Їхала о п’ятій вечора на тролейбусі. Заходить жінка з візочком (в якому сидить маленька дівчинка) і ще з хлопчиком років 2-3.
Довго не могла затягнути коляску в салон, відразу підбігли дівчина та хлопець і допомогли. Двері закрилися, тролейбус поїхав, і маленький хлопчик впав.
Інша дівчина відразу підбігла і допомогла йому встати.
Мама почала його витирати, підійшов контролер і простягнув замість звичайних носових хусток, якими вона користувалася, вологі серветки.
Матуся його подякувала і далі зайнялася пошуком грошей на проїзд. Але тут встає з місця бабуся і поступається ним маленькому хлопчикові. Він ледве-ледве залазить, не без допомоги ще однієї дівчини. Я відразу встаю і поступаюся своїм місцем цій бабусі.
Вона посміхається і сідає.
Тут схоплюється якийсь хлопець і поступається мені місцем. Весь салон тролейбуса вже посміхається. Коли матусі треба було виходити, вона покликала хлопчика.
Він встав з місця і перед виходом з усіма голосно попрощався і подякував за допомогу.
Всі люди попрощалися у відповідь!
Ось вона – культура! Гарний настрій був на цілий день!
За матеріалами Тутка.
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини