Любите гори і не уявляєте свого відпочинку без хорошої книги? Тоді пропонуємо вам зануритися у подвійне задоволення, адже наша підбірка художніх книг про Карпати – це саме те, що вам потрібно! Фантастична природа, захоплюючі сюжети, гірська містика і неповторна гуцульська говірка – тут є все, і навіть більше!
Ми зібрали найкращі книги українських авторів, події яких відбуваються в Карпатах або пов’язані з ними. Читайте, насолоджуйтесь, і не дивуйтесь, якщо раптом почуєте далекий шепіт гірських смерек або звуки дримби!
1. «Яблуко в тайстрі», Валерія Чорней
Дебютний роман чернівчанки Валерії Чорней вразив читачів своєю щирістю і глибиною почуттів до людей, мистецтва та рідної країни. Це роман-феєрія, події в якому описуються так яскраво, що їх можна буквально уявити – це наче дивитися фільм-казку на великому телеекрані! Книга розповідає про молоду гуцулку з красивим іменем Клеверик, яка вміє тонко відчувати і має багату уяву. Вона закохується, втрачає і знаходить, хвилюється про долю рідної землі і намагається очистити світ від сажі. Особливе місце в романі відведено Карпатам – тут це не просто гори, а містичне середовище, наскрізь пронизане творчістю, красою та добротою.
«У сріблястому тумані босоніж чорною землею йде семилітня гуцулка Клеверик. Вона вдягнена в народну сукню, на одежі білим по білому вишито квіти. Аж до талії білосніжна сукня вкрита чорним-чорним волоссям. Дівчинка несе калину і коробочку, в якій є фотографії та яблуко. Гуцулка розтирає ягідки калини на губах і від цієї забави голосно сміється. Від кожної смішинки суворим людям у великих містах стає млосно, немов їхні життя прикрасилися клубками лоскітливих хмарок»
2. «НепрОсті», Тарас Прохасько
Хто такі «НепрОсті»? Так гуцули називають людей, які відрізняються від інших своїми знаннями та вміннями. Однойменний роман Тараса Прохаська, в якому описується період з 1913 по 1951 роки, розповідає про альтернативну історію Карпат. Гори в книзі відіграють стрижневу роль, адже це не просто місце, де розгортаються події, а особливий простір, який впливає на формування свідомості персонажів. Роман насичений таємницями та міфами, а також піднімає складні питання часів війни.
«Кажуть, що твій дідо — мамин тато, він не тутешній, десь з Шарішу — мав маленький сад. Він мріяв там пожити на старості. Лежати на своїх лежаках з мушель слимаків, курити опіум і штурхати босою ногою шкляні кулі. Він обмурував невеличкий кавальчик землі, засіяв його добірною дрібною однорідною травою. Посередині закопав страшенно височезний стовп і пустив по ньому плющ, фасолю і дикий виноград. Поруч викопав яму і засипав її цілу черепашками слимаків. Казали, що щось таке він колись побачив за високим муром на Градчанах, коли заблудився там і поліз на черешню видивитися, куди далі йти. На тому лежаку він лежав, коли курив. Голову клав на великий плаский камінь, на якому росли самі лишайники. Він ходив у Білі Татри, визбирував якісь спори і заражував чи запліднював ними камінь. Ще сам повидував шкляні кулі, всередині яких були живі цикламени. Кулі можна було штовхати, вони котилися, цикламени переверталися і через якийсь час починали викручуватися, скеровуючись низом до землі, а верхом — до сонця. Сад знищили, коли мама була ще мала і дідо втік з нею і всіма дітьми в гори»
3. «Солодка Даруся», Марія Матіос
Найвідоміший твір Марії Матіос розповідає історію Дарусі – жительки глухого буковинського села, яку односельці називають «солодкою» і вважають божевільною. Дія відбувається в 70-ті роки, коли жителі Західної України вимушені були миритися з радянським режимом. Гори в книзі відіграють особливу роль – це не просто тло, на якому відбуваються події, а повноправний персонаж із власним впливом.
