, пише, що учні абсолютно не готуються до зовнішнього тестування.

“Вчителі накидали завдань, кожен виставив терміни – і все. Кажуть, дивіться уроки по телевізору. Але що ті уроки, хіба в такому форматі можна нормально навчатися?” – запитує вона.

Катя пише, що самостійно допомогти дочці освоїти матеріали з усіх предметів не може: “Щось шукаємо в інтернеті, звертаюся за допомогою до знайомих, до батьків однокласників. Хтось просто скидає вже готові домашні, і ми їх переписуємо, тому що до вечора потрібно здати”.

Жінка каже, що їм обіцяють після карантину все підтягнути, але предметів дуже багато, а часу мало.

“Просто мозок кипить від того, що відбувається, і дочка вже психує, і я її розумію. Так неможливо проводити навчання”, – зазначила Катерина.

Плануйте день і відпочивайте одне від одного

Щоб не збожеволіти, дитяча психологиня-практикиня Наталя Валедова рекомендує складати чіткий план дня як для дитини, так і для себе.

“Режим дня повинен дотримуватися попри те, що зараз всі сидять по домівках. Допустиме зміщення – максимум 45 хвилин. Для дітей пишемо список з трьох-чотирьох пунктів, що вони повинні зробити протягом дня. Створити систему заохочень і санкцій. І, звісно, самі завдання повинні бути абсолютно доступні для них”, – каже вона.

Крім цього, в родині варто обов’язково залишати певну кількість часу особисто для себе.

“Обов’язково годину-півтора виділяти для психологічної гігієни, щоб людина могла побути наодинці. Намагайтеся не підходити одне до одного на відстань ближчу за 80 см. На цей період і дорослі, і діти повинні перебувати автономно, навіть в одній кімнаті просто розійтися по кутах”, – рекомендує психологиня.

Що стосується скарг батьків на процес навчання і відсутність часу, Валедова насамперед радить реально оцінювати свої можливості, і краще чесно зізнатися, якщо ви чогось не розумієте, і разом сісти та розібратися в темі.

“Бувають випадки, коли самі батьки погано навчалися в школі свого часу або ж забули шкільну програму, можуть зривати злість на своїх дітях. Тому тверезо дивіться на себе, буде краще і вам, і дітям”, – пояснює вона.

Якщо ж зовсім не вдається розібратися в якомусь предметі, з’ясуйте найголовніше та не бійтеся звертатися за допомогою.

“Потрібно охопити основний матеріал, якщо щось не зрозуміло, завжди звертайтеся за допомогою до тих же вчителів, може, до бабусь, дідусів, знайомих. Якщо зовсім не дається тема, можна до неї повернутися згодом, а вичавлювати з дитини, як з каменю воду – це просто може призвести до зриву. З огляду на те, що діти не виходять на вулицю, це гіпоксія, дуже страждає нервова система, це потрібно розуміти”, – сказала Валедова.