«Чому вона дурна, коли вона все розуміє, знає, що і як називається, який сьогодні день, скільки яблунь вродило в Маріїнім саду, скільки від Різдва до Різдва людей у селі родилося, а скільки вмерло?! В сільраді за таким розумом у книжку дивляться, а Даруся все у своїй голові тримає. З курми вона говорить краще, ніж із людьми. Дерева її розуміють, пси не займають, а люди – ні. Не можуть люди лишити Дарусю на саму себе»
4. «Маша, або Постфашизм», Ярослав Мельник
Цей футуристичний роман-антиутопію називають першим в Україні інтелектуальним трилером, що описує витоки людської жорстокості. Розповідає він про історію кохання журналіста і самки стора – вигаданої істоти, яку в суспільстві не вважають за людину. Пара тікає в гори, щоб знайти табір, де поважають і шанують всіх, але ця мандрівка буде складною. Книга описує гори не як місце спокою і натхнення, а як простір, що вчить виживати. Мандруючи горами, потрібно бути готовим до всього, бо небезпека може прийти звідусіль.
«Холод вже знову входив в нас, атакуючи все більше поверхню нашої нічим не захищеної шкіри. Знову ціпеніли м’язи, дерев’яніли суглоби. Я подумав про камінці, які тягав у кошику з їжею. Можна було б спробувати спалити прути, з яких зроблено кошик. Потім, можливо, якби утворився жар, можна було б підтримувати деякий час вогонь з гілок куща. Вони сирі, але, може, вони би встигли підсохнути і спалахнути?
Я повинен був щось робити. Вийняв із кошика камінці і почав бити їх один об одного, спрямовуючи іскри на траву, якою було вистелено дно кошика (наші мізерні припаси я поклав збоку). Трава навіть і не думала загорятися. Сніг промочив її наскрізь. У відчаї, я розламав один із прутів на дрібні друзки і почав скеровувати на них іскри. Але це було нерозумно. Ніколи друзки не займуться від іскри»
5. «Гори говорять», Улас Самчук
Роман описує історичні події, які розгорталися в українських Карпатах під час війни двох імперій: Російської та Австро-Угорської. Ця книга дозволить вам насолодитися специфічною говіркою гуцулів, особливостями їхнього побуту, а також дізнатися більше і про селянську бідність, і про багатство, і про життєву драму гірських жителів, вимушених брати участь у братовбивчій війні.
«Вісімдесят років тому переходив горами великий гад. Переходив так десь з Крихаї до Тесаника. Коли проходив уночі, так світив, що всі села навколо й усі гори й навіть полонини освічував. О, скільки того Клочурєк знав. Тепер уже люди не вірять. Здрібніли й спорожніли. Минали вечорі, ночі, дні. Сонце виходило й заходило. Літо міняло зиму й навпаки. Ліси й звори шуміли щодня однаково. Гори ніколи не сходили зо своїх місць»
6. «Тіні забутих предків», Михайло Коцюбинський
Цей роман вже давно відносять до класики української літератури, і недарма! Адже майстерно описані в ньому персонажі, здається, оживають, і ось ви вже глибоко відчуваєте трагічну історію кохання Івана та Марічки, що розгортається на тлі розкішних карпатських гір. Таємнича сила мольфара, загадковий Чугайстер, гірські нявки, гуцульські звичаї та вірування – все це не дозволить вам відірватися від книжки, доки ви не прочитаєте її до кінця.
«Білі ярки, забившись у холодок під смереку, дивились дурними очима, як качались по мхах двоє дітей, дзвонячи в тиші молодим сміхом. Втомившись, вони забирались на біле каміння і лячно зазирали звідти у прірву, з якої стрімко підіймався у небо чорний привид гори і дихав синню, що не хтіла тануть на сонці. В щілині поміж горами летів в долину потік і тряс по каміннях сивою бородою. Так було тепло, самотньо і лячно у віковічній тиші, яку беріг ліс, що діти чули власне дихання. Але вухо уперто ловило і побільшало до найбільших розмірів усякий згук, що мусив жить в лісі, і їм часом здавалось, що вони чують чийсь хід потайний, глухе гупання барди, хекання втомлених грудей»
7. «Білий слон», Марія Римар
«Білий слон» – це умовна назва астрономічної обсерваторії, розташованої на вершині гори Піп-Іван у Карпатах. Містичні події роману з такою ж назвою розгортаються навколо пошуків карпатських скарбів, завдяки яким головним героям вдається віднайти себе, справжніх. Текст густо пересипаний місцевою автентичною говіркою, що дозволяє краще відчути атмосферу описаного.
«Гілки шмагали по обличчю, він, як міг, відвертав голову, щоб без очей не залишитись. Андрій нісся лісом, пірнав у ямища, злітав на пагорки, ухилявся від гілок, що наче змовилися здерти йому з лиця шкіру. Більше за все він боявся спіткнутися голими ногами об каміння чи корінь і впасти. І тоді ззаду навалиться Та. Коли він одним духом злетів угору вздовж каменистого русла сухої ріки, вона, здається, відстала. А перед тим переслідувала його старою вирубкою, де він мало не поламав ноги. Там був схил, вкритий мохом. Він вискочив на нього й вирішив, що тут буде легше бігти. Виявилося, що мох вкриває прогнилі гілки та подекуди цілі стовбури дерев, зрубаних і не прибраних. Та це було не все. Шар гілок лежав поверх величезних каменюк. Якби він одразу не провалився обома ногами між каміння і не зрозумів, що це за підступне місце, то потім неодмінно зламав би ногу, якби провалився однією. Він стрибав з каменя на камень і радів, що босий. Мох обдирався з вогких каменів, ноги зісковзували, і вихід був один: стрибати так швидко, щоб на з’їхати в хижі щілини. В одному місці він наступив на гілку, вона зламалася, два протилежні кінці підлетіли в повітря, здійнявши цілий шмат моху, і в глибині він у одну блискавичну мить побачив чиїсь білі ребра. Когось, хто також біг, зламав ногу і вже нікуди звідси не дівся, так і залишився здихати»
8. «Уріж та його духи», Галина Пагутяк
Галина Пагутяк – особлива авторка в сучасній українській літературі, яка вражає акцентуванням на містиці, легендах та незвичайних історіях, пов’язаних з Карпатами. Уріж – це назва села, в якому народилася письменниця, і саме його вона зобразила в книзі як центр свого Всесвіту. Книга дозволить вам зануритися в таємничий світ Карпат і створить неповторну атмосферу гірської казки.
«Осінні вечори такі темні й моторошні. Найменший подув вітру – й листя починає ворушитись і сухо шелестіти. Від землі ще йде тепло, і день був сонячний, але світлим ночам прийшов кінець. Що криється в темряві – ніхто не знає. Хто йде за твоєю спиною, хто ходить під вікнами твоєї хати, хто приносить сни, повні розпачу і безнадії… Той, чия уява спить, не буде боятися темряви осінніх ночей»
9. «Волковиці», Марина Смагіна
«Волковиці» – дебютний фентезі-роман авторки, в якому оживає древня магія карпатських гір. У книзі розповідається про незвичайне гірське село Волковиці, потрапити в яке непросто, а вирватися з нього – ще складніше… Тут є і часові вирви, і таємничі історії, і страшні закляття, що сотні років лежали на дні місцевої ріки Дзвінки. А ще тут розповідається про ціну власних бажань і, звичайно, про кохання.
«Не шукайте Волковиців на мапі – дарма згаєте час. Вони туляться до самих гір десь між бурхливих річок та стрімких скель, непомітні прискіпливому оку картографа. І цього вам має бути достатньо. Довідники, енциклопедії, вказівники, путівники, мапи не допоможуть вам знайти їх. Дороговказ не спрямує подорожнього до Волковиців. Про це село дізнаються випадково, до нього потрапляють волею долі»
10. «Тамдевін. Вовчі історії замку Гербуртів», Галина Вдовиченко
Молода художниця Анна приїздить на відпочинок у мальовничі Карпати, де зустрічає науковця Юрія. Хлопець вивчає поведінку вовків, і виявляється, що іноді закони вовчої зграї набагато гуманніші за людські… Події відбуваються в локаціях карпатських схилів та напівзруйнованого замку Гербуртів, де легко заблукати у просторі і часі.
«…Однокурсниця Марiя, подруга зi студентських часiв, почувши про те, що їду у вiдпустку на два тижнi, зрадiла новинi — її голос радiсно забринiв у телефоннiй трубцi:
— Нарештi, трудоголiку! Згадала про право на вiдпочинок? Я вже й забула як ти виглядаєш. А Олег?.. Ну, шкода… Дивись лишень, не застрягай у Львовi. Давай до нас, у гори! Хоч на кiлька днiв. Молока з-пiд корови поп’єш, здоровим повiтрям подихаєш, по гриби пiдемо. Знаєш, якi у нас зараз опеньки?! Нема як додому донести — доводиться куртки з себе знiмати… Як для чого?.. Побачиш, для чого. Приїжджай!»
Сподіваємося, ви обов’язково оберете цікаву книгу для себе. Але будьте готові, що після її прочитання вам невідкладно захочеться в Карпати – наповнитися чарівною енергетикою наших гір…
Джерело: Твій світ.
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини